• Посилання скопійовано

Роздрібна торгівля пальним: організація та реєстрація

Ця стаття стане у пригоді тим, хто хоче займатися або вже займається роздрібним продажем пального. У ній ми розповімо про основні моменти організації такого бізнесу та про реєстрацію платником акцизного податку. У наступній статті розповімо про акцизні накладні та облік пального в СЕА РП.

Організаційні питання роздрібної торгівлі пальним

Вести роздрібну торгівлю пальним може як юрособа-СГ, так і ФОП. Позаяк пальне — це підакцизний товар, то така особа не може бути платником єдиного податку 1-ї — 3-ї груп відповідно до пп. 291.5.1 ПКУ. Отже, вона може бути тільки платником податків на загальних підставах.

При цьому реєстрація платником ПДВ відбувається теж на загальних підставах. Обов'язок реєстрації ПДВ виникає після досягнення протягом останніх 12 календарних місяців обсягу операцій, що підлягають оподаткуванню ПДВ, суми 1000000 грн (п. 181.1 ПКУ). На практиці при торгівлі пальним це відбудеться досить швидко, тому варто зареєструватися платником ПДВ заздалегідь перед початком діяльності, щоб отримати перші партії товару від постачальників уже з вхідним ПДВ. Реєстрація особи як платника ПДВ перед початком діяльності може здійснюватися на добровільній основі відповідно до ст. 182 ПКУ.

Важливими документами для роздрібних торговців пальним є Інструкція №281, Правила №1442 та Інструкція №332.

Зокрема, згідно з п. 3 Правил №1442 торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу автозаправних станцій, автогазозаправних станцій та автогазозаправних пунктів. Цей перелік є вичерпним, тобто інших видів місць роздрібної торгівлі пальним не передбачено. Зокрема, терміни «автомобільна газозаправна станція», «автомобільний газозаправний пункт» вживаються у значенні, наведеному в розділі 3 ДБН В.2.5-20:2018 «Газопостачання». Це комплекси, призначені для заправляння газобалонних автомобілів скрапленим вуглеводневим газом. Далі всі ці об'єкти ми будемо коротко називати АЗС, але пам'ятайте, що при цьому завжди маються на увазі також і АГЗС, і АГЗП. Цим самим п. 3 Правил №1442 забороняється торгівля нафтопродуктами на автозаправних станціях, автогазозаправних станціях, в автогазозаправних пунктах безпосередньо з автоцистерн.

Діяльність АЗС потрібно вести відповідно до Інструкції №281, яка є обов'язковою для всіх суб'єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізосіб-підприємців), що займаються хоча б одним із таких видів діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти та нафтопродуктів на території України. Спинімося на основних моментах, на які слід звернути увагу власникам АЗС.

Повірка засобів вимірювальної техніки (ЗВТ). Відповідно до пп. 4.1.2 Інструкції №281 підприємства повинні щороку до 1 грудня складати переліки ЗВТ, що перебувають в експлуатації і підлягають повірці, та подавати їх на погодження до територіальних органів Держспоживстандарту України за місцезнаходженням суб'єкта — власника АЗС. Повірці підлягають вертикальні і горизонтальні резервуари, вимірювачі температури, рівня та густини, металеві рулетки з вантажем, метроштоки, рівнеміри, ПРК (паливороздавальні колонки) й ОРК (оливороздавальні колонки), об'ємні лічильники, ваги, залізничні та автомобільні цистерни та інші ЗВТ, що використовуються під час визначення об'єму та маси нафти та нафтопродуктів. Резервуари, які перебувають в оренді, подаються на повірку орендодавцем або орендарем (залежно від умов договору) — пп. 4.1.3 Інструкції №281.

Облік нафти і нафтопродуктів на АЗС ведеться в одиницях об'єму (пп. 4.2.1 Інструкції №281). Як правило, це літри, які вимірюються при фактичній температурі.

