У період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівникові у наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури, робіт з виробництва товарів оборонного призначення або до виконання мобілізаційного завдання (замовлення) (ч. 2 ст. 12 Закону від 15.03.2022 №2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»).
Тобто зазначена норма стосується виключно працівників, залучених до робіт на об’єктах критичної інфраструктури, робіт з виробництва товарів оборонного призначення або до виконання мобілізаційного завдання (замовлення).
Тож якщо підприємство не належить до згаданої категорії, то роботодавець не має права відмовити йому в наданні соціальної додаткової відпустки.
Нагадаємо, що соціальна відпустка є оплачуваною та надається щороку тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів. За наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів.
Однак, згідно з абзацом другим ч. 1 ст. 12 Закону №2136, у період дії воєнного стану надання працівнику будь-якого виду відпустки (крім відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустки у зв’язку з усиновленням дитини) понад щорічну основну відпустку, передбачену абзацом першим цієї частини, за рішенням роботодавця може здійснюватися без збереження заробітної плати. Надання невикористаних днів такої відпустки переноситься на період після припинення або скасування воєнного стану.
Положення другого речення абзацу другого цієї частини не застосовуються до керівних працівників закладів освіти та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічних, науково-педагогічних та наукових працівників.
Наведена норма закону не означає, що відпустки, крім щорічної основної, можуть не надаватися зовсім. Вони мають надаватися, як і раніше, в разі бажання працівника ними скористатися. Але вони можуть надаватися без нарахування та виплати відпусткових або ж бути використані (вже з оплатою відпусткових) після припинення/скасування воєнного стану. Якщо будь-який роботодавець бажає, він може застосовувати цю норму.