Чи потрібно суб'єктові господарювання подавати єдину «зарплатну» звітність з ЄСВ, ПДФО та ВЗ, якщо немає що декларувати чи немає найманих працівників або їм не нараховувалися доходи? ДПСУ видала свіже роз'яснення на цю тему — лист від 07.04.2021 р. №2123/0/99-00-04-02-01-09 (див. «ДК» №16/2021).
Що каже Порядок №4?
У Порядку заповнення і подання Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків — фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного соцвнеску, затвердженому наказом Мінфіну №4 (далі — Порядок №4), є дві цікаві норми:
1) такий Розрахунок подають лише у разі нарахування сум зазначених доходів платникові податку протягом звітного періоду (п. 1 розд. ІІ);
2) якщо платник єдиного соцвнеску у звітному кварталі не використовує працю фізосіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, — додаток Д1 за відповідний квартал не подає (п. 1 розд. IV).
Норми ці добре знайомі тим, хто раніше складав щомісячний Звіт з ЄСВ та форму №1ДФ, адже, по суті, вони взяті з порядків складання цих різних форм звітності. Позаяк єдина «зарплатна» звітність є новою тільки умовно, а насправді є синтезом двох старих звітних форм, то не дивно, що час до часу траплятимуться ось такі колізії. Коли на одне просте запитання, чи подавати «пустушку», чи ні, в поточній редакції Порядку №4 маємо дві відповіді. І вони різні.
Питання про порожні звіти не таке вже й просте та має два рівні. По-перше, слід встановити, чи обов'язково подавати повністю порожній звіт. А по-друге, важливо знати, чи треба подавати в складі звіту порожні додатки. У ситуації з єдиною «зарплатною» звітністю все ускладнюється ще й тим, що додатки Д1 та 4ДФ складаються окремо за кожен місяць звітного кварталу, тобто їх треба подати по 3 штуки кожного. Що коли такі додатки будуть порожні?
Яку відповідь на ці запитання надали б ми і що кажуть податківці?
Щодо першої норми (п. 1 розд. ІІ Порядку №4), на нашу думку, вона стосується лише додатка 4ДФ і була отримана у спадок з порядку складання форми №1ДФ. Саме тому в цій нормі згадуються платники податку.
Нагадаємо!
За попередньою редакцією Порядку №4 податковий агент міг не подавати податкового розрахунку за формою №1ДФ за одночасного дотримання таких обов'язкових умов:
— не нараховувалися доходи платникові податку;
— не виплачувалися будь-які доходи протягом звітного періоду;
— не перераховувалися ПДФО та військовий збір.
Її правила ґрунтувалися на нормі пп. «б» п. 176.2 ПКУ. Ця норма є чинною, тож не дивно, що ці правила збереглися і в теперішній редакції Порядку №4. Та ще раз наголошую: вони стосуються лише ПДФО та ВЗ, яким в єдиній звітності присвячено лише додаток 4ДФ.
А от друга норма (п. 1 розд. IV Порядку №4), на нашу думку, стосується лише тієї частини єдиної «зарплатної» звітності, в якій ідеться про ЄСВ. Тобто для роботодавців це основна частина, Д1, Д5 і Д6. І вона знову ж таки перекочувала до Порядку №4 з колишнього Порядку №435.
За п. 11 розділу ІІ Порядку №435, якщо юрособи або фізособи-підприємці не використовують працю фізосіб на умовах трудового договору (контракту) чи на інших умовах, передбачених законодавством, Звіту за найманих працівників до органів доходів і зборів вони не подають.
Нині аналогічна норма встановлена не до всього Розрахунку, а лише до додатка Д1. Проте додаток Д1, як це видно з форми Розрахунку, відображає персоніфіковано відомості, наведені в його основній частині. Таким чином, якщо суб'єкту господарювання немає що відображати в Д1, то й основну частину Розрахунку подавати начебто немає потреби?
Це так, але трішечки не так. Давайте з'ясовувати.
