• Посилання скопійовано

В умовах воєнного часу роботодавець має право відмовляти працівникам, залученим до робіт з підтримання критичної інфраструктури, у відпустці за власний кошт

Якщо людина хоче взяти відпустку, щоб поїхати в інший регіон, чи може роботодавець не надати їй відпустку і не відпустити?

Надання відпусток без збереження заробітної плати, передбачених статтею 25 Закону України «Про відпустки», здійснюється роботодавцем в обов’язковому порядку за ініціативою працівника, а відпустки, передбачені статтею 26 вищезгаданого закону, надаються за згодою сторін.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про відпустки» черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням із виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) чи іншим органом, уповноваженим на представництво трудовим колективом, і доводиться до відома всіх працівників.

Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов’язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніше ніж за два тижні до встановленого графіком терміну.

Щорічні відпустки за бажанням працівника в зручний для нього час надаються:

особам віком до вісімнадцяти років;

особам з інвалідністю;

жінкам перед відпусткою у зв’язку з вагітністю та пологами або після неї;

жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину з інвалідністю;

одинокій матері (батьку), які виховують дитину без батька (матері); опікунам, піклувальникам або іншим самотнім особам, які фактично виховують одного або більше дітей віком до 15 років за відсутності батьків;

дружинам (чоловікам) військовослужбовців;

ветеранам праці та особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною;

ветеранам війни, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, а також особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;

батькам — вихователям дитячих будинків сімейного типу;

в інших випадках, передбачених законодавством, колективним або трудовим договором.

Водночас, на нашу думку, в умовах воєнного часу роботодавець має право відмовляти працівникам, залученим до робіт із підтримання критичної інфраструктурі та життєзабезпечення, у випадках, коли це прямо не заборонено законом.

Відмова у наданні працівникові відпустки має бути пов’язана з необхідністю виконувати певний обсяг робіт, спрямований на забезпечення безпеки та обороноздатності держави. В інших випадках, навпаки, доцільно надавати працівникам за їхнім бажанням щорічні, соціальні відпустки та відпустки без збереження заробітної плати.

Міністерство економіки України

До змісту номеру