Хто і коли повинен видавати фіскальний чек?

Темі розрахунків та РРО/ПРРО присвячено вже безліч дискусій, консультацій та аналітичних статей, але запитань не меншає. Навіть ДПС, на яку покладено контроль за додержанням Закону про РРО, не має однозначної думки щодо того, коли потрібно застосовувати РРО/ПРРО, а коли — ні.

Для скорочення об’єднаємо обидва види реєстраторів. Тож коли ми далі говоритимемо про РРО, то матимемо на увазі всі види реєстраторів — як апаратних, так і програмних.

Отже, запитання, що виникають у продавця стосовно того, чи потрібно видавати покупцеві чек РРО у різних випадках. Наприклад:

— Якщо він дав покупцеві номер своєї картки, а не номер свого рахунку?

— Якщо покупець сплатив за товар через термінал, який стоїть просто на вулиці або у торговому центрі?

— Якщо покупець сплатив за товар через касу банку?

— Якщо оплата приймається на сайті продавця через QR-код? А якщо через платіжну сторінку?

— Якщо оплата приймається через сервіс переказу коштів, то для якого сервісу потрібен РРО, а для якого — ні?

— Якщо безготівкова оплата від покупця надійшла з рахунку, номер якого починається на 2602? Чи треба взагалі звертати увагу на цей номер?

— Якщо продавець надсилає товар поштою на умовах післяплати, то чи потрібен РРО? Якщо надсилати Укрпоштою, то не потрібен, а якщо «Новою поштою» — то потрібен? Чому так?

— Як бути, якщо покупець оплачує один товар частинами та в різні способи?

У цій статті з’ясуємо відносини між продавцем і покупцем у роздрібній торгівлі. Розглянемо такі випадки, коли продавець під час продажу товарів зобов’язаний застосовувати РРО і видавати покупцеві фіскальний касовий чек.

Ця стаття не стосується відносин продавців із ФОПами та юрособами. Тож у роздрібній торгівлі «наші» покупці — це фізособи, які не є суб’єктами господарювання і які купують товари для особистого, домашнього або іншого використання, не пов’язаного з підприємницькою діяльністю.

Застосування РРО у роздрібній торгівлі регулюється:

— ЦКУ, який установлює загальні правила взаємодії продавців та покупців;

— Законом про захист прав споживачів, який деталізує правила взаємодії продавців та покупців саме у роздрібній сфері і доповнює норми ЦКУ.  Де-факто роздрібний бізнес перебуває у більш захищеному становищі, ніж його покупець — фізособа, тому й потрібен спеціальний закон, який захищає права споживача від недобросовісного ставлення продавців товарів, робіт, послуг. І ось тому Закон про захист прав споживачів висуває додаткові вимоги до продавців, яких немає у ЦКУ. Саме Закон про захист прав споживачів встановлює право покупця отримати розрахунковий документ і відповідно — обов’язок продавця надати його покупцеві;

— Законом про РРО. Цей закон уже не встановлює, а деталізує обов’язок продавця видавати покупцеві розрахунковий документ, який уже встановлено Законом про захист прав споживачів;

— підзаконними актами, виданими на виконання вищеназваних законів.

Зверніть увагу!

На заміну Закону від 12.05.1991 №1023-XII «Про захист прав споживачів» уже прийнято новий закон від 10.06.2023 №3153-IX із такою самою назвою. Але він набере чинності через один рік з дня опублікування, проте не раніше дня припинення чи скасування воєнного стану. Тому наразі живемо за старим Законом про захист прав споживачів, й у статті спиратимемося саме на нього.

Договір купівлі-продажу товарів у роздрібній торгівлі з погляду ЦКУ

Договір купівлі-продажу товарів у роздрібній торгівлі може укладатись у двох формах: усній та письмовій. У роздрібній сфері письмовий договір найчастіше буває у спрощеній формі: продавець і покупець не підписують окремого документа з назвою «договір», а обходяться лише рахунками, накладними та документами про оплату. Докладніше про спрощену форму договору ми написали ще в «ДК» №42/2013 (зараз ця стаття є актуальною лише у юридичній частині).

Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення (ст. 206 ЦКУ). Це якраз такі правочини, які вчиняються у сфері роздрібної торгівлі між продавцями і покупцями-фізособами. Усні правочини тому й називаються усними, що ЦКУ не вимагає їх документального підтвердження: не треба виписувати рахунків та накладних на товар. Факт оплати ЦКУ теж не вимагає документувати, адже все відбувається одночасно: покупець отримав товар, продавець — повну оплату за нього, ніхто нікому нічого не винен, і всі сторони задоволені, тобто договір вчинений і повністю виконаний у той самий момент. І покупцеві та продавцеві навіть не потрібно знати, як звати кожного з них.

Донедавна чи не єдиною формою оплати товарів під час усних правочинів була готівка. З розвитком платіжних послуг на додачу до готівки почали використовуватися платіжні картки, якими можна розрахуватися в офлайн-магазинах так само швидко, як і готівкою, а ще вони дають змогу розраховуватися в Інтернеті (готівка такої змоги не дає). Отже, розрахунки за усними правочинами можуть бути готівкові та безготівкові, коли застосовується платіжна картка.

Звертаємо увагу, що при усному правочині покупець повністю оплачує товар, а продавець передає покупцеві весь обсяг оплаченого товару, і ці дві події відбуваються одночасно. Якщо оплата є частковою або товар передається частинами, то це вже не буде усний правочин, тому що він не буде повністю виконаний у момент його вчинення. Тож покупцеві і продавцеві вже потрібно буде дізнатися найменування чи ім’я один одного, обмінятися документами й особистими даними — для того щоб можна було зустрітися ще раз і завершити правочин: покупець повинен доплатити продавцеві решту суми, а продавець — передати покупцеві решту товару.

Отже, коли оплата і передання товару здійснюються у різні моменти часу (попередня оплата або постоплата) або коли оплата чи передання товару є частковими, то правочин змінює усну форму на письмову — тому що зникає факт одночасності повної оплати і повного передання товару, і сторонам уже потрібно окремо документувати оплати і постачання товару, щоб потім проводити наступні операції. Як правило, у роздрібній торгівлі письмові договори з покупцями-фізособами у вигляді окремого документа не укладаються, а роль такого письмового договору відіграють рахунки, накладні та документи про оплату товару. Це вже буде спрощена форма письмового договору.

У ст. 207 ЦКУ визначено, якою має бути письмова форма договору.  На практиці письмові правочини з продажу товарів покупцям-фізособам найчастіше починаються з того, що продавець надає покупцеві рахунок для оплати, який є офертою — пропозицією продавця укласти договір. Покупець приймає цю оферту, оплачуючи рахунок повністю або частково — залежно від того, як вони домовилися один з одним. Виконання договору з боку продавця полягає в тому, що він передає покупцеві товар — теж частково або повністю, залежно від умов договору, і ця передача оформлюється накладною.

Письмова форма договору за ЦКУ

1. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв’язку.

2. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Частини 1, 2 статті 207 ЦКУ

Які документи підтверджують купівлю-продаж товарів/послуг у роздрібній сфері?

Як ми наголосили вище, угоди між продавцем та покупцем у роздрібній торгівлі, які повністю виконуються в момент вчинення, — це усні правочини. ЦКУ не вимагає письмового підтвердження таких правочинів, натомість цього вимагає Закон про захист прав споживачів, який більш докладно регулює відносини між продавцем та покупцем (ст. 1-1 та п. 22 ст. 1 Закону про захист прав споживачів).

А саме: згідно із Законом про захист прав споживачів договір між споживачем та продавцем визначається як усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція. Підтвердження вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном, розрахунковим документом, передбаченим Законом про РРО, або іншими документами (далі — розрахунковий документ) — див. п. 7 ст. 1 Закону про захист прав споживачів. Тобто Закон про захист прав споживачів, зокрема, регламентує, які документи продавець повинен надати покупцеві при вчиненні усного правочину. Все вищесказане ми звели у таблицю, яка показує, якими документами потрібно оформляти угоди у роздрібній торгівлі.

Таблиця

Які документи передбачені законодавством у сфері роздрібної торгівлі

Коли Закон про захист прав споживачів вимагає надати покупцеві розрахунковий документ?

Ми вже сказали, що обов’язок продавця видати покупцеві розрахунковий документ встановлює Закон про захист прав споживачів, який захищає права покупця. У цьому сенсі видачу чека РРО слід розглядати як турботу про покупця, а не «фіскалізацію» доходів продавця.

