Тема РРО не втрачає актуальності, особливо для фізосіб-підприємців. Проаналізуймо кілька свіжих IПК на тему застосування РРО під час розрахунків за товари (послуги у цій статті не порушуємо) платіжними картками, через інтернет-банкінг та при поштовій торгівлі.
Що таке електронний платіжний засіб?
По-перше, слід визначити поняття, що таке «платіжна картка». Податківці в IПК від 31.08.2021 р. №3162/IПК/13-01-07-09-10 (див. «ДК» №38/2021) роз'яснюють: електронний платіжний засіб — це платіжний інструмент, який надає його держателю можливість за допомогою платіжного пристрою отримати інформацію про належні держателю кошти та ініціювати їх переказ, у тому числі дистанційно (ст. 1 Закону про платіжні системи).
Відповідно до п. 14.1 статті 14 Закону про платіжні системи електронний платіжний засіб може існувати в будь-якій формі, на будь-якому носії, що дає змогу зберігати інформацію, необхідну для ініціювання електронного переказу. З огляду на комплексний аналіз положень Закону про платіжні системи можна виокремити такі форми електронних платіжних засобів:
— мобільний платіжний інструмент — електронний платіжний засіб, реалізований в апаратно-програмному середовищі мобільного телефону або іншого бездротового пристрою користувача (пункт 1.19-3 статті 1 Закону про платіжні системи). Ці платіжні інструменти уможливлюють платежі без пластикової картки за допомогою мобільного телефону (зокрема, при оплаті через POS-термінали);
— платіжна картка — електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунку платника або з відповідного рахунку банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором (пункт 1.27 статті 1 Закону про платіжні системи).
Отже, платіжні картки — це різновид електронних платіжних засобів нарівні з мобільними платіжними інструментами.
Тепер згадаймо визначення розрахункової операції у ст. 2 Закону про РРО: розрахункова операція — приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки — оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.
Ми не бачимо тут згадки про мобільні платіжні інструменти, але на практиці вони використовуються нарівні з платіжними картками, і тому такі платежі теж є розрахунковими операціями та реєструються через РРО.
Отже, електронний платіжний засіб — це, як правило, банківська платіжна картка або мобільний платіжний інструмент. Сервіс переказу коштів LiqPay та схожі сервіси, а також сервіси інтернет-банкінгу не є електронними платіжними засобами. Так роз'яснюють податківці в IПК від 31.08.2021 р. №3162/IПК/13-01-07-09-10.
Чи реєструвати через РРО платежі, отримані через LiqPay тощо з БПК?
В IПК від 31.08.2021 р. №3162/IПК/13-01-07-09-10 податківці чітко кажуть, що операції, здійснені за допомогою платіжного сервісу LiqPay АКБ «Приватбанк» за допомогою банківських платіжних карток, у разі його застосування продавцем як запропонованого покупцям способу оплати товарів, у межах договорів купівлі-продажу, підпадають під визначення розрахункової операції в розумінні Закону про РРО. А якщо так, то такі платежі реєструються через РРО.
Така сама позиція викладена і в IПК від 28.08.2021 р. №3152/IПК/99-00-07-05-02-06 (див. «ДК» №38/2021) щодо WayForPay.
Звертаємо увагу на два моменти:
1) платіж відбувається за допомогою платіжної картки чи мобільного платіжного інструменту. Щоб здійснити такий платіж, продавець пропонує покупцям POS-термінал під час приймання платежів в офлайн-точці продажу або платіжний віджет у разі дистанційного приймання платежів онлайн на своєму сайті. В офлайні через POS-термінал потрібно провести платіжну картку, щоб POS-термінал зчитав з неї інформацію, необхідну для ініціювання електронного переказу коштів, а в онлайні цю інформацію покупець сам вводить у діалогове вікно платіжного віджету: номер картки, строк її дії та CVV;
2) продавець сам пропонує покупцям способи оплати за допомогою платіжної картки чи мобільного платіжного інструменту. Щоб отримувати такі платежі, сам продавець спочатку повинен укласти договір з еквайром, який надасть йому в користування POS-термінал або надасть інформацію для встановлення платіжного віджету на сайті. Без цього покупці не зможуть здійснити оплату продавцю за допомогою платіжної картки чи мобільного платіжного інструменту. Iншими словами, сама собою розрахункова «карткова» операція у продавця не виникне. Тож якщо продавець не укладав договорів еквайрингу з жодним еквайром, покупці ніяк не зможуть зробити йому платіж за допомогою платіжної картки чи мобільного платіжного інструменту. Побоювання продавців щодо того, що покупці зможуть здійснити йому такі платежі просто зі сайту LiqPay, Portmone та інших таких сайтів, абсолютно безпідставні. Якщо продавець сам не під'єднається до еквайрингової системи, його покупці ніяк не зможуть дізнатися, за якими реквізитами їм потрібно здійснювати платежі.
