Підстави та причини звільнення
Норми КЗпП дають можливість припиняти трудові відносини з різних причин та підстав. Можна розподілити умовно на декілька груп підстави припинення трудових відносин, а саме:
1) з ініціативи працівника (ст. 38 та 39 КЗпП; ст. 4 Закону №2136);
2) з ініціативи роботодавця (ст. 40 та 41 КЗпП);
3) за угодою сторін (п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП);
4) з інших підстав (п. 2 — 9 ст. 36 КЗпП).
Зверніть увагу, що у 2022 році з’явилися нові підстави для припинення трудових відносин, а саме:
1) смерть роботодавця-фізособи або набрання законної сили рішенням суду про визнання такої фізособи безвісти відсутньою чи про оголошення її померлою (п. 8-1 ст. 36 КЗпП) (докладно про це ми розповіли в статті «Якщо роботодавець-ФОП помер: як звільнитися?» в «ДК» №44/2022);
2) смерть працівника, визнання його судом безвісти відсутнім або оголошення померлим (п. 8-2 ст. 36 КЗпП);
3) відсутність працівника на роботі та інформації про причини такої відсутності понад чотири місяці поспіль (п. 8-3 ст. 36 КЗпП);
4) розірвання трудового договору з власної ініціативи у строк, зазначений у заяві працівника (крім випадків примусового залучення до суспільно корисних робіт в умовах воєнного стану, залучення до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури),у зв’язку з веденням бойових дій у районах, в яких розташоване підприємство, установа, організація, та існуванням загрози для життя і здоров’я (ст. 4 Закону №2136).
Крім нових підстав звільнення, з набранням чинності 19.07.2022 р. Законом №2352 у нормах КЗпП дещо змінилися правила звільнення працівників.
Алгоритм дій у день звільнення працівника
Нагадаємо, що, як правило, звільнення за власним бажанням провадиться згідно зі ст. 38 КЗпП.
Працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні.
Винятки з двотижневого строку попередження:
— переїзд на нове місце проживання;
— переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість;
— вступ до навчального закладу;
— неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком;
— вагітність;
— догляд за дитиною до досягнення нею 14-річного віку або дитиною з інвалідністю;
— догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи;
— вихід на пенсію;
— прийняття на роботу за конкурсом;
— інші поважні причини (ст. 38 КЗпП);
— підприємство розташоване в районі, де ведуться бойові дії та є загроза життю і здоров’ю працівника (ст. 4 Закону №2136).
А звільнення за угодою сторін провадиться згідно з нормами, зазначеними у п. 1 частини 1 ст. 36 КЗпП. Обмежень на звільнення з цієї підстави немає. Можна звільнити:
1) під час відпустки;
2) під час тимчасової непрацездатності;
3) під час призупинення дії трудового договору.
Алгоритм звільнення можна поділити умовно на документальний та розрахунковий. Якщо йдеться про велике підприємство, де є і відділ бухгалтерії, і відділ кадрів, то документальним оформленням займатиметься кадровик, а розрахунками — бухгалтер.
Якщо ж роботодавець має невелику кількість працівників, як правило, питанням звільнення від «А до Я» займається бухгалтер, який рахує заробітну плату.
Унаочнимо алгоритм дій кадровика та бухгалтера у день звільнення у зручній таблиці.
Таблиця
Алгоритм дій кадровика та бухгалтера у день звільнення
| Крок | Дії учасників процесу розірвання трудового договору |
| 1. | Відділ кадрів (бухгалтер) видає наказ про звільнення (як правило, раніше, а не в день звільнення) |
| 2. | Проєкт наказу про звільнення підписує керівник |
| 3. | Наказ реєструють у Журналі реєстрації кадрових наказів тривалого строку зберігання (присвоюють номер наказу) |
| 4. | Нараховують зарплату працівникові за останній місяць роботи |
| 5. | Визначають кількість невикористаних днів щорічної основної відпустки, щорічної «відпустки на дітей», які підлягають компенсації під час звільнення |
| 6. | Бухгалтер нараховує компенсацію за невикористані дні відпусток |
| 7. | Бухгалтер утримує зайво нараховані відпусткові (якщо працівник використав надміру відпустки до звільнення) |
| 8. | Якщо необхідно, нараховують вихідну допомогу |
| 9. | Провадять перерахунок ПДФО (за потреби утримують з працівника недоутриманий податок або, навпаки, повертають зайво утриманий) |
| 10. | Утримують аліменти (якщо звільняється платник аліментів), повідомляють виконавчу службу про припинення трудових відносин із таким працівником та суму непогашеного боргу з аліментів за наявності |
| 11. | Розраховують перші лікарняні (за потреби) |
| 12. | Перевіряють колдоговір, положення про оплату праці, трудовий договір щодо наявності інших обов’язкових виплат під час звільнення працівників. Нараховують і виплачують |
| 13. | Вносять запис про звільнення до особової картки П2 |
| 14. | Проводять повний розрахунок із працівником (ст. 116 КЗпП) |
| 15. | Видають копію наказу про звільнення (ст. 47 КЗпП) |
| 16. | Видають повідомлення про нараховані та виплачені суми працівнику (ст. 47 та 116 КЗпП) |
| 17. | Закривають особову справу працівника |
Більшість зазначених дій у таблиці зрозумілі, але є ті, які зазнали змін у 2022 році, і ті, які потребують докладніших пояснень.
