Як відомо, юрособа може складатися зі структурних підрозділів, а також створювати філії, представництва, відділення й інші відокремлені підрозділи (ч. 1 та 4 ст. 64 ГКУ). Такі підприємства самостійно визначають свою внутрішню структуру, а отже, можуть вирішувати, що їм треба створити: структурний підрозділ чи, наприклад, філію.
ПДФО, який сплачується (перераховується) податковим агентом — юрособою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) чи представництвом нерезидента-юрособи, зараховується до відповідного бюджету за їх місцезнаходженням (розташуванням) в обсягах податку, нарахованого на доходи, що виплачуються фізособі (абз. 2 ч. 2 ст. 64 БКУ).
Суми податку на доходи, нараховані відокремленим підрозділом на користь фізосіб, за звітний період перераховуються до відповідного бюджету за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу (пп. 168.4.3 ПКУ).
Якщо відокремлений підрозділ не уповноважений нараховувати (сплачувати) ПДФО за такий відокремлений підрозділ, усі обов’язки податкового агента виконує юрособа. ПДФО, нарахований працівникам відокремленого підрозділу, перераховується до місцевого бюджету за місцезнаходженням відокремленого підрозділу.
Таким чином, якщо платник податку має власні та/або орендовані приміщення (будівлі) в різних регіонах (районах), в яких працюють та отримують зарплату наймані працівники, то платник податку зобов’язаний перераховувати ПДФО з зарплати до відповідного бюджету за місцезнаходженням (розташуванням) таких приміщень (неосновне місце обліку) на рахунки в органах Держказначейства.
За несплату ПДФО в потрібний місцевий бюджет накладається штраф згідно з п. 125-1 ПКУ у розмірі:
— 10% за перше таке порушення або, якщо воно вчинене умисно, 25% суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету;
— 50% зазначеної суми — при повторному умисному вчиненні правопорушення протягом 1095 днів;
— 75% зазначеної суми — при вчиненні аналогічного правопорушення умисно протягом 1095 днів утретє і більше.
Згідно з п. 129.4 ПКУ, на суми грошового зобов’язання, визначеного пп. 129.1.3 ПКУ, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення його сплати починаючи з 91 к. д., наступного за останнім днем граничного строку сплати зобов’язання, із розрахунку 100% річних облікової ставки НБУ, чинної на кожний такий день. Штрафи можливі і за неподання звітності з ПДФО за місцезнаходженням відокремленого підрозділу відповідно до ст. 119 ПКУ.
Утім, іноді суди займають лояльну позицію: якщо платник податків подав платіжку на сплату податку, то, хоч він і сплатив податок не в той місцевий бюджет, він виконав своє податкове зобов’язання перед бюджетом. Неправильне зазначення рахунку чи коду бюджетної класифікації не призводить до ненадходження суми до бюджету в установлений законом строк. А отже, штрафи за несвоєчасну сплату грошового зобов’язання застосовуватися не мають1.
1 Див., наприклад, постанови ВС від 12.06.2018 у справі №826/1/16, від 29.08.2018 у справі №804/5320/13-а, від 11.12.2018 у справі №804/444/16.
Отже, підприємство може спробувати не платити наново й уникнути санкцій: подати потрібну звітність щодо ПДФО до ДПС за місцем розташування відокремленого підрозділу (ставши там на облік за не основним місцем) і повідомити податківців листом (із копіями відповідних платіжних документів) про сплату ПДФО за основним місцем обліку. Але вирішувати спір із податківцями, якщо він виникне, швидше за все, доведеться в суді.