Зміст справи
У 2021 році між ТОВ «Т» (покупець) та ТОВ «А» (постачальник) було укладено договір постачання, за умовами якого постачання сільгосптехніки відбудеться до 28.02.2022. Згодом, у січні 2022 р., сторони підписали додаткову угоду, якою змінили строки постачання сільгосптехніки на квітень та червень 2022 р. відповідно.
* Постанова ВС від 13.12.2023 у справі №922/193/23.
Проте через військову агресію з боку рф виконати це постачання постачальник не зміг, адже як офіційний дилер іноземного виробника сільгосптехніки в Україні провадив госпдіяльність у Харкові, а також у складі своїх підрозділів на території Харківської та Луганської областей.
Місцем постачання товарів відповідно до специфікацій та додаткової угоди були саме сільгосппідприємства на території Харківської області.
У зв’язку з тим, що починаючи з 24 лютого 2022 року територія, на якій розташовані офіс, основні засоби, виробничі потужності, підрозділи постачальника, опинилась у зоні активних воєнних (бойових) дій або в тимчасовій окупації, він не міг ані провадити госпдіяльність за своїм основним місцезнаходженням та у складі своїх підрозділів, ані здійснити постачання на адреси, зазначені у специфікаціях та додатковій угоді.
На підтвердження викладених обставин постачальник надав докази:
— наказ від 24.02.2022 про призупинення госпдіяльності підприємства та його служб, невідокремлених структурних підрозділів на територіях м. Харкова, Харківської і Луганської областей;
— наказ від 24.03.2022 про призупинення дії трудових договорів із працівниками тощо.
Коли стало зрозуміло, що зобов’язання з постачання товару за договором були не виконані виключно через форс-мажорні обставини, які діяли понад 30 календарних днів (і діятимуть далі), постачальник скористався передбаченим договором правом та розірвав (припинив) договір в односторонньому порядку, надіславши листа від 01.04.2022. І позаяк із розірванням договору зобов’язання сторін припиняються, то будь-які вимоги виконати їх у натурі є безпідставними, адже між сторонами договору з дати розірвання договору (15.04.2022) будь-яких зобов’язань немає.
Ця справа зацікавила тим, що на початку повномасштабного вторгнення рф на територію України ми мали тільки лист ТППУ від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 (див. «ДК» №12/2022) про наявність форс-мажорних обставин на території України з 24.02.2022. Виконання умов договору з постачання сільгосптехніки з цієї дати унеможливилося, зокрема на території Харківської та Луганської областей, що й призвело до його розірвання. Проте суди не врахували сертифікат ТПП, що його постачальник отримав лише 21.10.2022 та який підтверджував неможливість виконання зобов’язань за договором постачання саме через такий форс-мажор.
Умови договору постачання про форс-мажор
В умовах договору постачання було передбачено окремі положення, які доволі зрозуміло та у притаманний госпдоговорам в Україні спосіб врегулювали питання форс-мажору, зокрема:
1) у п. 8.1 договору сторони погодили, що вони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання своїх зобов’язань за договором у разі настання обставин непереборної сили, які виникли після укладення договору через обставини надзвичайного характеру і які сторони не могли передбачити та яким не мали можливості запобігти. До форс-мажорних обставин належать обставини, що визначені відповідно до положень ст. 14-1 Закону про ТПП та безпосередньо впливають на виконання договору і не можуть бути передбачені сторонами за жодних умов;
2) сторона, яка посилається на дію обставин непереборної сили, зобов’язана у строк, що не перевищує 3 календарних днів з моменту їх настання, у письмовій формі поінформувати іншу сторону про настання таких обставин та за власний кошт підтвердити наявність таких обставин довідкою, виданою уповноваженим на це органом (п. 8.2 договору);
3) за умовами п. 8.3 договору, якщо обставини непереборної сили продовжують діяти більше ніж 30 календарних днів, будь-яка зі сторін має право розірвати договір в односторонньому порядку, письмово повідомивши іншу сторону не менш ніж за 14 календарних днів до дати розірвання.
Як засвідчити форс-мажор?
На думку суду, порядок засвідчення форс-мажорних обставин визначено в Законі про ТПП та деталізовано в розділі 6 Регламенту засвідчення ТППУ та регіональними ТПП форс-мажорних обставин, затвердженого рішенням президії ТППУ від 15.07.2014 №40.
Зокрема, у сертифікаті про форс-мажор зазначаються дані заявника, сторони за договором (контрактом, угодою тощо), дата його укладення, зобов’язання, що за ним настало чи настане найближчим часом для виконання, його обсяг, термін виконання, місце, час, період настання форс-мажору, що унеможливило його виконання, докази настання таких обставин (п. 6.12 Регламенту).
Водночас відповідно до листа ТППУ від 28.02.2022 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію рф проти України, що стало підставою запровадження воєнного стану 24.02.2022. Лист ТППУ від 28.02.2022 не містить (і не може містити) ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання яких унеможливилося через наявність зазначених обставин.
Таким чином, лист ТППУ від 28.02.2022 не є сертифікатом у розумінні положення Закону про ТПП. Водночас він не є документом, який був виданий на звернення відповідного суб’єкта, для якого настали певні форс-мажорні обставини, у т. ч. за договором постачання сільгосптехніки у коментованому нами судовому рішенні.
