Iндивідуальна податкова консультація Державної податкової служби України від 23.04.2021 р. №1698/IПК/99-00-07-05-01-06
Щодо застосування реєстратора розрахункових операцій та/або програмного реєстратора розрахункових операцій
Суттєво. Якщо є РРО, то POS-термінал має бути з ним інтегрований.
! СГ, які застосовують РРО
Державна податкова служба України розглянула звернення (далі — Підприємець) щодо надання індивідуальної податкової консультації стосовно застосування реєстратора розрахункових операцій та/або програмного реєстратора розрахункових операцій (далі — РРО та/або ПРРО) та в порядку статті 52 Податкового кодексу України (далі — Кодекс) повідомляє.
Відповідно до запиту, Підприємець перебуває на спрощеній системі оподаткування (платник єдиного податку третьої групи без ПДВ) та здійснює діяльність у сфері послуг.
Підприємець просить надати роз'яснення з таких питань.
Чи можуть різні суб'єкти господарювання використовувати спільно один платіжний термінал, який запрограмований так, що кошти надходитимуть окремо на рахунки кожного суб'єкта господарювання, що відкриті в банківській установі?
Чи обов'язково потрібно підключати платіжний термінал до РРО та/або ПРРО або ж його можна використовувати (розміщувати) окремо один від одного?
Щодо першого питання.
Відповідно до пункту 6 статті 7 Закону України від 20 травня 1999 року №679-ХIV «Про Національний банк України» Національний банк України, зокрема, регулює діяльність платіжних систем та систем розрахунків в Україні, визначає порядок і форми платежів, у тому числі між банками.
У зв'язку з цим для вирішення питання щодо спільного використання різними суб'єктами господарювання платіжного термінала пропонуємо звернутися до Національного банку України.
Щодо другого питання.
Правові засади застосування РРО та/або ПРРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначено Законом України від 6 липня 1995 року №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі — Закон №265), дія якого поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та безготівковій формі.
Встановлення норм щодо незастосування РРО та/або ПРРО у інших законах, крім Податкового кодексу України, не допускається.
Відповідно до статті 2 Закону №265 розрахункова операція — приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки — оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.
Пунктами 1 та 2 статті 3 Закону №265 передбачено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу, зобов'язані:
1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;
2) надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Iнтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).
Форму та зміст розрахункового документа/електронного розрахункового документа визначено Положенням про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 р. №13, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 11.02.2016 р. за №220/28350.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29 вересня 2010 року №878 «Про здійснення розрахунків за продані товари (надані послуги) з використанням спеціальних платіжних засобів» визначено, що суб'єкти господарювання, які провадять діяльність у сфері продажу товарів, громадського харчування та послуг і які відповідно до закону використовують РРО, повинні здійснити перехід на обов'язкове приймання спеціальних платіжних засобів для здійснення розрахунків за продані товари (надані послуги).
Кількість платіжних терміналів повинна становити не менше ніж 50 відсотків кількості РРО, а у разі наявності одного РРО суб'єкт господарювання зобов'язаний забезпечити приймання спеціальних платіжних засобів.
Враховуючи вищевикладене, суб'єкти господарювання, які провадять діяльність у сфері продажу товарів, громадського харчування та послуг і які відповідно до закону використовують РРО, повинні забезпечити інтегрування до них спеціальних платіжних терміналів для здійснення розрахунків за продані товари (надані послуги), для забезпечення приймання платіжних засобів.
Відповідно до пункту 52.2 статті 52 ПКУ податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію, та діє в межах законодавства, яке було чинним на момент надання такої консультації.