Безготівкові розрахункові операції не потребують такого контролю і «фіскалізації», як готівка, адже безготівкові кошти і так потраплять на рахунок продавця. Це часто непокоїть продавців: навіщо застосовувати РРО, коли покупець розрахувався карткою і гроші однаково потраплять на рахунок продавця? Так-от якщо дивитися на РРО як на засіб видачі покупцеві розрахункового документа, в якому чітко зазначено, за що саме і за якою ціною він заплатив, а не як на фіскальний реєстратор, то це запитання зникає.

По-перше, обов’язок продавця видати покупцеві розрахунковий документ передбачено у самому визначенні договору між продавцем і покупцем у п. 7 ст. 1 Закону про захист прав споживачів: вчинення навіть усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном, розрахунковим документом, передбаченим Законом про РРО. Позаяк усний правочин повністю виконується сторонами у момент його вчинення, то саме в цей момент і потрібно надати покупцеві розрахунковий документ.

По-друге, у Законі про захист прав споживачів є дві статті, де згадуються розрахункові документи, — це стаття 8 і стаття 9, які визначають права споживача у разі придбання ним товару неналежної якості та належної якості відповідно. Зокрема, у ч. 11 ст. 8 та ч. 1 ст. 9 Закону про захист прав споживачів згадується про те, що такий документ покупцеві треба видати «під час продажу товару», «разом із проданим товаром», «не пізніше моменту передачі товару» та «з позначкою про дату продажу». При цьому закон визначає, що покупець не повинен вимагати у продавця цей документ, а навпаки — продавець сам зобов’язаний його видати не пізніше передачі товару покупцеві. Своєю чергою, покупець має право обміняти товар та висувати продавцеві інші вимоги тільки за наявності розрахункового документа.

На замітку!

З огляду на ці норми Закону про захист прав споживачів, якщо ви повинні застосовувати саме РРО, не можна наприкінці робочого дня сісти і зареєструвати через РРО всі оплати, що надійшли за день. Кожен фіскальний касовий чек має формуватися безпосередньо у момент отримання оплати або надання товару покупцеві, і головне — надаватися покупцеві. Нагадаємо, що невидача покупцеві чека тягне за собою штраф згідно з п. 1 ст. 17 Закону про РРО — 100% суми першого чека та 150% суми наступних чеків. А фактичні перевірки і контрольні закупівлі з боку податківців уже не під мораторієм.

Коли товар вважається проданим покупцеві?

Якщо товар продається у звичайному магазині, все просто: покупець дає готівку або картку, а продавець дає йому товар, і на цьому правочин закінчується, купівля-продаж відбулися. Товар був проданий у той момент, коли він був переданий покупцеві й одночасно з цим продавець отримав оплату.

А якщо продавець веде поштову торгівлю або приймає замовлення на сайті, із доставкою товару? Як визначити момент продажу товару? Закон про захист прав споживачів не визначає цього, тому звертаємося до ЦКУ.

Відповідно до ст. 698 ЦКУ за договором роздрібної купівлі-продажу продавець, який провадить підприємницьку діяльність з продажу товару, зобов’язується передати покупцеві товар, що зазвичай призначається для особистого, домашнього або іншого використання, не пов’язаного з підприємницькою діяльністю, а покупець зобов’язується прийняти товар і оплатити його. Ця стаття описує офлайн-продажі, коли момент продажу товарів визначається однозначно.

Коли продавець бере на себе обов’язок доставити товар покупцеві, тоді звертаємося до ст. 704 ЦКУ, за якою договір роздрібної купівлі-продажу з умовою про доставку товару покупцеві є виконаним (а отже, товар — проданим) з моменту вручення товару покупцеві. Повторимо, що на цю статтю треба зважати лише тоді, коли продавець самостійно доставляє товар покупцям. Таку саму норму прописано й у ч. 1 ст. 664 ЦКУ.

В обох випадках продаж товару відбувається у момент його отримання покупцем, і в цей самий момент у продавця виникає обов’язок видати покупцеві чек. З цього моменту також відлічуватиметься 14-денний строк для повернення товару належної якості (ч. 1 ст. 9 Закону про захист прав споживачів) або гарантійний строк для потреб ст. 8 Закону про захист прав споживачів.

А ось коли продавець використовує поштову або кур’єрську доставку товару, для нього є норма ч. 4 ст. 664 ЦКУ, — якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов’язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов’язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здавання товару перевізникові або організації зв’язку для доставки покупцеві. Зверніть увагу: тут зроблено застереження про те, що продавець доставляє чи передає товар покупцеві не сам, а через перевізника чи пошту.

