ТОВ — платіжна установа (далі — ТОВ «А») приймає оплати від споживачів ТОВ «В». Розрахункові документи споживачі отримують у мобільному застосунку. Тож у ТОВ виникла потреба в ІПК щодо правомірності надання електронного розрахункового документа у такий спосіб.
У запиті на ІПК від 23.09.2024 № 4549/ІПК/99-00-07-03-01 ІПК (яку ви можете знайти у «ДК» №41/2024) ТОВ «А» поставлено такі запитання:
1. Чи може ТОВ — платіжна установа надати електронний розрахунковий документ споживачеві за його згодою на наданий ним абонентський номер через мобільний застосунок (комп’ютерні програми)?
2. Якщо споживачу надано електронний розрахунковий документ, чи обов’язковим є надання такого документа у паперовій формі?
Яким чином СГ може пересвідчитися, що покупець отримав розрахунковий документ в електронному вигляді за оплачені товари (послуги) через ПРРО?
Суб’єкт господарювання надсилає покупцю фіскальний чек за оплачені товари (послуги) через ПРРО у такі способи: електронною поштою (е-mail), Viber, Telegram, WhatsApp або SMS, при цьому на пристрої має бути встановлена відповідна програма. Надсилання повідомлення виконується у загальному порядку від імені власника SIM-картки. Про доставку фіскального чека від покупця надходить SMS-повідомлення. Водночас суб’єкт господарювання може пересвідчитися, що покупець отримав фіскальний чек, надіславши на наданий покупцем абонентський номер (Viber, Telegram, WhatsApp) та/або адресу його електронної пошти повідомлення з вимогою зворотного інформування.
«ЗІР», підкатегорія консультації 109.20
Чи можна надати розрахунковий документ у мобільному застосунку?
Податківці в ІПК безпосередньо посилаються на п. 2 ст. 3 Закону 265, яким визначено, що суб’єкт господарювання в обов’язковому порядку має надати розрахунковий документ установленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений у паперовій та/або електронній формі (у т. ч. надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).
Звучить нібито зрозуміло, але, коли доходить до практики, виникає безліч запитань.
Що таке е-пошта, зрозуміло. А що вважати за абонентський номер? У Законі №265 це не уточнено. Забігаючи наперед, скажемо, що податківці під ним мають на увазі номер телефону, байдуже, мобільного чи стаціонарного.
І взагалі, податківців більше цікавить ідентифікація покупця, а не те, в який саме технічний спосіб продавець передасть е-чек.
У коментованій ІПК вони не проти надсилання чека у мобільному застосунку або у компʼютерній програмі, створених продавцем. Вони згодні навіть на месенджери загального користування, і не лише ті, що встановлюються як застосунки на мобільному телефоні, а й ті, якими можна користуватися зі стаціонарного комп’ютера або ноутбука. Проте є одна умова. Покупець та продавець повинні бути ідентифіковані. Тобто жодних анонімних продавців та покупців.
Зокрема, в описаному випадку податківці акцентували на тому, що надсилання повідомлення у месенджері має бути безпосередньо від ТОВ «А» до покупця.
А як дізнатися, хто приховується під тим чи іншим імʼям у соцмережі/месенджері? Допомогти у цьому має е-мейл та/або номер мобільного телефону, зазначений у персональних даних.
У коментованій ІПК не описано способу надання електронного документа, не ідентифіковано мобільний застосунок, що використовується, та зрозуміло, що ТОВ «А» може надати електронний документ через месенджер. Наприклад, Viber, в якому електронний розрахунковий документ надсилається безпосередньо від імені продавця (надавача послуг) на абонентський номер споживача.
Чи можна це зробити в тому разі, якщо у продавця є і власний застосунок, за допомогою якого він пропонує свої товари, роботи чи послуги?
На перший погляд, зручніше надсилати розрахунковий документ за допомогою того застосунку або сайту (компʼютерної програми), за допомогою яких було зроблено замовлення або навіть проведено оплату. Але на практиці продавці здебільшого розділяють ці функції. Тобто продаж — в одному застосунку, а е-чек — в іншому.
Річ у тім, що застосунок, який створило ТОВ «А», не виконує основної функції месенджеру — зв’язок. Він дозволяє клієнтам отримати інформацію про доступні сервіси, статус замовлень, розташування відділень, вартість та строки доставки відправлень тощо. А от спілкування з клієнтами відбувається або за телефоном, або у месенджері. Тому й розрахункові документи надсилаються покупцям у месенджері. Або на е-мейл, як альтернативний варіант листування.
Прикладів подібної практики дуже багато.
Ви сплачуєте за комунальні послуги або за товари, роботи, послуги у мобільному застосунку або компʼютерній програмі банку? Квитанцію, що підтверджує здійснення платежу, банк надсилає на вашу електронну пошту! Щоправда, в застосунку/програмі банку ви зможете побачити дані про здійснені платежі — як у виписці за певний період, так і окремо. Проте вони не матимуть статусу розрахункового документа. А от надіслана квитанція — матиме, для цього вона вам і надсилається.
Але головне в цій ситуації те, що банк чітко знає, хто є його клієнтом. І що саме йому було надіслано квитанцію. Звісно, знає він це досить умовно — банк не перевіряє, кому саме належить е-мейл. Для нього головне, що таку адресу е-мейлу клієнт зазначив, укладаючи договір, як контактну інформацію. Аналогічно і з номером телефону. Що не виключає додаткової ідентифікації за допомогою зазначених контактних даних: надсилання листів із посиланням, за яким можна підтвердити реєстрацію у застосунку/програмі, або повідомлень із кодами, які потрібно буде ввести в застосунку/програмі.
Аналогічного підходу має дотримуватися і продавець, який не є фінансовою установою. Надіслати е-чек можна навіть за допомогою месенджеру. Але треба, щоб клієнт зазначив у цьому месенджері свій номер мобільного телефону або е-мейл.
Висновки:
Надання електронних розрахункових документів через месенджери передбачено законодавством.
Якщо споживач надає свої дані, зокрема абонентський номер або електронну пошту безпосередньо продавцю товарів, робіт чи послуг, то він таким чином погоджується на отримання електронного документа й самостійно визначає порядок отримання розрахункового електронного документа. І тут важливим є саме заявлений споживачем спосіб отримання, а не те, чи належить йому електронна пошта чи абонентський номер.
Питання щодо месенджеру як окремого засобу надання е-чеків потребує нормативного врегулювання. Адже Законом №265 воно не розглянуте і прямо норма не дозволяє застосовувати такий спосіб надання електронного розрахункового документа. Хоча податківці — не заперечують.
Суб’єкт господарювання, що надає послуги, зокрема ТОВ «А», має надати розрахунковий документ — це аксіома. Але, якщо спосіб надання е-чека не дозволяє ідентифікувати покупця, на думку податківців, це не вважається наданням розрахункового документа.
Чи обов’язково надавати ще й паперовий документ?
Чи то тому, що в нашій країні до електронних документів досі ставляться як до чогось несерйозного, чи то тому, що надання фіскальних чеків в електронній формі досі сприймається радше як звичайне листування, у ТОВ у коментованій ІПК виникло ще одне запитання.
Чи треба надсилати покупцю ще й паперовий чек?
Можливість надання розрахункового документа виключно в електронній формі передбачено Законом №265. Тобто електронний розрахунковий документ має таку саму юридичну силу, що й паперовий.
Але паперовий варіант видаємо споживачеві на його вимогу. Про це податківці чітко зазначили в ІПК.
І в ст. 2 Закону 265 визначено, що електронний документ може бути створений у паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ).