Суттєво. Якщо за 2024 рік дохід платника податку (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 40 млн грн, то платник починаючи з цього звітного року застосовує податкові різниці.
! Платникам податку на прибуток
Державна податкова служба України розглянула звернення щодо питання прийняття рішення про незастосування коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі — Кодекс), повідомляє.
Відповідно до наданої у зверненні інформації, товариство (далі — ТОВ) перебуває на загальній системі оподаткування та є платником ПДВ. У 2024 році товариство перевищило поріг річного доходу в 40 млн грн.
Товариство запитує:
1. ТОВ як платник на загальній системі при перевищенні порогу річного доходу в 40 млн грн у 2024 році не має обов’язку подавати у 2024 році квартальну звітність з податку на прибуток? Цей обов’язок виникає у платника в 2025 році?
2. ТОВ як платник на загальній системі при перевищенні порогу річного доходу в 40 млн грн у 2024 році не має обов’язку подавати у 2024 році квартальну фінансову звітність? Цей обов’язок виникає у платника у 2025 році?
3. Чи ТОВ як платник на загальній системі, яке перейшло з мікропідприємства на мале підприємство, при складанні фінансової звітності за 2024 рік має використовувати форму 1-м, 2-м «Фінансова звітність малого підприємства»?
4. Чи є обов’язок у ТОВ як платника на загальній системі при перевищенні порогу річного доходу в 40 млн грн у 2024 році здійснювати розрахунок податкових різниць у податковій декларації з податку на прибуток за 2024 рік?
5. Чи ТОВ як платник на загальній системі, яке перейшло з мікропідприємства на мале підприємство, зобов’язане розраховувати резерви сумнівних боргів та відпусток?
6. Які, можливо, податкові обов’язки виникають у ТОВ як платника на загальній системі додатково?
Щодо питань 1, 2, 4
Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.
Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку, за останній річний звітний період не перевищує сорока мільйонів гривень, об’єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років та коригувань, визначених пп. 140.4.8 п. 140.4 та пп. 140.5.16 п. 140.5 ст. 140 цього Кодексу), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку, за останній річний звітний період не перевищує сорока мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років та коригувань, визначених пп. 140.4.8 п. 140.4 та пп. 140.5.16 п. 140.5 ст. 140 цього Кодексу), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років, у кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. У подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років та коригувань, визначених пп. 140.4.8 п. 140.4 та пп. 140.5.16 п. 140.5 ст. 140 цього Кодексу).
Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років та коригувань, визначених пп. 140.4.8 п. 140.4 та пп. 140.5.16 п. 140.5 ст. 140 цього Кодексу), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку, за останній річний звітний період перевищує сорок мільйонів гривень, такий платник визначає об’єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.
Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.
Відповідно до п. 137.4 ст. 137 Кодексу податковими (звітними) періодами для податку на прибуток підприємств, крім випадків, передбачених п. 137.5 ст. 137 Кодексу, є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік. При цьому податкова декларація розраховується наростаючим підсумком. Податковий (звітний) період починається з першого календарного дня податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем податкового (звітного) періоду.
Отже, платник податку на прибуток підприємств має право не більше одного разу протягом безперервної сукупності років, у кожному з яких розмір доходу не перевищує суму, встановлену пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу, прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років та коригувань, визначених пп. 140.4.8 п. 140.4 та пп. 140.5.16 п. 140.5 ст. 140 цього Кодексу), визначені відповідно до положень розділу III Кодексу.
Якщо в будь-якому наступному році річний дохід платника податку перевищить сорок мільйонів гривень, такий платник має визначати об’єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень розділу III Кодексу, і звітними податковими періодами будуть квартал, півріччя, три квартали, рік.
Таким чином, якщо за 2024 рік дохід платника податку (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує сорок мільйонів гривень, то платник починаючи з цього звітного року застосовує коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень розділу III Кодексу.
При цьому, у разі якщо дохід платника податку за 2023 рік не перевищив 40 млн грн, то у 2024 році звітним податковим періодом з податку на прибуток підприємств для такого платника є звітний податковий рік.
Що стосується 2025 року, то такий платник податку у 2025 році буде застосовувати квартальний податковий період.
Щодо питань 3, 5, 6
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Кодексу (п. 1.1 ст. 1 Кодексу).
Відповідно до пунктів 5.1 — 5.3 ст. 5 Кодексу поняття, правила та положення, установлені Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених ст. 1 Кодексу. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення Кодексу. Інші терміни, що застосовуються у Кодексу і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.
Підпунктом 133.1.1 п. 133.1 ст. 133 Кодексу встановлено, що платниками податку — резидентами є суб’єкти господарювання — юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність як на території України, так і за її межами, крім юридичних осіб, визначених пунктами 133.4 та 133.5 цієї статті.
Пунктом 46.2 ст. 46 Кодексу встановлено, що платник податку на прибуток (крім платників податку на прибуток, які відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зобов’язані оприлюднювати річну фінансову звітність та річну консолідовану фінансову звітність разом з аудиторським звітом) подає разом з відповідною податковою декларацією квартальну або річну фінансову звітність у порядку, передбаченому для подання податкової декларації з урахуванням вимог ст. 137 цього Кодексу.
Фінансова звітність або звіт про фінансовий стан (баланс) та звіт про прибутки та збитки та інший сукупний дохід (звіт про фінансові результати) є додатком до податкової декларації з податку на прибуток підприємств (звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, розрахунку частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку) та її невід’ємною частиною (абзац третій п. 46.2 ст. 46 Кодексу).
Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Для обрахунку об’єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (п. 44.2 ст. 44 Кодексу).
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку визначені Законом України від 16 липня 1999 року №996‑XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі — Закон №996).
Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (частина друга ст. 6 Закону №996).
Отже, питання щодо порядку складання фінансової звітності і розрахунку резервів сумнівних боргів та відпусток належить до компетенції Міністерства фінансів України.
Одночасно звертаємо увагу, що будь-які висновки щодо податкових зобов’язань з податку на прибуток можуть надаватися за результатами детального вивчення умов, суттєвих обставин здійснення відповідних господарських операцій та всіх первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку, оформленням яких вони супроводжувались.
Для надання більш детальної консультації щодо податкових обов’язків, які виникають у ТОВ, не достатньо інформації, зокрема щодо видів господарської діяльності заявника, а також можливих контрагентів, з якими здійснюється діяльність (резиденти/нерезиденти), обсягів запланованих з ними операцій, інше.
Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).