ІПК від 14.10.2024 №4806/ІПК/99-00-09-04-03 ІПК (див. «ДК» №44/2024) — не що інше, як наслідок обережного підходу підприємства до операцій з використання пального. Подаючи запит, підприємство хотіло впевнитися, що при імпорті пального власним транспортним засобом та/або транспортом перевізника місце його зберігання не є акцизним складом у розумінні пп. «б» пп. 14.1.6 ПКУ за таких умов:
— є чинна ліцензія на зберігання пального в обсягах, що не перевищують 200 метрів кубічних;
— обсяг отриманого пального протягом року не перевищує 1 000 кубічних метрів.
А якщо немає акцизного складу, то й немає підстав реєструватися платником акцизу і, отже, складати акцизну накладну.
У ІПК податківці не обмежилися лише наявністю акцизного складу, а зазначили ще й наявність підакцизного товару та операції з реалізації пального, тобто навели всі три складові, які ідентифікують платника акцизу. Тож розглянемо все за порядком.
Що придбаваємо?
Підприємство імпортує дизельне паливо, що відповідає визначенню пального та належить до нафтопродуктів відповідно до пп. 14.1.141-1 ПКУ і є в переліку підакцизних товарів із кодом УКТ ЗЕД 2710194300. Отже, дизельне пальне — це підакцизний товар.
Чи потрібна ліцензія для імпорту пального для власних потреб?
Імпорт або експорт пального здійснюється за наявності у суб’єкта господарювання, що імпортує або експортує пальне, ліцензії на право виробництва або зберігання чи оптової або роздрібної торгівлі пальним (ст. 15 Закону №481). У випадку, який ми розглядаємо, підприємство вже має ліцензію на зберігання пального.
Зверніть увагу: пунктом 2 розд. ХІІ «Прикінцеві положення» Закону №3817 установлено, що Закон №481 втрачає чинність з 1 січня 2025 року, положення Закону №481 до дня втрати ним чинності застосовуються в частині, що не суперечить положенням Закону №3817.
А відповідно до ст. 28 Закону №3817 зберігання пального здійснюється суб’єктами господарювання за наявності ліцензії на право зберігання пального або на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки. Причому ліцензію треба буде мати на кожне місце зберігання окремо!
Ліцензія на право зберігання пального, на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:
1) підприємствами, установами й організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;
2) підприємствами, установами й організаціями системи державного резерву;
3) суб’єктами господарювання для зберігання пального для власних виробничо-технологічних потреб, яке використовується виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і не реалізується у місцях оптової або роздрібної торгівлі.
Без ліцензії можна буде зберігати також: пальне виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки у споживчій тарі кожна об’ємом до 60 літрів включно!
Крім того, пунктом 24 розд. ХІІІ «Перехідні положення» Закону №3817 установлено, що на період дії воєнного стану в Україні та протягом 30 днів з дня його припинення або скасування:
1) суб’єкт господарювання має право зберігати пальне, яке споживається для заправляння електрогенераторної установки обсягом до 2 000 літрів на кожному об’єкті, що забезпечений електрогенераторною установкою, без отримання дозвільних документів (документів дозвільного характеру, ліцензії на право зберігання пального, результатів надання інших адміністративних послуг);
2) зберігання пального, яке споживається для заправляння електрогенераторної установки обсягом понад 2 000 літрів на кожному об’єкті, що забезпечений електрогенераторною установкою, здійснюється суб’єктом господарювання на підставі декларації про провадження господарської діяльності зі зберігання пального.
Чи є реалізація пального?
Реалізацією пального для потреб оподаткування акцизом є його фізична передача з переходом права власності на нього чи без переходу, за плату чи без плати на митній території України з акцизного складу/акцизного складу пересувного:
— до акцизного складу;
— до акцизного складу пересувного;
— для власного споживання чи промислової переробки;
— будь-яким іншим особам.
Відповідно до наведеної умови фізична передача пального буде здійснена таким чином:
— від постачальника безпосередньо до підприємства, якщо під час транспортування використовуватиметься власний транспорт або паливозаправник;
— від постачальника перевізнику та від перевізника підприємству на митній території України, якщо підприємство скористається послугами стороннього перевізника.
І в першому, і в другому випадку фізичної передачі пального підприємством іншому суб’єктові господарювання немає. Тобто імпорт пального для потреб власного споживання не має ознак реалізації пального у розумінні розділу VI ПКУ.
На цьому наголошують і податківці в ІПК, визначаючи, що в обов’язковому порядку реєструються платниками акцизу лише ті суб’єкти господарювання, які реалізують пальне.
Що таке «пальне» з метою оподаткування?
Пальне — це нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне альтернативне, паливо моторне сумішеве, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, інші товари, зазначені у пп. 215.3.4 ПКУ (пп. 14.1.141-1 ПКУ).
Дизельне паливо — це нафтове паливо для використання у двигунах внутрішнього згорання із запалюванням від стискання (ДСТУ 3437‑96 «Нафтопродукти. Терміни та визначення»).
Чи є акцизний склад?
Акцизний склад — це приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить вироблення, перероблення, змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання та реалізацію пального.
Для платника єдиного податку 4-ї групи не є акцизним складом приміщення або територія незалежно від місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального за умови, що (пп. «в» пп. 14.1.6 ПКУ):
— власником або користувачем ємностей є платник єдиного податку 4-ї групи;
— обсяг отриманого пального протягом року не перевищує 1 000 кубічних метрів;
— пальне використовується для власного споживання;
— не здійснюється реалізація та зберігання пального іншим особам.
З огляду на зазначене та наведені вихідні дані доходимо висновку, що акцизного складу немає.
Увага: підприємство самостійно використало обмеження, наведене у пп. «б» пп. 14.1.6 ПКУ щодо об’єму ємностей, — до 200 метрів кубічних. Хоча для платника єдиного податку за умови, що ємності належать йому на праві власності чи користування, це обмеження не застосовується. На цьому наголошують і податківці у коментованій ІПК.
Вони чітко визначають: якщо підприємство — платник єдиного податку 4-ї групи при імпорті пального:
— не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального для інших осіб;
— використовує пальне виключно для власних потреб;
— об’єм отриманого пального протягом року не перевищує 1 000 кубічних метрів, то підстав реєструвати і, отже, складати акцизну накладну платник акцизного податку не має. Звичайно, якщо підприємство самостійно не вирішить стати платником акцизу.
Хоча наведену ІПК може використати лише той платник податків, якому її надано, проте вона має роз’яснювальний характер прямих норм застосування ПКУ. Отже, нею може скористатися кожен платник, аналізуючи свої операції з пальним із подібними вихідними даними. Для 100-відсоткової впевненості можна отримати власну ІПК.