Облік підприємств, які ведуть спрощений бухоблік
До таких підприємств наразі належать юрособи — платники єдиного податку третьої групи (п. 44.2 ПКУ).
Але проєктом наказу з НП(С)БО 25 хочуть вилучити всі особливості обліку для таких підприємств — це можливість:
— застосовувати НП(С)БО 25 (п. 2 розд. І);
— складати фінзвітність мікропідприємств (п. 2 розд. І);
— систематизувати інформацію, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, у регістрах бухгалтерського обліку без застосування подвійного запису (п. 8 розд. І);
— визнавати доходи і витрати за НП(С)БО (п. 9 розд. І).
Крім того, такі підприємства після внесення змін до п. 4 НП(С)БО 31 вже не мають права визнавати всі фінансові витрати витратами того звітного періоду, за який вони були нараховані (визнані зобов’язаннями). Якщо таке підприємство належить до середніх чи великих, воно може капіталізувати фінансові витрати, якщо для цього є підстави. А визнавати всі фінансові витрати у складі витрат можуть лише ті, хто веде облік за НП(С)БО 25, — малі, мікро-, непідприємницькі товариства, представництва іноземних суб’єктів.
Таким чином, після набрання чинності наказом юрособи на ЄП третьої групи складатимуть фінансову звітність і вестимуть бухгалтерський облік за правилами, прийнятими для підприємств відповідного розміру. Якщо таке підприємство є малим, воно складає і подає фінансову звітність, веде бухгалтерський облік як мале підприємство. Якщо є великим, — як велике підприємство тощо.
Очевидно, що зміни спричинені тим, що певна кількість підприємств, у тому числі середніх і великих, у поточному році перейшли на єдиний податок групи 3 з особливостями оподаткування (за ставкою 2%). Якби змін до НП(С)БО 25 не було, великі та середні підприємства також мали б можливість складати фінзвітність і вести облік, як мікропідприємства.
Визначення собівартості реалізованої продукції мікропідприємств
Вилучено останній абзац п. 2.3 розд. ІІІ НП(С)БО 25, яким визначалися залишки готової продукції та незавершеного виробництва.
Замість вилученого абзацу додано чотири нові.
Виробничі мікропідприємства можуть на дату складання фінансової звітності всі витрати операційної діяльності (затрати на виробництво готової продукції, загальновиробничі та інші операційні витрати) визнавати собівартістю реалізованої продукції. Тобто всі їх списати на рахунок 90: Д-т 90 К-т 23, 91, 94.
Потім під час інвентаризації встановити залишки:
— незавершеного виробництва, оцінивши за матеріальними витратами і витратами на оплату праці (тобто амортизацію, інші витрати до складу незавершеного виробництва не включати);
— готової продукції, оцінивши її за ціною реалізації за мінусом витрат на збут і суми очікуваного прибутку від їх продажу.
І оприбуткувати встановлені залишки, зменшивши собівартість реалізації: Д-т 23, 26 К‑т 90.
Облік нематеріальних активів
Перегляд ліквідаційної вартості
Згідно зі змінами до п. 31 НП(С)БО 8 на кінець кожного звітного року потрібно переглядати не лише строк корисного використання об’єктів нематеріальних активів та метод амортизації, а й ліквідаційну вартість.
Перегляд здійснюють, якщо у наступному періоді очікуються зміни строку корисного використання активу або зміни умов отримання майбутніх економічних вигід.
Нагадаємо!
Згідно з п. 28 НП(С)БО 8 під час розрахунку вартості, яка амортизується, ліквідаційна вартість нематеріальних активів прирівнюється до нуля, крім випадків:
— коли є невідмовне зобов’язання іншої особи щодо придбання цього об’єкта наприкінці строку його корисного використання;
— коли ліквідаційна вартість може бути визначена на підставі інформації наявного активного ринку й очікується, що такий ринок існуватиме наприкінці строку корисного використання цього об’єкта.
Переоцінка об’єкта нематеріальних активів з нульовою залишковою вартістю
Вилучено абзац другий п. 21 НП(С)БО 8, яким передбачалася особливість переоцінки об’єкта нематеріальних активів із нульовою залишковою вартістю.
Водночас в абзаці першому п. 21 НП(С)БО 8 наведено загальне правило переоцінки. Може скластися враження, що після вилучення другого абзацу об’єкти з нульовою залишковою вартістю потрібно переоцінювати за правилом абзацу першого п. 21 НП(С)БО 8.
Але це не так. Згідно з першим абзацом, з метою переоцінки потрібно визначати індекс переоцінки, поділивши справедливу вартість об’єкта на його залишкову вартість. Проте в описаній нами ситуації залишкова вартість нульова, а на нуль ділити не можна.
Тому об’єкт нематеріальних активів з нульовою залишковою вартістю не переоцінюють!
Для такого об’єкта на кінець звітного року можуть переглянути ліквідаційну вартість, якщо для цього є підстави. Тож якщо ліквідаційну вартість переглянуть, залишкова вартість дорівнюватиме ліквідаційній.
Збільшення ліквідаційної вартості відображатимуть зменшенням суми нарахованої амортизації і збільшенням доходу: Д-т 133 К-т 746.
Торговельна марка
Однією з груп нематеріальних активів, у розрізі яких ведеться облік нематеріальних активів, є права на комерційні позначення (права на торговельні марки (знаки для товарів і послуг), комерційні (фірмові) найменування тощо), крім тих, витрати на придбання яких визнаються роялті (див. абз. 4 п. 5 НП(С)БО 8). З цього абзацу вилучено слова «знаки для товарів і послуг».