Зверніть увагу!
В IПК від 28.08.2021 р. №3152/IПК/99-00-07-05-02-06 податківці зауважують: якщо оплату за товари отримано в позаробочий час, РРО та/або ПРРО СГ слід застосовувати на підставі виписки фінансової установи про надходження коштів, не пізніше наступного робочого дня з дня її отримання з дотриманням хронології здійснення розрахункових операцій. Тому в договорі з еквайром треба передбачити умови інформування продавця про надходження коштів на його рахунок, які дозволять продавцю виконати умови чинного законодавства щодо реєстрації таких платежів через РРО.
Отже, використання будь-якого еквайрингового сервісу (LiqPay, Portmone, Interkassa, WayForPay тощо), POS-терміналів потребує застосування РРО. I таке використання неможливе без попереднього під'єднання продавця до такого сервісу. Ми докладно писали про РРО та еквайринг у статтях «РРО та безготівкові платежі» в «ДК» №45/2020, та «При оплаті через Iнтернет потрібен РРО: ВС» у «ДК» №23/2021.
Чи реєструвати через РРО платежі, отримані через «клієнт-банк»?
В IПК від 28.08.2021 р. №3152/IПК/99-00-07-05-02-06 податківці відповідають на запитання: якщо покупці сплачують кошти через Приват24 або через будь-який інший клієнт-банк, чи є це розрахунковою операцію і чи потребує вона реєстрації через РРО?
Податківці відповідають, що інтернет-банкінг — це загальна назва технології дистанційного банківського обслуговування, до якої належить і система типу «клієнт-банк» та «клієнт-Iнтернет-банк», що надає доступ безпосередньо до операцій за рахунками клієнта банку й операцій за ними. Система типу «клієнт-Iнтернет-банк» за своєю суттю не може бути будь-якою, а стає доступною лише при використанні реквізитів розрахункового рахунку, а розрахунки з її допомогою є аналогічними до здійснених за допомогою відділень банківських установ та не потребують застосування РРО та/або ПРРО, бо не мають ознак розрахункових операцій у розумінні Закону про РРО.
Тобто інтернет-банкінг фактично є технологією дистанційного банківського обслуговування, не може бути віднесений до платіжних інструментів, а отже, не є електронним платіжним засобом у розумінні законодавства.
Тобто платіж за допомогою інтернет-банкінгу є прямим переказом коштів з рахунку платника на рахунок отримувача. Платіжна картка або мобільний платіжний інструмент платника при цьому не застосовується, адже платник не вводить в інтернет-банкінгу реквізити своєї картки (номер картки, строк її дії та CVV), а робить переказ коштів за номером рахунку. Для того щоб здійснити платіж через інтернет-банкінг, платник повинен знати платіжні реквізити отримувача — його код та номер рахунку в форматі IBAN.
Ми докладно розповідали про інтернет-банкінг в статті «Iнтернет-банкінг та РРО» в «ДК» №48/2020.
Хто повинен видавати чек РРО у разі надсилання товарів поштою?
В IПК від 31.08.2021 р. №3162/IПК/13-01-07-09-10 податківці відповіли на запитання: чи потрібно проводити через РРО/ПРРО (з видачею покупцеві чека РРО/ПРРО) оплату покупцями товару при його отриманні у відділеннях підприємств, що надають послуги доставки, якщо такі підприємства приймають у покупця кошти і з часом перераховують кошти продавцю на поточний рахунок?
Відповідь така: якщо за умовами укладеного договору між продавцем та службою доставки продавець передає товари для доставки споживачу і така служба доставки зобов'язана передати споживачеві право власності на них, у межах договору купівлі-продажу, укладеного продавцем зі споживачем, а також прийняти від покупця кошти для подальшого перерахування продавцеві, то саме служба доставки зобов'язана видати такому споживачеві відповідний розрахунковий документ, що підтверджує факт оплати товарів, а продавцеві не потрібно дублювати дії служби доставки в частині застосування РРО/ПРРО.
Ця позиція ґрунтується на приписах ст. 3 Закону про РРО, яка стосується і тих СГ, які здійснюють операції з приймання готівки. Таким СГ у цьому випадку є служба доставки.
