Роялті — будь-який платіж, отриманий як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським та суміжним правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп’ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, будь-яким патентом, зареєстрованим знаком на товари і послуги чи торговельною маркою, дизайном, секретним кресленням, моделлю, формулою, процесом, правом на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау) (див. п. 4 НП(С)БО 15).
У п. 5 НП(С)БО 8 наведено групи, за якими обліковуються нематеріальні активи. У цьому пункті зроблено застереження: «крім тих, витрати на придбання яких визнаються роялті».
Тобто роялті не є нематеріальним активом. Таким чином, роялті слід відображати у порядку, зазначеному в п. 7 та 8 НП(С)БО 16:
— витрати визнають витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені;
— витрати, які неможливо прямо пов’язати з доходом певного періоду, відображають у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені;
— якщо актив забезпечує одержання економічних вигід протягом кількох звітних періодів, то витрати визнають шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами.
Позаяк у наведеній у запитанні ситуації роялті сплачено на рік, то, на наш погляд, витрати на сплату роялті потрібно включити до складу витрат майбутніх періодів на рахунку 39 і далі розподіляти кожного місяця протягом річного періоду на витрати: Д-т 23, 91, 92, 93, 94 К-т 39.
Витратний рахунок обирають за напрямом використання об’єкта права інтелектуальної власності, за який сплачено роялті. Наприклад, якщо це стосується адміністративної діяльності, то витрати списують на рахунок 92. Якщо виготовлення продукції, — на рахунок 23 чи 91. Якщо пов’язано зі збутом продукції, — на рахунок 93.