Таким чином, до прав на комерційні позначення належать права на торговельні марки. Про знаки для товарів і послуг уже не згадується.
На нашу думку, норми НП(С)БО 8 приведені у відповідність до Закону про товарні знаки.
Згідно з ч. 1 ст. 1 цього Закону, торговельна марка — позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб.
Консолідована фінансова звітність
Вносяться зміни до НП(С)БО 2 щодо складання консолідованої фінансової звітності.
Норми НП(С)БО 2 застосовуються підприємствами, які контролюють інші підприємства (материнські підприємства), крім материнських підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за МСФЗ. Після об’єднання підприємств материнське підприємство складає консолідовану фінансову звітність за групу підприємств, які входять до складу такого об’єднання, у порядку, визначеному цим Національним положенням (стандартом).
Підприємства, які контролюють інші підприємства (материнські підприємства), крім фінансової звітності про власні господарські операції, складають консолідовану фінансову звітність групи у порядку, визначеному цим Національним положенням (стандартом).
Зміни до НП(С)БО 2 спричинені змінами, внесеними Законом №2435 до Закону про бухоблік.
Для груп підприємств, за які материнські підприємства подають консолідовану фін звітність, визначено критерії для розподілу на три групи: малі, середні або великі (див. ч. 1 ст. 12 Закону про бухоблік).
Критерії розподілу за новими групами наведено у п. 6 НП(С)БО 2.
Причому відповідно до ч. 3 ст. 14 Закону про бухоблік, яка викладена у новій редакції, малі та середні групи (крім груп, у складі яких є підприємства, що становлять суспільний інтерес) звільняються від обов’язкового складання та подання консолідованої фінансової звітності та консолідованого звіту про управління.
Група — група юросіб, що складається з підприємства, яке контролює інші підприємства (материнське підприємство), та всіх підприємств, які ним контролюються (дочірніх підприємств) (див. ст. 1 Закону про бухоблік, п. 4 розд. І НП(С)БО 2).
Відповідно до оновленого п. 2 розд. ІІ НП(С)БО 2 консолідовану фінансову звітність складають з фінансової звітності групи з використанням єдиної облікової політики для подібних операцій та інших подій за схожих обставин. Якщо у складі групи є підприємство, яке застосовує облікову політику, відмінну від прийнятої в консолідованій фінансовій звітності для подібних операцій та подій за схожих обставин, то під час складання консолідованої фінансової звітності у його фінансовій звітності роблять відповідне коригування.
Розкриття інформації щодо пов’язаних осіб
У примітках до фінансової звітності за наявності операцій пов’язаних сторін наводиться інформація з п. 11 НП(С)БО 23.
Водночас у п. 13 цього НП(С)БО наведено перелік випадків, коли зазначену інформацію в примітках можна не наводити.
Але п. 13 вилучено з НП(С)БО 23.
Тому після внесення змін зазначену в п. 11 НП(С)БО 23 інформацію завжди наводять у примітках до фінзвітності, без винятків.
Материнські, а не холдингові
З поняття «материнське (холдингове) підприємство», наведеного у п. 4 НП(С)БО 19, п. 7 НП(С)БО 17, п. 3.2 НП(С)БО 23, п. 10 НП(С)БО 24, вилучено «(холдингове)».
Таким чином, після змін маємо: материнське підприємство — підприємство, яке здійснює контроль дочірніх підприємств.
Нагадаємо, що згідно зі ст. 1 Закону про холдингові компанії холдингова компанія — це акціонерне товариство, яке володіє, користується та розпоряджається холдинговими корпоративними пакетами акцій (часток, паїв) двох або більше корпоративних підприємств.
А холдинговий корпоративний пакет акцій (часток, паїв) — пакет акцій (часток, паїв) корпоративного підприємства, холдингової компанії, який перевищує 50% чи становить величину, яка забезпечує право вирішального впливу на госпдіяльність корпоративного підприємства, холдингової компанії.
Нормативна база
- Закон №2435 — Закон України від 19.07.2022 р. №2435-IX «Про внесення змін до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
- Закон про бухоблік — Закон України від 16.07.1999 р. №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
- Закон про товарні знаки — Закон України від 15.12.1993 р. №3689-XII «Про охорону прав на знаки для товарів, робіт, послуг».
- Закон про холдингові компанії — Закон України від 15.03.2006 р. №3528-IV «Про холдингові компанії в Україні».
- НП(С)БО 2 — Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 «Консолідована фінансова звітність», затверджене наказом Мінфіну від 27.06.2013 р. №628.
- НП(С)БО 8 — Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи», затверджене наказом Мінфіну від 18.10.1999 р. №242.
- НП(С)БО 17 — Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 17 «Податок на прибуток», затверджене наказом Мінфіну від 28.12.2000 р. №353.
- НП(С)БО 19 — Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 19 «Об’єднання підприємств», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 07.07.1999 р. №163.
- НП(С)БО 23 — Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 23 «Розкриття інформації щодо пов’язаних сторін», затверджене наказом Мінфіну від 18.06.2001 р. №303.
- НП(С)БО 24 — Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 24 «Прибуток на акцію», затверджене наказом Мінфіну від 16.07.2001 р. №344.
- НП(С)БО 25 — Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 25 «Спрощена фінансова звітність», затверджене наказом Мінфіну від 25.02.2000 р. №39.
- НП(С)БО 31 — Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 31 «Фінансові витрати», затверджене наказом Мінфіну від 28.04.2006 р. №415.