Об'єм нафтопродукту на АЗС вимірюється об'ємним методом. Для вимірювань об'єму нафтопродуктів на АЗС використовують ПРК і ОРК (паливо- та оливороздавальні колонки), що мають відлікові пристрої для індикації ціни, об'єму та вартості виданої дози (пп. 4.2.5.1 Інструкції №281).

Поступове обладнання всіх акцизних складів витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками було передбачене з 2018 року і завершене до 1 січня 2020 року, коли всі розпорядники повинні були обладнати свої склади цими приладами. Загальні моменти викладено у статті «Обладнання акцизних складів лічильниками» в «ДК» №1-2/2018.

На АЗС паливороздавальні та/або оливороздавальні колонки, на які є позитивні результати повірки або оцінка відповідності, проведені відповідно до законодавства, виконують функції витратомірів-лічильників.

Загальні правила приймання нафтопродуктів регламентовано розділом 5 Інструкції №281. При прийманні нафтопродуктів оформлюють акт приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю за формою №5-НП (додаток 1 до Інструкції №281). Порядок приймання нафтопродуктів під час надходження автомобільним транспортом регламентовано у п. 5.4 Інструкції №281.

Докладніше порядок приймання і відпуску нафтопродуктів саме на АЗС регламентовано розділом 10 Інструкції №281. Приймання нафтопродуктів, що надійшли автомобільним транспортом від постачальників, здійснюється працівниками АЗС за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки) за даними товарно-транспортних накладних у разі наявності паспорта якості та копії сертифіката відповідності. Результати вимірювань густини і температури нафтопродукту зазначають у ТТН та журналі обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою №13-НП (додаток 13 до Інструкції №281). Дані про оприбутковані нафтопродукти вносять до змінного звіту АЗС за формою №17-НП (додаток 14 до Інструкції №281) — пп. 10.2.10 Інструкції №281.

Ліцензування роздрібної торгівлі на АЗС

Питання ліцензування роздрібної торгівлі пальним врегульоване Законом №481. Стаття 1 визначає роздрібну торгівлю пальним як діяльність з придбання або отримання та подальшого продажу чи відпуску пального зі зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик з автозаправної станції/автогазозаправної станції/газонаповнювальної станції/газонаповнювального пункту та інших місць роздрібної торгівлі через паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки та/або реалізацію скрапленого вуглеводневого газу в балонах для побутових потреб населення та інших споживачів.

Зміна фізико-хімічних характеристик пального

Що вважати зміною фізико-хімічних характеристик пального, ми з'ясували у статті «Оптова торгівля пальним: як складати АН» у «ДК» №14/2021. Роздрібні торгівці пальним можуть змінювати характеристики пального так само, як і оптові. Зокрема, це може бути додавання присадок до пального тощо.

Своєю чергою, місце роздрібної торгівлі пальним — це місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для роздрібної торгівлі та/або зберігання пального на праві власності або користування (ст. 1 Закону №481). Вище ми з'ясували, що це можуть бути лише АЗС, АГЗС і АГЗП.

Із цих визначень робимо висновок, що роздрібна торгівля пальним відбувається за таких трьох умов:

1) відпуск пального відбувається на визначеному місці — АЗС, АГЗС, АГЗП;

2) пальне надходить на місце торгівлі від інших СГ (постачальників) або від іншого підрозділу того самого СГ-виробника пального, в якому це пальне було вироблене. Суть цієї умови в тому, що на місці роздрібної торгівлі пальним не можна виробляти пальне, воно завжди надходить у готовому вигляді з іншого акцизного складу, який може належати тому самому СГ або іншому СГ;

3) пальне відпускається через ПРК, ОРК.

Якщо всі три умови збігаються, це означає, що ми маємо справу саме з роздрібною торгівлею пальним.

Порядок ліцензування роздрібної торгівлі пальним регламентовано ст. 15 Закону №481.

Роздрібна торгівля пальним може здійснюватися СГ (у тому числі виробниками пального) за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю. Якщо виробник пального, який має ліцензію на виробництво пального, продає пальне споживачам через АЗС, йому потрібна буде ще й роздрібна ліцензія. Наявність роздрібної ліцензії дає можливість зберігати пальне у місці роздрібної торгівлі без отримання окремої ліцензії на зберігання пального.

