Трудовий договір із нефіксованим робочим часом — це особливий вид трудового договору, умовами якого не встановлено конкретного часу виконання роботи, обов’язок працівника виконувати яку виникає виключно у разі надання роботодавцем передбаченої цим трудовим договором роботи без гарантування того, що така робота надаватиметься постійно, але з дотриманням умов оплати праці, передбачених ст. 21-1 КЗпП.
Роботодавець самостійно визначає необхідність та час залучення працівника до роботи, обсяг роботи і в передбачений трудовим договором строк погоджує з працівником режим роботи та тривалість робочого часу, необхідного для виконання відповідної роботи. При цьому слід дотримувати вимог законодавства щодо тривалості робочого часу та часу відпочинку.
Отже, на відміну від звичайного трудового договору, яким установлюється обов’язок роботодавця забезпечувати працівника роботою на постійній основі та обов’язок працівника бути постійно присутнім на робочому місці відповідно до встановленого графіка роботи, трудовий договір із нефіксованим робочим часом (ТДНЧ) передбачає виконання роботи за нестандартних умов праці, тобто роботодавець надає й оплачує роботу, а працівник її виконує — лише за наявності такої роботи.
Водночас ст. 21-1 КЗпП передбачає тільки укладення трудового договору з нефіксованим робочим часом та визначає, яку інформацію він має містити. Тож переведення працівника з безстрокового трудового договору на трудовий договір із нефіксованим робочим часом законодавчо не передбачено. Тому єдиний вихід, який нам залишає законодавство в цій ситуації, — припинити трудові відносини за одним договором із працівником, а тоді укласти з ним інший трудовий договір з нефіксованим робочим часом.
Нагадаємо, що у день звільнення працівника роботодавець має провести остаточний розрахунок (ст. 116 КЗпП), видати працівникові копію наказу про звільнення, письмове повідомлення про нараховані і виплачені йому суми при звільненні, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника (ст. 47 КЗпП), або належним чином її оформити, якщо така трудова книжка зберігалася у роботодавця.