У наш час інформація поширюється дуже швидко і не в останню чергу за допомогою соцмереж. А податківцям дозволено збирати інформацію про діяльність госпсуб’єктів з усіх відкритих джерел. Тож не дивуйтесь, якщо сьогодні хтось на вас наскаржився в Інтернеті, а завтра — до вас завітає фактична перевірка. Проте інформація може бути й неправдива або неточна. Як захищатися в такому разі? Дивимося хід коментованої справи й занотовуємо дії податківців та аргументи суду.
* Постанова ВС від 19.11.2024 р у справі №160/2202/24.
Зміст справи
ГУ ДПС провело фактичну перевірку магазину, що належить ТОВ, на підставі згаданого наказу, виданого на підставі пп. 75.1.3 ПКУ, та на підставі наказу за пп. 80.2.2, п. 82.3 та п. 69.27 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ. Ці норми говорять про наявність інформації про можливі порушення законодавства, контроль за якими покладено на контролюючі органи, зокрема реалізація товару на неповну суму вартості.
Найцікавішою виявилася історія цих наказів. Вони були видані на підставі доповідної записки певного податківця. У ній ішлося про те, що управління правового аудиту ГУ ДПС зібрало й проаналізувало податкову інформацію, завдяки якій виявило свідчення про можливі порушення платниками податків установленого порядку проведення розрахункових операцій.
Цьому аналізу СОД РРО передувала значна кількість повідомлень у соцмережах, де покупці скаржилися, «що за товар заплатили стільки, скільки вказано на ціннику, але є один нюанс — у чеку ціна на товар була менша, але там була ще одна одиниця: «Комплект книг в ел. вигляді».
Сигнал було отримано, накази складено, і податкові інспектори вирушили на фактичну перевірку книжкового магазину.
Зверніть увагу на перший момент: з одного боку, скарги від, по суті, анонімних осіб (якщо коментарі в соцмережах неможливо ідентифікувати), ще й не подані до ДПС, а просто зазначені на якійсь сторінці соцмережі (про що продавець, можливо, не знав і не мав можливості відповісти на ці скарги) — на практиці можуть бути підставою для фактичної перевірки. З іншого боку, фактична перевірка працює вже з реальними фактами і має на меті доведення порушення за його наявності.
Перед початком фактичної перевірки перевіряльники здійснили контрольну розрахункову операцію з придбання товару, за результатом якої продавець видав фіскальний чек РРО на повну суму вартості товару.
Водночас згідно з наявною податковою інформацією з 01.10.2023 до 28.11.2023 (відповідно до наявних копій фіскальних чеків РРО) встановлено факти продажу товарів на неповну суму їх вартості.
Перелік проданих товарів із порушеннями додається до акта перевірки на загальну сума вартості проданих із порушеннями товарів 8 355 541,00 грн!
Зверніть увагу на другий момент: те, що ви продали товар податковому інспектору без порушень, не означає, що штрафів не буде. Адже після контрольної закупівлі податківці почнуть перевіряти дані РРО у вашому магазині. І за досить тривалий період — якщо буде потреба, то й за три останні роки, про що ми писали тут. І якщо вони знайдуть старі порушення, то оштрафують.
За результатами фактичної перевірки було складено акт та винесено податкове повідомлення-рішення, яке листом надіслано на податкову адресу платника податків. ППР було нерадісне — за встановлені факти проведення розрахункових операцій із використанням РРО на неповну суму вартості проданих товарів до ТОВ було застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 12,5 млн грн.
Чи були порушення насправді?
Для нас зараз це не так важливо, хоча ТОВ вважає висновки податківців помилковими й пояснює, що товар пропонує до продажу за ціною, зазначеною в ціннику, але коли справа доходить до РРО, продавці справді проводять продаж на неповну суму вартості товару. Проте ТОВ не бачить у цьому проблеми, бо вигадало схему: вартість товару зменшують на суму вартості послуги з доступу до комплектів електронних примірників книг в електронному вигляді, озвучених українською мовою.
На думку ТОВ, податківці, перевіривши касові апарати, розрахункові документи, відповідні звіти, залишки коштів за результатами роботи кожного робочого дня, в який здійснювалася торгівля, не виявили приховування належного обліку здійсненої розрахункової операції на повну суму з використання РРО. Суми розрахункових документів повністю відповідають обліку розрахункових операцій, і жодних надлишків/нестачі (розбіжностей) між сумами коштів визначених у розрахункових документах та залишками готівкових коштів у касі магазину за весь перевірений період не виявлено.
Крім того, норми ПКУ надають повну свободу госпсуб’єкту на визначення ціни реалізації товару, навіть нижчої за ціни придбання, обмежуючи лише обов’язком доплати податку, якщо ціна є нижчою від ціни придбання. Хоча, нагадуємо, фактів реалізації товару нижче від ціни придбання перевірка не встановила. Те саме стосується й твердження щодо включення до фіскальних чеків товарів, попередньо не узгоджених зі споживачем. Щодо примірників електронних книг, то споживачі придбавали їх і після цього завантажували на власні електронні пристрої та могли розпоряджатися ними у будь-який спосіб.