Річна плата за ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним становить 2000 грн на кожне місце роздрібної торгівлі пальним. До речі, місце роздрібної торгівлі пальним — це АЗС загалом, тому ліцензія отримується одна на весь такий об'єкт загалом. Ліцензії видаються терміном на п'ять років; плата справляється щороку і зараховується до місцевих бюджетів. Штрафна санкція за роздрібну торгівлю пальним без наявності ліцензії — 250000 грн (ст. 17 Закону №481).

Увага!

У заяві про видачу ліцензії на роздрібну торгівлю пальним додатково зазначають адресу місця торгівлі, перелік реєстраторів розрахункових операцій, розміщених у місці торгівлі, а також інформацію про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери посвідчень реєстраторів розрахункових операцій, які розташовані у місці торгівлі, та дата початку їх обліку в органах державної фіскальної служби.

Відповідно простежте, щоб у додатку до ліцензії на роздрібну торгівлю пальним було зазначено правильну адресу місця торгівлі та коректний перелік електронних контрольно-касових апаратів й інформацію про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення. Невідповідність цієї інформації реаліям може призвести до того, що податківці застосують штраф за роздрібну торгівлю пальним через РРО, не зазначений у ліцензії, — 200% вартості реалізованої через такий контрольно-касовий апарат продукції, але не менше ніж 10000 грн (ст. 17 Закону №481). Як заповнити таку заяву, пояснили одеські податківці.

Законодавством не передбачено обов'язку розміщення в місці торгівлі оригіналу ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, про це повідомляли й податківці.

Особливості застосування РРО на АЗС

На АЗС можуть використовуватися лише спеціалізовані ЕККА для реалізації пального. А саме: для дистанційного керування ПРК і ОРК мають використовуватися технічні засоби, що належать до складу спеціалізованих ЕККА, внесених до Державного реєстру електронних контрольно-касових апаратів і комп'ютерних систем України для сфери застосування на АЗС, — див. розділ 6 «Спеціалізовані електронні контрольно-касові апарати для реалізації пального» у Державному реєстрі реєстраторів розрахункових операцій (пп. 4.2.5.4 Інструкції №281).

На АЗС неможливе використання КОРО, зокрема у разі виходу з ладу РРО або вимикання електроенергії. У разі виходу з ладу основного РРО розрахункові операції можуть здійснюватися лише з використанням належним чином зареєстрованого резервного РРО. Резервний РРО теж повинен бути зазначений у ліцензії на роздрібну торгівлю пальним. У разі вимкнення електроенергії на АЗС розрахункові операції взагалі не здійснюються, тому що при цьому не працюватимуть ПРК та ОРК. Але, якщо власник АЗС у таких випадках застосовує дизельні, бензинові або газогенератори, АЗС може продовжувати роботу і під час вимкнення електроенергії. У цьому разі витрати пального на такий генератор вважатимуться витратами на власні потреби АЗС.

Позаяк пальне — підакцизний товар, то у фіскальному чеку обов'язково слід зазначати код товарної підкатегорії УКТ ЗЕД пального. Докладніше про заповнення фіскальних чеків ми писали у статті «Нові фіскальні чеки з 1 серпня 2020 року» у «ДК» №29/2020.

Також на АЗС не можна використовувати програмні РРО — це прямо заборонено нормою абзацу другого п. 1 ст. 3 Закону про РРО, про що зазначає ГУ ДПС у Кіровоградській області.

Відпуск нафтопродуктів за готівку, за безготівковим розрахунком за відомостями, за талонами — все це відображають у Змінному звіті АЗС за формою №17-НП в окремих графах — докладніше див. у п. 10.3 Інструкції №281.

