Iндивідуальна податкова консультація Державної податкової служби України від 14.06.2021 р. №2381/IПК/99-00-07-05-01-06
Щодо питань застосування реєстраторів розрахункових операцій
Суттєво. При отриманні коштів за товари/послуги на поточний рахунок за рахунком-фактурою за допомогою інтернет-банкінгу обов'язок застосовувати РРО не виникає.
! СГ сфери торгівлі і послуг
Державна податкова служба України розглянула звернення <...> про надання індивідуальної податкової консультації з питань застосування реєстраторів розрахункових операцій (далі — РРО) і в порядку ст. 52 Податкового кодексу України (далі — Кодекс) повідомляє.
Згідно зі зверненням товариство здійснює торгівлю одноразовим посудом, надаючи на запит покупця рахунок-фактуру, після оплати якого товар доставляється покупцю. Iнколи покупцями є фізичні особи, які оплачують рахунок-фактуру перерахуванням з власного карткового рахунку за допомогою інтернет-банкінгу.
1. Чи необхідно товариству застосовувати РРО при отриманні від покупців — фізичних осіб оплати за допомогою Iнтернет-банкінгу?
2. Як відрізняти розрахункові операції, що мають бути проведені через РРО, при надходженні коштів на поточний рахунок?
Правові засади застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначено Законом України від 6 липня 1995 року №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі — Закон №265), дія якого поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та безготівковій формі.
Встановлення норм щодо незастосування РРО у інших законах, крім Податкового кодексу України, не допускається.
Рахунок-фактура в комерційній практиці — документ, що надається продавцем покупцеві і вміщує перелік товарів, їх кількість і ціну, по якій вони будуть поставлені покупцеві, формальні особливості товару (колір, вага тощо), інформацію про відправника і одержувача. Рахунок-фактура є документом, згідно з яким оплачуються отримані товари чи послуги відповідно до вказаних умов, та не є формою цивільно-правового договору.
Рахунок-фактура може бути складений у паперовій або електронній формі та повинен мати реквізити, які дають змогу ідентифікувати господарську операцію та її учасників (назва підприємства, від імені якого складено рахунок-фактуру; назва контрагента; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь в оформленні рахунку-фактури).
У зв'язку з тим, що рахунок-фактура містить в собі відповідні ідентифікатори продавця та покупця, а оплата здійснюється за допомогою реквізитів розрахункового рахунку у форматі IBAN Registry:2009, NEQ, ДСТУ-Н 7167:2010, розрахунки, проведені за рахунком-фактурою, є аналогічними тим, що здійснені за допомогою відділень банківських установ (з розрахункового рахунку на розрахунковий рахунок та/або онлайн-банкінгу), та не потребують застосування РРО, оскільки не мають ознак розрахункових операцій у розумінні Закону №265.
Щодо питання 2 зазначаємо, що за умови отримання суб'єктом господарювання оплати у спосіб, що зазначений у зверненні, обов'язок застосовувати РРО не виникає.
Відповідно до пункту 52.2 статті 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію, та діє в межах законодавства, яке було чинним на момент надання такої консуль-тації.