ПФУ листом від 18.06.2024 №24884-33720/К-03/8-2800/24 роз’яснив особливості виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності у разі нещасного випадку на виробництві.
У ПФУ нагадали, що соціальне страхування здійснюється за принципами законодавчого визначення умов і порядку здійснення соціального страхування (ч. 1 ст. 3 Закону №1105).
Закон №1105 визначає правові, фінансові та організаційні засади за такими видами загальнообовʼязкового державного соціального страхування:
— у звʼязку з тимчасовою втратою працездатності;
— від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (далі — страхування від нещасного випадку).
Частиною 3 ст. 36 Закону №1105 визначено правовий механізм надання допомоги по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. При цьому законодавчо не визначено окремих умов надання зазначеної страхової виплати у разі працевлаштування застрахованої особи за основним місцем роботи та за сумісництвом.
Допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (далі — допомога по тимчасовій непрацездатності) призначається та виплачується страхувальником у розмірі 100 відсотків середньої заробітної плати (оподатковуваного доходу) (п. 1 розділу IV Порядку №4-1).
При цьому перші 17 днів тимчасової непрацездатності оплачуються страхувальником коштом підприємства, установи, організації. А починаючи з 18-го дня непрацездатності — за кошти соціального страхування.
Підставою для оплати допомоги по тимчасовій непрацездатності є листок непрацездатності, виданий відповідно до чинних нормативно-правових актів, із зазначеними у ньому відповідними причинами тимчасової непрацездатності та акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за формою, встановленою Порядком №337.
Листок непрацездатності формується в Електронному реєстрі листків непрацездатності на підставі медичного висновку (медичних висновків) у разі ідентифікації пацієнта як застрахованої особи у реєстрі застрахованих осіб Держреєстру загальнообовʼязкового державного соціального страхування та надсилається страхувальникам, з якими застрахована особа перебуває у трудових відносинах (за основним місцем роботи та за сумісництвом) через кабінет страхувальника на вебпорталі електронних послуг ПФУ (п. 2 розділу II Порядку №1234).
Категорія медичного висновку «Захворювання або травма загального характеру» може відповідати причинам непрацездатності:
— «Тимчасова непрацездатність внаслідок захворювання або травми, що не повʼязані з нещасним випадком на виробництві»;
— «Тимчасова непрацездатність внаслідок нещасного випадку на виробництві» (у разі наявності у медичному висновку відмітки про звʼязок випадку тимчасової непрацездатності з професійною діяльністю пацієнта);
— «Тимчасова непрацездатність внаслідок професійного захворювання» (у разі наявності у медичному висновку відмітки про звʼязок випадку тимчасової непрацездатності з професійною діяльністю пацієнта) (пп. 1 п. 6 розділу II Порядку №1234).
Якщо пацієнт повідомив лікуючого лікаря, що непрацездатність мала звʼязок із нещасним випадком, професійним захворюванням або аварією на виробництві, для категорій медичних висновків «Захворювання або травма загального характеру», «Переведення особи на легшу роботу» лікуючий лікар робить відмітку про звʼязок випадку непрацездатності з професійною діяльністю пацієнта (п. 4 розділу IV Порядку №1066).
Надалі, після завершення розслідування нещасного випадку або професійного захворювання на підставі актів розслідування нещасного випадку чи професійного захворювання причина непрацездатності «Тимчасова непрацездатність внаслідок захворювання або травми, що не повʼязані з нещасним випадком на виробництві» може бути змінена Пенсійним фондом України на причини непрацездатності «Тимчасова непрацездатність внаслідок нещасного випадку на виробництві» або «Тимчасова непрацездатність внаслідок професійного захворювання» (п. 7 ч. II Порядку №1234).
За висновком ПФУ, саме допомога по тимчасовій непрацездатності за страхуванням від нещасного випадку виплачується страхувальниками за основним місцем роботи та за сумісництвом. При цьому перші 17 днів тимчасової непрацездатності оплачуються роботодавцем коштом підприємства, установи, організації. Іншого чинним законодавством не передбачено.