Копія наказу про звільнення
Питання не нове, але тут виникає найбільше помилок та непорозумінь.
У ст. 47 КЗпП зазначається, що роботодавець зобов’язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення.
Копія наказу — це не дублікат і не витяг!
Згідно з Правилами організації діловодства, копія документа — це документ, що містить точне знакове відтворення змісту чи документної інформації іншого документа і в окремих випадках — деяких його зовнішніх ознак.
Згідно з п. 8 глави 11 Правил організації діловодства, копія набуває юридичної сили лише у разі її засвідчення в установленому порядку.
Напис про засвідчення копії документа складається з:
1) слів «Згідно з оригіналом»;
2) найменування посади;
3) особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвища;
4) дати засвідчення копії (проставляється нижче реквізиту документа «Підпис»).
Напис про засвідчення копії скріплюється печаткою установи (без зображення герба) або печаткою структурного підрозділу (служби діловодства, служби кадрів, бухгалтерії тощо) установи (за наявності).
Докладно про це ми розповіли у статті «Копія/витяг із кадрового документа» в «ДК» №33-34/2021.
А що буде, якщо копію наказу про звільнення не видати або замість копії видати дублікат? У разі затримки видачі копії наказу (розпорядження) про звільнення з вини роботодавця працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу (ст. 235 КЗпП).
Повідомлення про нараховані та виплачені суми працівникові
Повідомляти про належні до виплати суми працівникові у день звільнення роботодавці мали і до 19.07.2022 р. Але ця норма дещо змінилася.
Тепер про це повідомлення згадується і в ст. 47, і в ст. 116 КЗпП. Та з деякими ключовими особливостями повідомляти потрібно про нараховані та виплачені суми.
«Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, зі зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати» (ст. 116 КЗпП).
Форми повідомлення законотворці нам не пропонують, тож роботодавець створює його самостійно у довільній формі. Обов’язково, коли працівнику вручається повідомлення, слід цей факт зафіксувати або в окремо створеному Журналі для фіксації отримання працівником повідомлення, або створювати в двох екземплярах. Один із них видавати працівникові, а інший — залишати у роботодавця з підписом працівника про отримання другого примірника повідомлення про нараховані та виплачені суми.
Ще новації щодо звільнення у 2022 році
Змін зазнала ст. 117 КЗпП. Ця зміна є позитивною для роботодавця. Тепер ця норма має такий вигляд: «У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, за відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців».
До 19.07.2022 р. зазначалося, що слід виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки до дня фактичного розрахунку. Тобто середній заробіток за затримку виплачуватиметься не більше ніж за шість місяців, а не так, як раніше, за весь час.
Але і це ще не все.
Змінено строки звернення працівника до суду щодо вирішення трудових спорів.
Згідно з ч. 2 ст. 233 КЗпП, із заявою про вирішення трудового спору у справах:
— про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення;
— про виплату всіх сум, що належаться працівникові при звільненні, — у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому під час звільнення (ст. 116 КЗпП).
Раніше у разі порушення законодавства про оплату праці працівник мав право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. А от з 19.07.2022 р. внесеними змінами цей строк обмежено трьома місяцями з дня одержання працівником повідомлення про нараховані та виплачені йому суми.
Нормативна база
- КЗпП — Кодекс законів про працю України від 10.12.1971 р. №322-VIII.
- Закон №2136 — Закон України від 15.03.2022 р. №2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
- Закон №2352 — Закон України від 01.07.2022 р. №2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин».
- Правила організації діловодства — Правила організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджені наказом Мін’юсту від 18.06.2015 р. №1000/5.