Отже, якщо продавець надсилає товар поштою на умовах післяплати, то така післяплата здійснюється покупцем при отриманні товару на пошті. I саме пошта (служба доставки), яка приймає у покупця готівку, повинна сформувати чек РРО/ПРРО та надати його отримувачу.
Увага!
Хоча у ст. 3 Закону про РРО йдеться лише про приймання готівки, на практиці служби доставки повинні видавати чек РРО і на оплати за допомогою платіжних карток та мобільних платіжних інструментів.
Таку саму відповідь податківці надають і в IПК від 19.08.2021 р. №3091/IПК/99-00-07-05-01-06 (див. «ДК» №38/2021). А саме: РРО та/або програмний РРО застосовується службою доставки безпосередньо при передачі товару покупцю у своєму відділенні як підтвердження права власності на товар, який був ним замовлений, у межах купівлі-продажу товару. Також у передбачених законодавством випадках продавець зобов'язаний вкласти у поштове відправлення гарантійний талон, технічний паспорт або інший документ, що його замінює, який має містити обов'язкові реквізити. Тобто чек РРО/ПРРО покупцю надає служба доставки, а сам продавець повинен надати покупцю документи на товар — гарантійний талон, техпаспорт тощо.
Надалі служба доставки періодично акумулює кошти, отримані від покупців, та надсилає їх продавцю одним платежем. На практиці таким періодом є один банківський день. Тож в IПК від 19.08.2021 р. №3091/IПК/99-00-07-05-01-06 податківці нагадують: коли служба доставки перераховує продавцю ці акумульовані кошти, для продавця це не є розрахунковою операцією. Переказ коштів з рахунку служби доставки на розрахунковий рахунок продавця товарів є окремою господарською операцією, яка не стосується договорів купівлі-продажу товарів, що їх продавець укладає з покупцями. Ми вже коментували цю ситуацію в статті «Переказ коштів еквайром — окрема операція» в «ДК» №32/2021.
Чи реєструвати через РРО передання покупцю товарів з післяплатою?
Податківці в IПК від 28.08.2021 р. №3152/IПК/99-00-07-05-02-06 нагадують, що у разі здійснення розрахункових операцій у розумінні Закону про РРО у продавця виникає обов'язок застосовування РРО та/або ПРРО. I далі кажуть, що у разі застосування ЕПЗ розрахунковою операцією для СГ є надходження коштів на розрахунковий рахунок згідно з випискою фінансової установи або момент вручення такого товару споживачу.
Iншими словами, якщо продавець передає товар покупцю з умовою подальшої оплати, таку операцію слід зареєструвати через РРО, навіть якщо кошти фактично не сплачені! Щоправда, так треба робити, лише якщо продавець точно впевнений, що оплата буде здійснена за допомогою картки. I далі, якщо оплата надійде, її вже не потрібно буде реєструвати через РРО. Таким чином, додається додатковий облік першої-другої події для реєстрації операцій через РРО.
А якщо покупець згодом передумає й оплатить отриманий товар через банк (клієнт-банк), а не платіжною карткою? Виходить, що через РРО зареєстрували зайву операцію? Але це ще півбіди, головне — не заплутатися при визначенні суми доходу від продажу товарів — що надійшло через банк і не потрапило до Z-звіту РРО, що надійшло через банк і потрапило до Z-звіту РРО.
А якщо відвантажений товар так і не буде оплачено? Тож ми дотримуємося думки, що через РРО треба реєструвати лише оплату товарів, а не їх відвантаження.
Коли складати ПН при поштовій торгівлі?
На це запитання податківці відповідають в IПК від 28.08.2021 р. №3152/IПК/99-00-07-05-02-06, а саме: якою датою складати зведену податкову накладну на кінцевого споживача — за датою відвантаження товару чи за датою надходження оплати на поточний рахунок підприємства через платіжний застосунок (тобто за допомогою інтернет-еквайрингу)?
На підставі норми п. 201.1 ПКУ податківці доходять висновку, що в такому разі можна скласти податкову накладну за щоденними підсумками операцій (якщо попередньо не були складені податкові накладні на такі операції). Таку податкову накладну за щоденними підсумками слід складати на підставі Z-звіту РРО, і до ПН потраплять тільки ті операції, які були зареєстровані через РРО протягом дня. А позаяк податківці вважають, що через РРО слід реєструвати і передання товару покупцю з післяплатою (див. вище), то до ПН за щоденними підсумками потрапляють такі операції:
— оплати за товари готівкою та платіжними картками, які є першою подією або відбулися одночасно з переданням товару покупцям;
— відвантаження товарів, які є першою подією, а оплата за такі товари надійде пізніше. При цьому оплата через РРО вже не реєструється.
