Відображення в обліку
Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені (п. 7 НП(С)БО 16). Витрати, які неможливо прямо пов’язати з доходами певного періоду, відображають у складі витрат того періоду, в якому вони виникли.
Позаяк витрати на розроблення проєктно-технічної документації не можуть бути ідентифіковані з доходами, зокрема від реалізації обладнання, то їх доцільно розглядати як інші операційні витрати і обліковувати на рахунку 949 «Інші витрати операційної діяльності» з виділенням відповідного субрахунку.
Та якщо підприємство планує використовувати надалі цю проєктну документацію і вона була розроблена не тільки під цього конкретного замовника, то такі витрати можна ідентифікувати як нематеріальний актив або витрати майбутніх періодів із подальшим розподілом. Таке рішення підприємство ухвалює самостійно з урахуванням особливостей ситуації.
Податкові наслідки
Об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями ПКУ (пп. 134.1.1).
ПКУ не передбачено коригування фінансового результату до оподаткування на суму витрат, що не «генерували» дохід. Адже будь-які дії підприємства спрямовані саме на отримання доходу, і ми не можемо заздалегідь спрогнозувати, що саме може піти не так і призведе до збитку за тією чи іншою операцією.
Якщо витрати понесені у межах господарської діяльності і є документально підтвердженими, зокрема наявні всі первинні документи щодо розроблення технічної документації, та й сама технічна документація, то цього має бути достатньо.
Інша річ, якщо розроблена проєктна документація не була списана одразу на витрати, а була визнана нематеріальним активом, щодо якого нараховується амортизація. Ось тут те, чи використовувався цей нематеріальний актив у звітному періоді з метою отримання доходу, має визначальне значення. Звісно, лише для тих платників податку на прибуток, які застосовують податкові різниці.
Адже за пп. 138.3.2 ПКУ не підлягають амортизації та проводяться за рахунок відповідних джерел витрати на придбання/самостійне виготовлення невиробничих нематеріальних активів. Невиробничими вважаються такі нематеріальні активи, які не призначені для використання в господарській діяльності платника податку. А визначення, що таке господарська діяльність, в пп. 14.1.36 ПКУ відрізняється від бухгалтерського — це діяльність, яка спрямована на отримання доходу.
Тобто для податкового обліку необоротних активів важливо, чи пов’язана їх експлуатація хоча б із наміром у майбутньому отримати дохід. Тоді як бухгалтерський облік вимагає ще й достовірної оцінки поточної вартості таких активів — тому їх амортизація нараховується навіть у тих періодах, коли ці активи не використовуються (проте не виведені з експлуатації).
Ось чому подекуди, коли амортизація необоротних активів проводиться, але фактично в господарській діяльності вони не застосовуються (хоча плани отримати за їх рахунок доходи є), і це відбувається протягом тривалого періоду, податківці схильні вважати такі активи невиробничими і вимагають збільшення фінрезультату на суму такої амортизації. Щоб уникнути спорів, у такому випадку варто отримати власну ІПК з цього приводу.