А коли тоді починається 14-денний строк для повернення товару та гарантійний строк? У ч. 3 ст. 12 Закону про захист прав споживачів є спеціальне правило: у разі реалізації продукції поза торговельними або офісними приміщеннями (поштова торгівля відповідає цьому критерію) споживач має право розірвати договір за умови повідомлення про це продавця протягом чотирнадцяти днів з дати одержання документа, який засвідчує факт здійснення правочину поза торговельними або офісними приміщеннями чи приймання продукції або першого постачання такої продукції, за умови що така продукція є річчю, а приймання чи постачання продукції відбувається пізніше часу одержання споживачем документа на її продаж. На практиці першим документом є документ пошти про вручення товару покупцеві, а другим документом може бути чек РРО, вкладений у посилку з товаром на умовах післяплати, або видаткова накладна на товар, який уже був оплачений раніше.

Порядок оплати товару регламентує ст. 706 ЦКУ, і вона передбачає різні способи оплати: попередню оплату товару, розстрочення оплати , повну та часткову оплату товару покупцем.

Розстрочення оплати

1. Договором про продаж товару в кредит може бути передбачено оплату товару з розстроченням платежу.

Істотними умовами договору про продаж товару в кредит з умовою про розстрочення платежу є ціна товару, порядок, строки і розміри платежів.

2. Якщо покупець не здійснив у встановлений договором строк чергового платежу за проданий із розстроченням платежу і переданий йому товар, продавець має право відмовитися від договору і вимагати повернення проданого товару.

Частини 1, 2 статті 695 ЦКУ
«Особливості оплати товару з розстроченням платежу»

Отже, навіть у роздрібній торгівлі продаж — це не тільки коли товар повністю наданий та одночасно повністю оплачений. На практиці можуть бути часткові постачання товарів, часткові оплати, попередні оплати, післяплати, поштова торгівля на різних умовах тощо. Оплата, своєю чергою, може бути готівковою та безготівковою — платіжною карткою або переказом на рахунок продавця. Звісно, продавцям (і навіть податківцям!) стало важко зорієнтуватися в цьому розмаїтті операцій у роздрібній торгівлі та визначити, коли потрібно застосовувати РРО, а коли — ні.

Що вимагає Закон про РРО?

І ось ми підійшли до профільного закону, який безпосередньо встановлює, хто має застосовувати РРО, а хто не зобов’язаний. Тож найголовніше правило — РРО застосовується тоді, коли має місце розрахункова операція!

Розрахункова операція — це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а в разі застосування банківської платіжної картки — оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця (ст. 2 Закону про РРО).

Таке визначення розрахункової операції діє з 15.08.2000 і відтоді не змінювалося. До серпня 2000 року через РРО реєструвалося тільки отримання готівки, а з 15 серпня 2000 року (тобто вже 23 роки!) РРО реєструє як готівкові, так і безготівкові оплати від покупців, тобто розрахункові операції можуть бути готівковими та безготівковими. Але платіжні чеки і жетони на практиці вже не використовуються, натомість щороку збільшується кількість операцій із використанням платіжних карток.

Приймання від покупця готівки — це готівкова розрахункова операція. Що таке готівка, визначено у п. 3 Положення №148: готівка — це грошові знаки національної валюти України (банкноти і монети, у тому числі розмінні, обігові, пам’ятні банкноти та монети, які є платіжними засобами). Крім приймання готівки, жодні інші операції не прирівнюються до готівкових і такими не є.

Приймання від покупця платіжних карток — це безготівкова розрахункова операція. Це підтверджує п. 14 Положення №164: платіжна операція, ініційована з використанням платіжного інструменту (яким є, зокрема, платіжна картка) з метою зарахування коштів на рахунок отримувача, є безготівковим розрахунком для отримувача та платника. На практиці труднощі виникають саме з ідентифікацією безготівкових оплат: чи є вони розрахунковими операціями, чи ні, особливо якщо самі податківці не можуть дати однозначної відповіді на це запитання.

І ще — Закон про РРО теж вимагає надати розрахунковий документ  покупцеві при отриманні товарів (п. 2 ст. 3 Закону про РРО).

Розрахунковий документ

Розрахунковий документ — документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну.

Абзац 19 статті 2 Закону про РРО

Отже, навіть за Законом про РРО не будь-яку купівлю-продаж треба проводити через РРО.