Варіант 1. Суб'єкт господарювання не має найманих працівників (ні за трудовими, ні за цивільно-правовими договорами).
Позиція автора: у цьому разі суб'єкту господарювання не треба подавати єдиної звітності. Адже виконуються обидві норми з невеличким бонусом: він не нараховує і не виплачує фізособам доходів і не має найманих працівників, навіть таких, що перебувають у безоплатних відпустках. Бонусом є те, що такий СГ не має кадрової інформації для Реєстру застрахованих осіб (про прийняття на роботу, звільнення, назву посади, спецстаж працівників тощо). Тому й потреби подавати порожній Розрахунок немає.
Це повністю відповідає і загальному правилу, встановленому п. 49.2 ПКУ: платник податків зобов'язаний за кожний установлений ПКУ звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.
З цього правила випливає і зворотне: якщо немає об'єктів оподаткування або показників, які треба декларувати, то податкову декларацію можна й не подавати. А єдина «зарплатна» звітність (Розрахунок) з ПДФО, ВЗ та ЄСВ наразі має статус податкової декларації!
Позиція ДПСУ: в коментованому листі цей варіант не розглядався, але загалом з аналізу листа видно, що він висновкам автора не суперечить. Принаймні вимог подавати цілий порожній звіт податківці не висувають.
Варіант 2. Суб'єкт господарювання має найманих працівників (за трудовими та/або за цивільно-правовими договорами). Але в звітному кварталі їм не нараховано жодних доходів.
Позиція автора: в цьому разі суб'єкту господарювання не треба подавати додаток 4ДФ. А ось основну частину Розрахунку та додаток Д1 подати треба, навіть у вигляді «пустушок»! Для чого?
По-перше, тому що чинна редакція Порядку №4 не передбачає можливості не подавати Розрахунку, якщо суб'єкт господарювання має найманих працівників.
По-друге, тому що в самій формі Д1 наводиться інформація не лише про доходи та ЄСВ, а й про кількість днів перебування у трудових або цивільно-правових відносинах (графа 14) та про кількість днів неоплачуваної відпустки (графа 13). Тобто в цьому додатку наводять інформацію і про тих працівників, які в звітному періоді не отримували доходів. А окремо подати додаток, звісно, не вийде. Тож треба буде подавати й основну, нехай навіть порожню, частину Розрахунку (і не забути зазначити в ній наявність поданих додатків).
Позиція ДПСУ (в коментованому листі) — протилежна: порядок заповнення додатка 4ДФ визначено п. 4 розд. IV Порядку №4. Зазначеним пунктом не передбачено окремих норм щодо можливості неподання 4ДФ за наявності обов'язку подання Розрахунку.
4ДФ до такого Розрахунку подають незалежно від наявності показників для декларування з обов'язковою розбивкою за місяцями звітного кварталу, порожні рядки прокреслюють (у разі подання Розрахунку в електронному вигляді — порожні рядки не заповнюють)!
Висновок для роботодавців: якщо Розрахунок подається, обережним порожній додаток 4ДФ теж треба подавати! Мало того — подавати слід усі три штуки (за 3 місяці звітного кварталу)! Сміливі — можуть або починати боротися вже (замовляти ІПК та оскаржувати їх у суді), або робити по-своєму, але готуватися до захисту під час перевірки (не виключаємо, що проблеми можуть виникнути вже під час камеральної перевірки).
Варіант 3. Суб'єкт господарювання має найманих працівників (за трудовими та/або за цивільно-правовими договорами). Але доходи у звітному кварталі вони отримували не кожного місяця.
Позиція автора: в цьому разі суб'єктові господарювання не треба подавати додаток 4ДФ за місяці, в яких фізособам не нараховано жодного доходу. А ось основну частину Розрахунку та додаток Д1 подати треба, навіть у вигляді «пустушок»!
Позиція ДПСУ (в коментованому листі) — протилежна: як ми зазначили вище, податківці вимагають подання порожніх 4ДФ, навіть за ті місяці, в яких немає що декларувати (не було нарахування/виплати доходів, нарахування/сплати податків).