Що каже ТППУ
З метою позбавлення обов’язкового звернення до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП і підготовки пакета документів у період дії запровадженого воєнного стану, на сайті ТПП України розміщено 28.02.2022 року загальний офіційний лист ТПП України щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Це дасть можливість за необхідності роздруковувати відповідне підтвердження всім, кого це стосується.
Цей лист особа, яка порушує свої зобов’язання у зв’язку з обставинами, пов’язаними із військовою агресією рф проти України, в період дії запровадженого воєнного стану має право долучати до свого повідомлення про форс-мажорні обставини, які унеможливили виконання зобов’язань за умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів у встановлений термін для можливості обґрунтованого перенесення строків виконання зобов’язань та вирішення спірних питань мирним шляхом.
При цьому за потреби сторона, яка порушила свої зобов’язання в період дії форс-мажорних обставин, також має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного Сертифіката, дотримуючись порядку, встановленого Регламентом, за кожним зобов’язанням окремо.
Чи завжди допомагає сертифікат?
Як не дивно, але й сертифікат регіональної ТПП від 21.10.2022 також не підтверджує факту наявності обставин форс-мажору за договором постачання.
Хоча у цьому сертифікаті прямо сказано, що він засвідчує тимчасову окупацію Харківської та Луганської області у лютому — квітні 2022 року, наявність активних бойових дій на їх територіях, що призвело до неможливості виконання обов’язку (зобов’язання) за договором постачання у зазначеному періоді 2022 року і в асортименті згідно зі специфікаціями та у строки згідно з додатковою угодою. Період дії форс-мажорних обставин: дата настання — 24.02.2022, дата закінчення — 15.04.2022.
Таким чином, із самого сертифіката стає зрозуміло, що строк дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) закінчився 15.04.2022. Тобто фактично датою розірвання договору постачання.
По суті, період дії форс-мажору та офіційного дилера у сертифікаті і став головною проблемою, бо:
— сам по собі факт настання форс-мажору не є безумовною підставою для розірвання договору в односторонньому порядку, а настання певної події, яка обумовлена у договорі як форс-мажорна обставина, автоматично не призводить до таких наслідків, як розірвання договору в односторонньому порядку, звільнення від відповідальності тощо;
— для настання цих наслідків має бути причинно-наслідковий зв’язок між настанням такої обставини і неможливістю виконати зобов’язання за договором. Отже, зацікавлена сторона, що вимагає розірвання договору з цих підстав, має довести, що форс-мажор справді перешкоджає (перешкоджав) виконанню договору.
Натомість ТОВ «А» (постачальник) не надав доказів того, що саме форс-мажор унеможливлює виконання зобов’язання за договором постачання у принципі, як-от знищення техніки тощо, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести, а не лише таким, що спричинює труднощі або є економічно невигідним. Також не надано будь-яких відомостей про те, що постачальник не провадив госпдіяльність за іншими адресами, у т. ч. у складі своїх підрозділів на території, зокрема, Полтавської області.
Крім того, потрібно враховувати, що наявність форс-мажору звільняє сторону договору саме від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов’язання, а не від обов’язку виконати це зобов’язання після припинення таких обставин.
І головне: станом на момент надсилання повідомлення про розірвання договору (на 01.04.2022) не було сертифіката регіональні ТПП від 21.10.2022.
Що сказав суд
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання розірваним з 15.04.2022 договору постачання сільгосптехніки та зобов’язав постачальника постачити замовлену сільгосптехніку (що планувалася до постачання у періоді лютий — квітень 2022 р.). Водночас суд відмовив у стягненні штрафних санкцій за невиконання чи несвоєчасне виконання постачання.
Апеляційна інстанція цілком погодилася з такими висновками.
ВС також вважає їх правильними, проте додає, що потрібно розрізняти вчасне повідомлення сторони про виникнення форс-мажору (яке сторона має зробити у передбачений договором строк) від звернення до ТПП за отриманням сертифіката, яке є можливим лише після порушення виконання зобов’язання. Через це сертифікат ТПП може бути отриманий значно пізніше за дату, коли сторона з’ясувала неможливість виконання договору через вплив форс-мажорних обставин (висновок, викладений у постанові ВС від 31.08.2022 у справі №910/15264/21).
На час надсилання листа 01.04.2022 про розірвання договору зазначені у ньому форс-мажорні обставини тривали 36 діб (з 24.02.2022). Лист було надіслано покупцеві за 15 днів до зазначеної у ньому дати розірвання договору, як це передбачено умовами п. 8.3. При цьому ні пунктом 8.3, ні іншими умовами укладеного договору обчислення 30-денного періоду дії обставин непереборної сили (форс-мажору) не ставиться у залежність від моменту (дати) фактичного повідомлення про обставини непереборної сили, про що помилко стверджує скаржник. Пункт 8.3 вказує лише на те, що такі обставини непереборної сили (форс-мажору) мають тривати більш як 30 днів.
Висновки
Отже, реалізувати своє право на одностороннє розірвання договору за наявності форс-мажору в порядку, передбаченому договором, є можливим, зокрема, за таких обставин:
1) за наявності форс-мажорних обставин, що підтверджується сертифікатом, отриманим у строк, установлений у договорі;
2) у разі їх тривалості понад строк, установлений договором (у коментованій нами справі — 30 днів з дати їх виникнення або від дати/обставини, встановленої у договорі);
3) надсилання іншій стороні повідомлення щодо дострокового розірвання договору у встановлений у договорі строк.