І головне — наказ про проведення фактичної перевірки не містить жодних посилань на отримання податковим органом будь-якої інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування чи інформації, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи. Ще й норми п. 80.2 ПКУ не передбачають посилання на інформацію зі ЗМІ чи соцмереж як на підставу для фактичної перевірки.
Ще й на момент ухвалення наказу та/або проведення фактичної перевірки податковий орган не мав жодного належним чином оформленого звернення, а тим більше скарги від фізосіб.
А ось це вже — тема нашої сьогоднішньої розмови. Тож розгляньмо її докладніше.
Яка інформація може бути підставою для перевірки?
Раніше Верховний Суд ухвалив постанову у справі №460/1239/19, в якій наголосив, що незазначення в наказі на проведення перевірки підстави не свідчить про незаконність наказу або перевірки, бо відповідно до п. 81.1 ПКУ в наказі на перевірку достатньо зазначити норму (статтю, пункт, підпункт) для проведення перевірки, визначену ПКУ.
Проте в нашій справі суди попередніх інстанцій вирішили, що доводи ГУ ДПС щодо наявності доповідної записки, яка є додатком до наказу про призначення фактичної перевірки, є необґрунтованими. Позаяк ця доповідна записка не містить жодної інформації, яка свідчить про можливі порушення ТОВ законодавства, а її зміст зводиться виключно до перерахування норм податкового законодавства щодо необхідності призначення перевірки.
Наприклад, ГУ ДПС зазначило, що податкова інформація підтверджується відомостями з соціальних мереж та з Інтернету, де покупці скаржилися на те, що послугу доступу до книг в електронному вигляді, озвучених українською мовою, вони не замовляли, вона була включена до фіскального чека без попереднього погодження з покупцем. Але на вимогу суду надати такі докази податківці не змогли.
Також суд першої інстанції звернув увагу на те, що ГУ ДПС при винесені ППР використовував відомості, які не були отримані під час фактичної перевірки. Тож це ППР є протиправним.
Наказ — із посиланням на ПКУ, а ППР — з реально виявленими порушеннями!
ВС ще раз нагадав норми, встановлені ПКУ. За п. 80.2 ПКУ фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, за умови наявності у контролюючого органу інформації, яка свідчить про можливі порушення платником податків податкової дисципліни у сферах здійснення розрахункових операцій, наявності чи відсутності відповідних дозвільних документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва й обігу підакцизних товарів.
Судова практика неодноразово акцентувала увагу на необхідності розрізняти «наявність підстав для проведення перевірки» від «достатності відображення підстав для проведення перевірки у наказі» та/або «недоліків в оформленні рішення про проведення перевірки».
ВС наголошує, що у спорах цієї категорії перевірці підлягають як питання наявності обґрунтованих підстав для призначення перевірки, так і дотримання контролюючим органом вимог абзацу третього п. 81.1 ПКУ під час оформлення рішення про призначення перевірки у формі наказу, їх узгодженість між собою.
Що сказав ВС: за наявності обґрунтованих підстав для призначення фактичної перевірки не можна вважати протиправним наказ про її призначення, в якому є покликання на вимоги пп. 80.2.2 ПКУ, але не розкрито зміст наявної/отриманої інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування про можливі порушення податкового законодавства, не конкретизовано норми права, які ймовірно порушив платник, із зазначенням доказів такого порушення.
Покликання у наказі на пп. 80.2.2 ПКУ, що містить у собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього п. 81.1 ПКУ. Тому немає підстав вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Отже, такий наказ не можна вважати протиправним.
Таким чином, скасувати наказ на фактичну перевірку в коментованому випадку у ТОВ не вийшло. Хоча, як бачимо, одностайності серед суддів наразі немає, тож, можливо, комусь наступному пощастить отримати лояльніше рішення.
А як же ППР, яке суд першої інстанції визнав протиправним? Воно все-таки було скасоване, але з іншої причини.
Спочатку ВС згадав про доповідну записку, яка свідчить про можливі порушення платниками податків законодавства і про збір та аналіз податкової інформації з СОД РРО ДПС. І згадав про неї ВС тому, що вона містить не просто загальні звинувачення, а інформацію щодо цін на товари, розміщені на офіційному сайті магазину ТОВ та почекову інформацію РРО/ПРРО (із СОД РРО ДПС), де виявлено непоодинокі факти ймовірної реалізації товарів на неповну суму вартості. Тобто на фактичну перевірку податківці прийшли вже підготовленими.
Суд звертає увагу на те, що обсяг зазначеної у наказі інформації повністю відповідає вимогам ПКУ, а тому підстав для скасування спірного ППР через неналежне оформлення наказу, на підставі якого проведено перевірку та ухвалено спірне рішення, немає.
Водночас з акта перевірки не вбачається, що були виявлені факти проведення ТОВ розрахункових операцій на повну суму купівлі без використання РРО/ПРРО, тому є необґрунтованим та недоведеним висновок ГУ ДПС щодо порушення ТОВ вимог п. 1, 2 статті 3 Закону про РРО.
Висновки
На відміну від судів попередніх інстанцій, ВС не вважає, що інформація, отримана з відкритих джерел, у т. ч. із соцмереж, не може бути підставою для фактичної перевірки дотримання вимог Закону про РРО. Тому підприємствам торгівлі треба бути уважними й враховувати цю позицію ВС!