• Посилання скопійовано

Щодо питань застосування реєстраторів розрахункових операцій

Iндивідуальна податкова консультація Державної податкової служби України від 05.04.2021 р. №1357/IПК/99-00-07-05-01-06

Щодо питань застосування реєстраторів розрахункових операцій

Суттєво. У разі надання ФОПом — платником ЄП послуг, які потребують ліцензії, застосовування РРО є обов'язковим на загальних підставах.

! Медикам — платникам єдиного податку

Державна податкова служба України розглянула Ваш лист про надання індивідуальної податкової консультації з питань застосування реєстраторів розрахункових операцій (далі — РРО) і в порядку ст. 52 Податкового кодексу України (далі — Кодекс) повідомляє.

Згідно з запитом фізична особа — підприємець є платником єдиного податку третьої групи та провадить діяльність за такими видами економічної діяльності: 86.90 інша діяльність у сфері охорони здоров'я (консультації психолога); 85.59 інші види освіти, не віднесено до інших угруповань; 88.99 надання іншої соціальної допомоги без забезпечення проживання.

Чи зобов'язана така фізична особа — підприємець — платник єдиного податку третьої групи застосовувати РРО та/або програмні РРО у 2021 році?

Оскільки наявність того чи іншого КВЕДу є недостатнім критерієм для встановлення фактичних обставин ведення підприємницької діяльності, а Ваш лист не містить конкретних прикладів, у ДПС відсутня інформація для вичерпної відповіді по суті, тому надаємо відповідь, виходячи із загальних вимог чинного законодавства.

Правові засади застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначені Законом України від 6 липня 1995 року №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі — Закон №265). Дія цього закону поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Встановлення норм щодо незастосування РРО у інших законах, крім Кодексу, не допускається.

Розрахунковою операцією у розумінні Закону №265 є приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки — оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Таким чином, законодавство України ототожнює готівкові розрахункові операції з розрахунковими операціями, здійсненими за допомогою POS-терміналів та платіжних карток банківських установ, що проводяться суб'єктами господарювання всіх форм власності, у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Застосування РРО залежить не від виду розрахунку, а від способу його здійснення. Наприклад, у разі здійснення розрахунків шляхом внесення готівки через касу банку РРО може не застосовуватись.

Здійснення розрахунків з використанням кас банківських установ та/або ПТКС, що належать банкам, не відноситься до розрахункових операцій в розумінні Закону №265.

Згідно з пунктом 296.10 статті 296 Кодексу, реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій не застосовуються платниками єдиного податку першої групи.

Пунктом 61 підрозділу 10 «Iнші перехідні положення» розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу встановлено, що з 1 січня 2021 року до 1 січня 2022 року реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій не застосовуються платниками єдиного податку другої — четвертої груп (фізичними особами — підприємцями), обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує обсягу доходу, що не перевищує 220 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, незалежно від обраного виду діяльності, крім тих, які здійснюють:

реалізацію технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту;

реалізацію лікарських засобів, виробів медичного призначення та надання платних послуг у сфері охорони здоров'я;

реалізацію ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння.

Тобто, незважаючи на пільгу, встановлену пунктом 14 статті 9 Закону №265 щодо незастосування РРО при здійсненні розрахунків за послуги у разі проведення таких розрахунків виключно за допомогою банківських систем дистанційного обслуговування та/або сервісів переказу коштів, норми Кодексу мають вищу юридичну силу та є обов'язковими до виконання, що й зазначено в преамбулі Закону №265.

У даному випадку діє норма статті 5 Кодексу, тобто якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення Кодексу.

Законом України від 02.03.2015 р. №222-VII «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» визначено перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, відповідно до якого медична практика може проводиться лише при наявності відповідної ліцензії.

Також статтею 3 Основ законодавства України про охорону здоров'я від 19.11.1992 р. №2801-XII послуга з медичного обслуговування населення (медична послуга) — послуга, що надається пацієнту закладом охорони здоров'я або фізичною особою — підприємцем, яка зареєстрована та одержала в установленому законом порядку ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, та оплачується її замовником.

З урахуванням викладеного та заданих підприємцем питань повідомляємо таке.

У разі надання фізичною особою — підприємцем — платником єдиного податку медичних послуг, які надаються лише при наявності відповідної ліцензії, застосовування РРО є обов'язковим на загальних підставах, у тому числі при здійсненні розрахунків із застосуванням електронних платіжних засобів.

При наданні виключно консультаційно-освітніх послуг, послуг надання доступу до розміщених на веб-сайті консультаційно-освітніх матеріалів обов'язок застосовувати РРО платником єдиного податку виникає у разі перевищення таким платником у календарному році обсягу доходу, встановленого Кодексом.

Звертаємо увагу, що при одночасному наданні фізичною особою — підприємцем — платником єдиного податку медичних послуг, які надаються лише при наявності відповідної ліцензії, та консультаційних, консультаційно-освітніх послуг через мережу Iнтернет, послуг надання доступу до розміщених на веб-сайті консультаційно-освітніх матеріалів застосування РРО є обов'язковим на загальних підставах.

Водночас при здійсненні розрахунків виключно у безготівковій формі (шляхом переказу коштів замовниками із розрахункового рахунку на розрахунковий рахунок через установу банку або шляхом внесення готівки через касу банку, а також у разі проведення розрахунків у касі банку через платіжний термінал та/або ПТКС, який належить банку) РРО може не застосовуватись.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію, та діє в межах законодавства, яке було чинним на момент надання такої консультації.

До змісту номеру