Мати чи не мати РРО залежить від того, проводить чи не проводить продавець розрахункові операції. Наприклад, якщо розрахунки за товари здійснюються суто з рахунку на рахунок, без застосування платіжних карток, такі перекази коштів не є розрахунковою операцією у значенні Закону про РРО — і РРО для них не потрібен. Також є ст. 9 та 10 Закону про РРО, які визначають винятки — суб’єктів господарювання, які мають право не застосовувати РРО, навіть якщо вони здійснюють розрахункові операції.

Проте, якщо навіть це не буде чек РРО, надати покупцеві розрахунковий документ треба обов’язково!

Висновки

Ми проаналізували цивільно-правову природу відносин між покупцем та продавцем у сфері роздрібної торгівлі і можемо зробити певні висновки.

Усна форма правочину

При усній формі правочину купівлі-продажу передача товару та його оплата відбуваються повністю й одночасно: продавець передав покупцеві весь товар, а покупець його повністю оплатив під час отримання.

У разі усного правочину оплата може бути готівкова, коли покупець передає продавцеві банкноти та монети, і безготівковою, коли покупець використовує свою платіжну картку, а продавець приймає оплату з картки за допомогою POS-термінала в офлайновій торговій точці або платіжного віджета в онлайновій «торговій точці» — на сайті. Тоді миттєва безготівкова оплата здійснюється за допомогою еквайрингових технологій і продавець одразу отримує інформацію про те, що оплату здійснено та можна відпускати товар.

Розрахунки за усними правочинами завжди підпадають під визначення розрахункової операції, яку слід зареєструвати через РРО.

Спрощена форма письмового договору

При письмовій формі правочину події оплати та постачання товару відбуваються не одночасно і не завжди повністю. Далі, якщо оплата рознесена в часі з постачанням, то не є обов’язковою і миттєва оплата, — адже продавець може почекати, доки кошти від покупця будуть зараховані на його рахунок, тобто така оплата може здійснюватися за допомогою банківського переказу.

У письмових правочинах не завжди виникає розрахункова операція, через що у продавців і виникають запитання: коли ж застосовувати РРО, а коли ні? Якщо покупець здійснює часткову оплату або передплату готівкою, то продавець однозначно повинен зареєструвати цю оплату через РРО і видати покупцеві чек.

Якщо покупець оплачує товар безготівково, то така оплата реєструється через РРО тільки в тому разі, якщо це була еквайрингова операція.

Безготівкова оплата за товар, крім еквайрингу (застосування платіжних карток), не спричиняє виникнення розрахункової операції, і такі оплати не реєструються через РРО.

Доставка товару самим продавцем

Коли видавати покупцеві чек, залежить від того, яка подія була перша:

— продавець доставляє вже передоплачений товар: чек видається покупцеві у момент отримання оплати, якщо вона є розрахунковою операцією. Під час вручення оплаченого товару чек уже не видається;

— продавець доставляє товар на умовах подальшої оплати, й оплата приймається під час вручення товару покупцеві: чек видається під час вручення товару і приймання оплати.

Поштова торгівля

Якщо продавець надсилає поштою вже передоплачений товар, запитань не виникає: йому потрібно тільки визначитися, чи була така оплата розрахунковою операцією, чи ні. Якщо була — тоді чек РРО, найімовірніше, надавався покупцеві у момент оплати й у посилку з товаром уже не вкладається. Якщо оплата здійснювалася дистанційно, наприклад платіжною карткою через сайт або мобільний застосунок, то чек від апаратного РРО надсилається покупцеві разом із товаром, а чек від ПРРО надсилається в електронній формі.

До уваги торговців через пошту!

Завдяки податківцям поштова торгівля цього літа заграла новими барвами. Податківці тепер вважають: коли продавець надсилає товар на умовах післяплати через деяких поштових операторів, йому потрібно сформувати фіскальний касовий чек у момент передання товару поштовому оператору і вкласти його у посилку. А у разі співпраці з іншими операторами такого робити не потрібно. В яких випадках РРО-чек потрібен, а в яких ні, залежить від умов договору, укладеного між продавцем і поштовим оператором. Ми прокоментували цю ситуацію в «ДК» №34/2023 і №35/2023.

Нормативна база

• ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI.
• ЦКУ — Цивільний кодекс України від 16.01.2003 №435-IV.
• Закон про РРО — Закон України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
• Закон про захист прав споживачів — Закон України від 12.05.1991 №1023-XII «Про захист прав споживачів».
• Положення №148 — Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 №148.
• Положення №164 — Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затверджене постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022 №164.