Реєстрація платником акцизу з метою роздрібної торгівлі пальним

Згідно з пп. 212.1.11 ПКУ платником акцизного податку є особа — суб'єкт господарювання роздрібної торгівлі, яка здійснює реалізацію підакцизних товарів. Платники акцизного податку стають такими лише після відповідної реєстрації. Роздрібні торговці пальним підлягають обов'язковій реєстрації як роздрібні платники акцизу контролюючими органами за місцезнаходженням пункту продажу пального не пізніше граничного терміну подання декларації акцизного податку за місяць, в якому здійснюється господарська діяльність, — див. пп. 212.3.1-1 ПКУ. При цьому декларацію слід подати вже за той місяць, в якому отримано ліцензію на роздрібну торгівлю пальним, як того вимагає п. 49.2-1 ПКУ, незалежно від того, чи провадилася господарська діяльність у звітному місяці, у строк не пізніше 20 числа наступного місяця (пп. 49.18.1 ПКУ).

Але не все так просто. Торгувати пальним вроздріб можна лише з акцизного складу (далі — АС), а акцизний склад треба зареєструвати до початку торгівлі. А це може зробити лише зареєстрований платник акцизного податку. Отже, насамперед слід зареєструватися платником акцизу — як особа, яка здійснює реалізацію пального, — такі платники передбачені пп. 212.1.15 ПКУ (тут мається на увазі не роздрібна торгівля!). Така реєстрація здійснюється за заявою платника на підставі пп. 212.3.4 ПКУ.

Що ще прочитати

Порядок №408 регламентує електронне адміністрування реалізації пального, в тому числі і порядок реєстрації платників акцизного податку — розпорядників акцизних складів за заявою платника. Торік до цього порядку було внесено зміни, які ми аналізували у статті «Що змінилося у Порядку №408» у «ДК» №32/2020. З 27 січня 2021 року діє нова форма реєстраційної заяви, про що ми писали у статті «Нові форми для платників акцизу» у «ДК» №5/2021.

Також про акцизні склади та їх реєстрацію можна прочитати у ЗІР, підкатегорія 114.11.01.

Отже, алгоритм дій щодо реєстрації нового роздрібного торговця пальним такий:

1) подати заяву на реєстрацію платником акцизного податку як особи, яка здійснює реалізацію пального (пп. 212.1.15 ПКУ), — за Порядком №408;

2) зареєструвати акцизні склади, при цьому кожна АЗС виступає як окремий акцизний склад;

3) встановити на кожному акцизному складі витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники;

4) отримати ліцензію на роздрібну торгівлю пальним;

5) після цього можна розпочинати роздрібну торгівлю пальним;

6) не пізніше 20 числа наступного місяця подати першу декларацію з акцизного податку, незалежно від наявності показників, що підлягають декларуванню за звітний місяць. На підставі такої декларації платнику буде автоматично надано статус роздрібного платника акцизу (пп. 212.1.11 ПКУ);

7) надалі подавати декларацію з акцизного податку щомісяця незалежно від того, чи були в цьому місяці операції з пальним (п. 49.2-1 ПКУ).

У наступній статті розповімо про облік руху пального на АЗС, про акцизні накладні та про звітність з акцизного податку.

Нормативна база

  • ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. №2755-VI.
  • Закон №481 — Закон України від 19.12.1995 р. №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального».
  • Закон про РРО — Закон України від 06.07.1995 р. №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
  • Інструкція №281 — Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затверджена наказом Мінпаливенерго, Мінекономіки, Мінтрансзв'язку, Держспоживстандарту від 20.05.2008 р. №281/171/578/155.
  • Інструкція №332 — Інструкція про порядок приймання, зберігання, відпуску та обліку газів вуглеводневих скраплених для комунально-побутового споживання та автомобільного транспорту, затверджена наказом Міністерства палива та енергетики України від 03.06.2002 р. №332.
  • Правила №1442 — Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 р. №1442 (в редакції постанови Кабміну України від 04.12.2019 р. №1159).
  • ДБН В.2.5-20:2018 «Газопостачання» — Державні будівельні норми В.2.5-20:2018 «Газопостачання», затверджені наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 15.11.2018 р. №305..

Юлія ЄГОРОВА, «Дебет-Кредит»

До змісту номеру