Податкова накладна за щоденними підсумками операцій
Відповідно до п. 201.1 ПКУ податкова накладна може бути складена за щоденними підсумками операцій (якщо податкова накладна не була складена на ці операції) у разі:
— здійснення постачання товарів/послуг за готівку кінцевому споживачеві (який не є платником податку), розрахунки за які проводяться через касу/РРО та/або ПРРО або через банківську установу чи платіжний пристрій (безпосередньо на поточний рахунок постачальника);
— виписування транспортних квитків, готельних рахунків або рахунків, які виставляються платникові податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за даними приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер постачальника (продавця), крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами;
— надання платнику податку касових чеків, що містять суму поставлених товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального та податкового номерів постачальника).
На нашу думку, це надто фіскальний підхід, за якого завищується торгова виручка продавця за рахунок відвантажених, але не оплачених товарів. Нашу думку щодо цього ми виклали вище, у попередньому розділі.
Також при постійних зв'язках постачальника товарів (платника ПДВ) із покупцями (кінцевими споживачами) таких товарів, а саме у випадках, коли постачання товарів таким покупцям (кінцевим споживачам) має безперервний або ритмічний характер, постачальник (платник ПДВ) таких товарів не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено постачання, може скласти зведену податкову накладну з урахуванням особливостей, визначених пунктом 201.4 ПКУ. Ця практика потребує вже окремого обліку розрахунків з такими покупцями, тому що окрема ПН при безперервних або ритмічних поставках виписується на кожного окремого покупця, а не одна ПН на кількох покупців.
Чи можна продавати алкоголь через Iнтернет?
Наостанок прокоментуємо відповідь податківців на запитання: чи може підприємство здійснювати інтернет-торгівлю алкогольними напоями, маючи при цьому відповідні торговельні приміщення, призначені для зберігання алкогольних напоїв? В IПК від 28.08.2021 р. №3152/IПК/99-00-07-05-02-06 вони процитували норми законодавства, які мають допомогти нам зробити висновки.
Визначення понять за Законом №481
Роздрібна торгівля — це діяльність з продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання (у тому числі іноземних суб'єктах господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) громадського харчування.
Місце торгівлі — місце реалізації товарів, у тому числі на розлив, в одному торговому приміщенні (будівлі) за місцем його фактичного розташування, для пива — без обмеження площі, для алкогольних напоїв, крім пива, — торговельною площею не менше 20 кв. метрів, обладнане РРО/ПРРО (незалежно від їх кількості) або де є книги обліку розрахункових операцій (незалежно від їх кількості), в яких фіксується виручка від продажу алкогольних напоїв, незалежно від того, чи оформляється через них продаж інших товарів.
Так, статтею 15 Закону №481 передбачено, що роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) може здійснюватися суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.
Пунктом 12 частини першої статті 15-3 Закону №481 забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових у не визначених для цього місцях торгівлі.
На підставі цього податківці роблять висновок: суб'єкти господарювання можуть здійснювати продаж алкогольних напоїв через інтернет-магазин за дотримання таких умов:
— за наявності місця здійснення роздрібної торгівлі (для алкогольних напоїв приміщення з торговельною площею не менше ніж 20 кв. м), яке обладнане РРО та/або ПРРО. Це означає, що торговець алкогольними напоями повинен мати хоча б один офлайн-магазин площею не менше ніж 20 кв. м із зареєстрованим РРО/ПРРО;
— за наявності ліцензій на відповідні види діяльності, а саме на роздрібну торгівлю алкоголем;
— за умови дотримання вимог статті 15-3 Закону №481 — не продавати алкоголь у невизначених місцях. Питання про те, чи є інтернет-магазин таким «невизначеним місцем», залишається відкритим. Хоча автори IПК від 28.08.2021 р. №3152/IПК/99-00-07-05-02-06 написали, що алкоголь можна продавати через інтернет-магазин, у контролерів під час перевірки може бути інша думка, і вони вважатимуть інтернет-магазин «невизначеним місцем».
Нормативна база
- ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. №2755-VI.
- Закон №481 — Закон України від 19.12.1995 р. №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального».
- Закон про платіжні системи — Закон України від 05.04.2001 р. №2346-III «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».
- Закон про РРО — Закон України від 06.07.1995 р. №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Юлія ЄГОРОВА, «Дебет-Кредит»