Iндивідуальна податкова консультація Головного управління ДПС у м. Києві від 25.06.2021 р. №2528/IПК/26-15-07-07-01-14
Про окремі положення законодавства України з питань застосування реєстратора розрахункових операцій/програмного реєстратора розрахункових операцій
Суттєво. Якщо розрахунок за послугу було здійснено за допомогою онлайн-сервісу із використанням платіжних карток/електронних платіжних засобів, слід обов'язково застосовувати РРО (ПРРО) з видачею розрахункового документа.
! СГ сфери торгівлі і послуг
Головне управління ДПС у м. Києві розглянуло звернення про надання індивідуальної податкової консультації щодо застосування реєстратора розрахункових операцій/програмного реєстратора розрахункових операцій (далі — РРО/ПРРО) при наданні послуг доставки товарів та проведенні розрахунків через систему Приват-24 та/або шляхом перерахунку коштів через систему інтернет-банкінгу на карту-ключ.
Відповідно до запиту фізична особа — підприємець перебуває на спрощеній системі оподаткування 2-ї групи, зареєстрована як фізична особа — підприємець 19.05.2021 р. Платник звернувся з проханням надати відповідь на такі питання:
— Чи є обов'язковим у разі надання послуг з доставки товарів та проведення розрахунків через систему Приват-24 та/або шляхом перерахунку коштів через систему інтернет-банкінгу на карту-ключ застосовувати РРО/ПРРО у фіскальному режимі?
— Чи є обов'язковим у разі надання послуг з доставки товарів та проведення розрахунків через систему Приват-24 та/або шляхом перерахунку коштів через систему інтернет-банкінгу на карту-ключ застосовувати РРО/ПРРО у фіскальному режимі при умові, що в 2019 році, будучи зареєстрованою як фізична особа — підприємець на спрощеній системі оподаткування 2-ї групи, я досягла ліміту доходу в 1000000 грн?
Статтями 6 та 19 Конституції України передбачено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи діють у межах повноважень та спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. №2755-VI (із змінами та доповненнями) (далі — ПКУ) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження, обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно з пп. 14.1.172-1 п. 14.1 статті 14 ПКУ індивідуальна податкова консультація — роз'яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.
Правовідносини у сфері застосування РРО та ПРРО регулюються ПКУ та Законом України від 06.07.1995 р. №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі — Закон №265).
Чинна редакція Закону №265 визначає правові засади застосування РРО/ПРРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
Встановлення норм щодо незастосування РРО у інших законах, крім Кодексу, не допускається.
Відповідно до статті 2 Закону №265 розрахункова операція — приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки — оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.
Місце проведення розрахунків — місце, де здійснюються розрахунки за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо (стаття 2 Закону №265).
Згідно зі статтею 3 Закону №265 суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу, зобов'язані:
проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу ПРРО зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;
надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Iнтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї РРО чи дисплеї пристрою, на якому встановлений ПРРО, QRIкоду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).
Статтею 9 Закону №265 визначено випадки та умови, при яких суб'єкти господарювання можуть не застосовувати РРО та/або ПРРО та розрахункові книжки, зокрема:
якщо в місці отримання товарів (надання послуг) операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються (склади, місця зберігання товарів, оптова торгівля тощо) (пункт 12 статті 9 Закону №265);
при здійсненні розрахунків за послуги у разі проведення таких розрахунків виключно за допомогою банківських систем дистанційного обслуговування та/або сервісів переказу коштів (пункт 14 статті 9 Закону №265;
при продажу товарів (наданні послуг) платниками єдиного податку (фізичними особами — підприємцями), які не застосовують РРО та/або ПРРО відповідно до ПКУ (пункт 6 статті 9 Закону №265).
В той же час, відповідно до пункту 61 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ «Iнші перехідні положення», до 1 січня 2021 року РРО та/або ПРРО не застосовуються платниками єдиного податку другої — четвертої груп (фізичними особами — підприємцями) незалежно від обраного виду діяльності, обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 1000000 гривень, крім тих, які здійснюють:
реалізацію технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту;
реалізацію лікарських засобів та виробів медичного призначення.