Щодо ситуації, коли наймані працівники були, але не цілий звітний квартал (наприклад, СГ звільнив усіх працівників у січні, а в лютому — березні не мав ані найманих працівників, ані нарахування/виплат їм доходів), податківці наполягають: додаток Д1 не подають лише за умови відсутності показників для декларування протягом усього кварталу. Якщо показники для декларування є лише в одному з місяців кварталу, то Д1 подають за кожен із таких місяців! При цьому порожні рядки прокреслюють (у разі подання Розрахунку в електронному вигляді — порожні рядки не заповнюють)!
Висновок для роботодавців: якщо Розрахунок подається, то обережним порожні додатки Д1 та 4ДФ теж треба подавати! Тобто подавати всі три штуки (за 3 місяці звітного кварталу), навіть якщо деякі з них будуть порожні! Сміливі — можуть або починати боротися вже (замовляти ІПК та оскаржувати їх в суді), або робити по-своєму, але готуватися до захисту під час перевірки (не виключаємо, що проблеми можуть виникнути вже під час камеральної перевірки).
Варіант 4. Суб'єкт господарювання має найманих працівників (за трудовими та/або за цивільно-правовими договорами). У звітному кварталі вони отримували доходи, на які нараховується ЄСВ, але з яких не утримуються ПДФО та ВЗ (наприклад, допомога у зв'язку з вагітністю та пологами).
На думку автора, позаяк нарахування доходу, хоч і неоподатковуваного, в звітному кварталі було, в додатку 4ДФ його слід відобразити. Зокрема, допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами відображають у цьому додатку з ознакою доходу «128».
Відповідно такий роботодавець матиме що відобразити і в основній частині Розрахунку та у додатку Д1.
Як видно із зазначеного вище, такий варіант влаштує і податківців.
Варіант 5. Суб'єкт господарювання має найманих працівників (за трудовими та/або за цивільно-правовими договорами). У звітному кварталі вони отримували доходи, на які не нараховується ЄСВ (наприклад, нецільову благодійну допомогу).
На думку автора, позаяк нарахування доходу в звітному кварталі було, навіть і неоподатковуваного, в додатку 4ДФ його слід відобразити. Зокрема, нецільову благодійну допомогу відображають у цьому додатку з ознакою доходу «169».
В основній частині Розрахунку та в додатку Д1 цей дохід не відображають (бо він не входить до бази нарахування ЄСВ).
Проте скласти та подати цю частину звіту однаково доведеться: основну частину хоча би для того, аби зазначити в ній наявність поданих додатків, а додаток Д1 — аби зазначити поточну інформацію про наявних найманих працівників (що тривають їх трудові або цивільно-правові відносини з СГ, що вони перебувають у неоплачуваній відпустці тощо).
Як видно із зазначеного вище, такий варіант влаштує і податківців.
Висновки
З наведеного вище зрозуміло, що коментований лист ДПСУ є досить формальним, а вимоги в ньому не враховують усіх норм чинної редакції Порядку №4.
Наголосимо: коли єдина звітність запроваджувалася, законотворці спеціально підкреслювали, що це полегшить життя роботодавцям (та їхнім бухгалтерам). Якщо через формальні вимоги роботодавцям доведеться подавати купу порожніх додатків, аби звітність була визнана поданою, це аж ніяк не можна вважати полегшенням.
Проте, щоб ситуація змінилася, потрібен діалог із ДПСУ. Треба не тільки отримувати, а й оскаржувати такі роз'яснення, активно коментувати їх і висувати власні аргументи «за» та «проти».
Нормативна база
- ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. №2755-VI.
- Порядок №4 — Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затверджений наказом Мінфіну від 13.01.2015 р. №4 (у редакції наказу Мінфіну від 15.12.2020 р. №773).
- Порядок №435 — Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Мінфіну від 14.04.2015 р. №435.
Ганна БИКОВА, «Дебет-Кредит»