Iндивідуальна податкова консультація Державної податкової служби України від 07.07.2021 р. №2670/IПК/99-00-04-03-03-06
Щодо практичного застосування норм законодавства з питання нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування
Суттєво. ФОП-«єдинник» зобов'язаний визначати базу нарахування ЄСВ та сплачувати ЄСВ щомісяця в розмірі, не меншому від мінімального.
! Платникам ЄСВ
Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі — Кодекс), розглянула Ваше звернення щодо практичного застосування норм законодавства з питання нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі — єдиний внесок) та в межах компетенції повідомляє, що відповідь надається з урахуванням норм чинного законодавства, яке діяло у 2020 році.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 8 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі — Закон №2464).
Частиною другою статті 6 Закону №2464 визначено права та обов'язки платника єдиного внеску, зокрема подавати звітність та сплачувати єдиний внесок до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно із пунктом 9-4 розділу VIII Закону №2464 (виключений Законом України від 14.01.2020 р. №440-IX) платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону №2464, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону №1669, де проводилася антитерористична операція, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону №2464, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.
Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.
Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені Законом №2464 за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених п. 9-4, не застосовуються.
Враховуючи зазначене, Закон №2464 не скасовував обов'язків для платника єдиного внеску, а надавав можливість на період антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі.
Згідно з п. 9-15 розділу VIII Закону №2464 (у редакції, яка діяла до 04.12.2020 р.) підлягають списанню за заявою платника та у порядку, визначеному цим Законом, несплачені станом на 3 червня 2020 року з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом, суми недоїмки, нараховані платникам єдиного внеску, зазначеним у пунктах 4 (крім фізичних осіб — підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, за період з 1 січня 2017 року до 3 червня 2020 року, а також штрафи та пеня, нараховані на ці суми недоїмки, у разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та за умови подання протягом 90 календарних днів з 3 червня 2020 року, зокрема фізичними особами — підприємцями (крім фізичних осіб — підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), — державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи фізичної особи — підприємця заяви про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності та до контролюючого органу — звітності відповідно до вимог частини другої ст. 6 Закону №2464 за період з 1 січня 2017 року до 3 червня 2020 року.
Зазначена звітність подається платником виключно у випадку, якщо вона не була подана раніше.
Оскільки Вами не подавались заяви про списання боргу з єдиного внеску та про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності, Ви не мали права на списання заборгованості з єдиного внеску згідно з п. 9-15.
Згідно із пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є фізичні особи — підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, а згідно з пунктом 5 — особи, які провадять незалежну професійну діяльність.
Відповідно до п. 2 частини першої Закону №2464 єдиний внесок для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
У разі якщо платник єдиного внеску, визначений п. 5 частини першої ст. 4 Закону №2464, не отримав дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, він зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Для фізичних осіб — підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом №2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 3 частини першої ст. 7 Закону №2464).
Платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (частина друга ст. 6 Закону №2464).
Відповідно до абзацу третього частини восьмої ст. 9 Закону №2464 фізичні особи — підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та особи, які провадять незалежну професійну діяльність, сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом №2464, є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Враховуючи викладене, платник єдиного внеску, визначений п. 5 частини першої ст. 4 Закону №2464, перебуваючи на обліку у контролюючому органі, зобов'язаний визначити базу нарахування єдиного внеску та сплатити суму внеску у розмірі не менше мінімального страхового внеску на місяць, незважаючи на те що він одночасно є платником єдиного внеску — фізичною особою — підприємцем, яка обрала спрощену систему оподаткування.
Особливості подання Звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску (далі — Звіт) передбачено Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 р. №435 (далі — Порядок №435), п. 2 розділу III якого передбачено, що фізичні особи — підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, формують та подають до органів доходів і зборів Звіт самі за себе один раз на рік до 10 лютого року, що настає за звітним періодом.
Звітним періодом є календарний рік.
Пунктом 4 розділу III Порядку №435 передбачено, що особи, які провадять незалежну професійну діяльність, формують та подають самі за себе до органів доходів і зборів Звіт один раз на рік до 1 травня року, що настає за звітним періодом. Звітним періодом для них є календарний рік.
Фізичні особи — підприємці, які мають ознаку незалежної професійної діяльності, формують та подають до органів доходів і зборів окремі звіти (п. 16 розділу III Порядку №435).
Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.