Наприкінці квітня на підпис Президенту було надано Закон України від 25.04.2024 №3678-IX «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України щодо встановлення додаткових підстав розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця та деяких інших питань» (далі — Закон №3678), який набере чинності через три місяці з дня його опублікування. Тобто, якщо Президент підпише цей Закон і його опублікують ще у травні, зміни, які він принесе, запрацюють не раніше серпня.
Утім, про остаточну дату, коли ці зміни запрацюють, ми повідомимо окремо, а зараз нас цікавлять самі зміни. Закон №3678 — невеликого обсягу, проте містить дещо цікаве: нові підстави для звільнення працівників з ініціативи роботодавця.
Напрям, у якому рухалися ідеї законотворців, можна поділити на два: загроза державі і загроза роботодавцю.
Звільнення через злочин проти безпеки України
Така нова підстава з’являється у ч. 1 ст. 40 КЗпП у вигляді пункту 13.
Вона застосовуватиметься у разі набрання законної сили вироком суду, яким працівника засуджено (крім звільнення від відбування покарання з випробуванням) за вчинення злочину проти основ національної безпеки України.
Тобто, звісно ж, не сам роботодавець вирішуватиме, загрожує безпеці держави його працівник чи ні, — це має зробити суд. І якщо є відповідне рішення суду, то роботодавець має право звільнити такого працівника.
Звільнення через невиконання правил поведінки на підприємстві
Така нова підстава для звільнення з ініціативи роботодавця з’явиться у ч. 1 ст. 40 КЗпП у вигляді пункту 14.
І ось тут вирок суду не потрібен: вирішувати, порушив працівник правила поведінки на підприємстві чи ні, буде сам роботодавець. Але про які правила йдеться?
Щодо них вносяться зміни до ст. 142 КЗпП. За ними складовою правил внутрішнього трудового розпорядку можуть бути правила поведінки на підприємстві, в установі, організації, які містять положення, зокрема, про:
— надання працівниками інформації щодо наявних у них зв’язків зі фізособами, місце постійного проживання (перебування, реєстрації) яких на території держави-агресора або тимчасово окупованій території України;
— зобов’язання працівників про нерозголошення інформації з обмеженим доступом, зокрема інформації, що становить державну чи комерційну таємницю, а також про умови роботи з конфіденційною інформацією.
Комерційна таємниця
1. Комерційною таємницею є інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв’язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію.
2. Комерційною таємницею можуть бути відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру, за винятком тих, які відповідно до закону не можуть бути віднесені до комерційної таємниці.
Встановлення правил поведінки на підприємствах, в установах, організаціях, що мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави, та/або об’єктах чи операторах критичної інфраструктури є обов’язковим.
Тобто що ми бачимо?
По-перше, очевидно, що законотворці взялися за державну безпеку серйозно. І запроваджують при цьому методи, з якими у пострадянський період ми ще не стикалися. По суті, якщо роботодавець забажає, то працівники повинні будуть повідомляти про наявність «зв’язків за кордоном».
Щоправда, зараз під колишніми сумнівними зв’язками маються на увазі лише рф та ТОТ, і за наявність таких зв’язків наразі не звільнятимуть. Звільнити зможуть якраз за ненадання такої інформації (її приховування). Передача зібраної інформації з місць роботи до державних органів теж не планується. Проте для чогось цю інформацію збиратимуть?! А на стратегічно та критично важливих об’єктах ще й в обов’язковому порядку.
Тобто наразі роботодавцям треба приготуватися до того, як зібрати таку інформацію (цілком можливо, що до набрання чинності Законом №3678 КМУ вже запропонує порядок і форму такого опитування). А працівникам — бути готовими надати цю інформацію на вимогу роботодавця.
По-друге, роботодавець (може взагалі будь-який, а на стратегічно важливих об’єктах — обов’язково!) встановлює правила щодо конфіденційної інформації. І це може бути не лише те, що стосується безпеки держави. А й те, що становить комерційну таємницю.
Зверніть увагу: перелік відомостей, що не становлять комерційної таємниці, наведено в постанові КМУ від 09.08.1993 №611. Зокрема, інформація, яка наводиться підприємством у державній звітності, не може вважатися комерційною таємницею.
Якщо досі (якщо ми не говоримо про роботу в державних органах, де збереження таємниці вимагає закон) прописування правил щодо збереження комерційної таємниці було справою добровільною, то тепер і на об’єктах критичної інфраструктури це стане обов’язковим.
Про те, що із захистом комерційної таємниці зараз, ми написали в «ДК» №9-10/2021. Щодо змін, які відтоді відбулися, то умови нерозголошення комерційної таємниці, забезпечення захисту інтелектуальної власності і використання об’єктів авторського права (у разі їх використання або створення у процесі трудової діяльності) та відповідальність за їх порушення є істотними умовами трудового договору при спрощеному режимі регулювання трудових відносин (ст. 49‑6 КЗпП). Утім, загальною обов’язковою практикою при укладанні будь-яких трудових відносин вони ще не стали.
Захист комерційної таємниці
1. Суб’єкт господарювання, що є володільцем технічної, організаційної або іншої комерційної інформації, має право на захист від незаконного використання цієї інформації третіми особами, за умов що ця інформація має комерційну цінність у зв’язку з тим, що вона невідома третім особам і до неї немає вільного доступу інших осіб на законних підставах, а володілець інформації вживає належних заходів до охорони її конфіденційності.
2. Строк правової охорони комерційної таємниці обмежується часом дії сукупності зазначених у частині першій цієї статті умов.
3. Особа, яка протиправно використовує комерційну інформацію, що належить суб’єкту господарювання, зобов’язана відшкодувати завдані йому такими діями збитки відповідно до закону. Особа, яка самостійно і добросовісно одержала інформацію, що є комерційною таємницею, має право використовувати цю інформацію на свій розсуд.
4. До відносин, пов’язаних із комерційною таємницею, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України та інших законів.
Стаття 162 ГКУ «Правомочності суб’єктів господарювання щодо комерційної таємниці»
Тепер до загроз додали ще одну: нову підставу для звільнення. А щодо процедури захисту конфіденційної інформації, можливо, знову ж таки, Кабінет Міністрів України ще до набрання чинності Законом №3678 складе постанову.
Утім, одразу ж після набрання чинності Законом №3678 з’явиться можливість відсторонення працівника від роботи на час проведення службової перевірки роботодавцем, який віднесений до переліку об’єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, та/або об’єктів чи операторів критичної інфраструктури. Такі зміни будуть внесені до ст. 46 КЗпП.