З 1 січня 2021 року до 1 січня 2022 року РРО та/або ПРРО не застосовуються платниками єдиного податку другої — четвертої груп (фізичними особами — підприємцями), обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує обсягу доходу, що не перевищує 220 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, незалежно від обраного виду діяльності, крім тих, які здійснюють:
реалізацію технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту;
реалізацію лікарських засобів, виробів медичного призначення та надання платних послуг у сфері охорони здоров'я;
реалізацію ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння.
У разі перевищення платником єдиного податку другої — четвертої груп (фізичною особою — підприємцем) у календарному році обсягу доходу, що не перевищує 220 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, застосування РРО та/або ПРРО для такого платника єдиного податку є обов'язковим. Застосування РРО та/або ПРРО починається з першого числа першого місяця кварталу, наступного за виникненням такого перевищення, та продовжується в усіх наступних податкових періодах протягом реєстрації суб'єкта господарювання як платника єдиного податку.
Тобто при перевищенні Вами обсягу доходу в 1000000 гривень у 2019 році обов'язок використання РРО/ПРРО виникав з першого числа першого місяця кварталу, наступного за виникненням такого перевищення, та продовжувався в усіх наступних податкових періодах протягом реєстрації Вас суб'єктом господарювання як платника єдиного податку.
Згідно з роз'ясненням Національного банку України (лист від 13.01.2021 р. №57-0010/2314) законодавство України не містить термінів/понять «сервіс переказу коштів» та «банківські системи дистанційного обслуговування». Водночас, як зазначено в роз'ясненні Національного банку України, законодавство містить термін «система дистанційного обслуговування», що охоплює системи типу «клієнт-банк», «клієнт-Iнтернет-банк», «телефонний банкінг», «платіжний застосунок» та інші системи дистанційного обслуговування, які на підставі дистанційних розпоряджень клієнта можуть виконувати функції надання інформаційних послуг згідно з переліком, що зазначений в договорі між банком та клієнтом, здійснення операцій за рахунком клієнта (глава 10 Iнструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 р. №22 зі змінами та доповненнями).
Відповідно до роз'яснення Національного банку України (лист від 13.01.2021 р. №57-0010/2314), до систем дистанційного обслуговування відносяться, зокрема, Приват24, Ощад24/7 тощо.
До «сервісів переказу коштів», на думку Національного банку України, можна віднести сервіси банків (LiqPay тощо) та/або небанківських фінансових установ (Portmone, iPay, WayforPay, EasyPay тощо), які мають ліцензію Національного банку України на переказ коштів без відкриття рахунків, що надають можливість споживачам здійснити оплату товарів (послуг), зокрема дистанційно.
Звертаємо увагу, що відповідно до пункту 1.4 Iнструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 р. №22 зі змінами та доповненнями, безготівкові розрахунки — це перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді.
Враховуючи викладене, якщо споживач, використовуючи мережу Iнтернет, замовив послугу по доставці товару і розрахунок за таку послугу було здійснено за допомогою онлайн-сервісу із використанням платіжних карток/електронних платіжних засобів, то такі розрахункові операції здійснюються платником єдиного податку 2 групи — надавачем послуги із обов'язковим застосуванням РРО (ПРРО) та видачею споживачу розрахункового документа встановленої форми.
При цьому розрахунковий документ повинен бути сформований та надрукований у момент здійснення розрахункової операції та/або за місцем здійснення розрахунків за надані послуги. Також у даному випадку у суб'єкта господарювання виникає обов'язок щодо видачі отримувачу товарів (послуг) та/або надсилання електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти.
Відповідно до пункту 52.2 статті 52 ПКУ податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію, та діє в межах законодавства, яке було чинним на момент надання такої консультації.