Iндивідуальна податкова консультація Державної податкової служби України від 29.09.2020 р. №4051/IПК/99-00-05-06-02-06
Щодо дати складання податкової накладної при отриманні оплати за послуги в іноземній валюті та порядку оподаткування ПДВ операцій з постачання транспортно-експедиторських послуг
Суттєво. Якщо транспортно-експедиторські послуги в межах договорів міжнародного перевезення надаються замовнику-нерезиденту, то операції з постачання таких послуг не підпадають під об'єкт оподаткування ПДВ.
! Перевізникам
Державна податкова служба України розглянула звернення щодо дати складання податкової накладної при отриманні оплати за послуги у іноземній валюті та порядку оподаткування ПДВ операцій з постачання транспортно-експедиторських послуг і, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі — ПКУ), повідомляє.
Як зазначено у зверненні, платник податку надає транспортно-експедиторські послуги замовникам — резидентам та нерезидентам у межах договорів міжнародних залізничних перевезень.
Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.
Згідно з підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 ПКУ об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 ПКУ.
Під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 ПКУ).
Відповідно до пункту 186.4 статті 186 ПКУ місцем постачання послуг є місце реєстрації постачальника, крім операцій, зазначених у пунктах 186.2 і 186.3 статті 186 ПКУ.
Щодо дати складання податкової накладної при отриманні оплати за послуги в іноземній валюті (питання 1)
Оскільки звернення не містить інформації, чи пов'язане складання такої податкової накладної з операціями з надання транспортно-експедиторських послуг, про які йдеться в питаннях 2 і 3, відповідь надається виходячи із загальних правил складання податкових накладних за операціями з постачання послуг нерезиденту, які оплачуються в іноземній валюті.
Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПКУ датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку — дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої — дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів — дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг — дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Пунктами 201.1 та 201.10 статті 201 ПКУ встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі — ЄРПН) у встановлені ПКУ терміни.
Згідно з пунктом 1 статті 3 Закону України від 21 червня 2018 року №2473-VIII «Про валюту і валютні операції» (далі — Закон №2473), відносини, що виникають у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання і валютного нагляду, регулюються Конституцією України, Законом №2473, іншими законами України, а також нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону №2473.
Відповідно до пункту 2 статті 5 Закону №2473 усі розрахунки на території України проводяться виключно у гривні, крім розрахунків за операціями, визначеними цим пунктом.
Підпунктом 2 пункту 109 розділу Х Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 2 січня 2019 року №5 зі змінами і доповненнями (далі — Положення №5), визначено, що за поточними рахунками в іноземній валюті суб'єктів господарювання — резидентів (юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців) здійснюються операції, що не суперечать вимогам законодавства України, уключаючи, зокрема, операції за зовнішньоекономічними контрактами (договорами, угодами).
Зарахування коштів в іноземній валюті на поточні рахунки клієнтів здійснюється банками через розподільчі рахунки у визначених Положенням №5 випадках (пункт 108 розділу Х Положення №5).
Таким чином, датою надходження коштів в іноземній валюті є дата зарахування банком коштів з розподільчого рахунка на відповідний поточний банківський рахунок резидента.
Отже, при отриманні від нерезидента оплати в іноземній валюті за послуги (у разі якщо місце постачання таких послуг визначається на митній території України та така оплата є першою подією за операцією з постачання таких послуг) платник податку нараховує податкові зобов'язання з ПДВ та складає відповідну податкову накладну на дату надходження коштів з розподільчого рахунка на поточний рахунок такого платника податку.
Щодо порядку оподаткування ПДВ транспортно-експедиторських послуг у межах договорів міжнародного перевезення (питання 2 і 3)
Відповідно до Закону України від 01.07.2004 р. №1955-IV «Про транспортно-експедиторську діяльність» (далі — Закон №1955-IV) транспортно-експедиторська діяльність визначена як підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів.
Експедитор (транспортний експедитор) — суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування.
Клієнт — споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору.
Перевізник — юридична або фізична особа, яка взяла на себе зобов'язання і відповідальність за договором перевезення вантажу за доставку до місця призначення довіреного їй вантажу, перевезення вантажів та їх видачу (передачу) вантажоодержувачу або іншій особі, зазначеній у документі, що регулює відносини між експедитором та перевізником.
За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України.
Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування.
До плати експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування.
Підпунктом «ж» пункту 186.3 статті 186 ПКУ визначено, що місцем постачання транспортно-експедиторських послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання, або — у разі відсутності такого місця — місце постійного чи переважного його проживання.
Згідно з пунктом 186.4 статті 186 ПКУ місцем постачання послуг (у тому числі і послуг з перевезення вантажів) є місце реєстрації постачальника.
Відповідно до підпункту «а» підпункту 195.1.3 пункту 195.1 статті 195 ПКУ операції з міжнародного перевезення пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом оподатковуються за нульовою ставкою.
При цьому міжнародним перевезенням вважається перевезення, що здійснюється за єдиним міжнародним перевізним документом.
Щодо питання 2
Якщо транспортно-експедиторські послуги в межах договорів міжнародного перевезення надаються замовнику-нерезиденту, то операції з постачання таких послуг не підпадають під об'єкт оподаткування податком на додану вартість.
Щодо питання 3
Якщо транспортно-експедиторські послуги в межах договорів міжнародного перевезення надаються замовнику-резиденту, то такі послуги підлягають оподаткуванню податком на додану вартість на загальних підставах за основною ставкою.
Водночас, крім вищезазначених, особливості оподаткування операцій з надання транспортно-експедиторських послуг у межах договорів міжнародного перевезення визначаються ще й залежно від того, ким здійснюється перевезення — безпосередньо самим експедитором чи із залученням інших учасників транспортно-експедиторської діяльності. Слід зазначити, що для надання більш детальних роз'яснень щодо оподаткування послуг з міжнародних перевезень у межах здійснення транспортно-експедиторської діяльності звернення не містить достатньої інформації щодо суб'єктів, які здійснюють такі перевезення.
Роз'яснення щодо оподаткування ПДВ операцій з постачання транспортно-експедиторських послуг залежно від особливостей надання таких послуг наведені в Узагальнюючій податковій консультації щодо порядку оподаткування податком на додану вартість транспортно-експедиторської діяльності, затвердженій наказом ДПС України від 06.07.2012 р. №610. Ця Узагальнююча податкова консультація на сьогодні є чинною та може використовуватися платником податку у його господарській діяльності.
Згідно з нормами чинного законодавства платники податку зобов'язані самостійно декларувати свої податкові зобов'язання (стаття 36 ПКУ) та повинні самостійно визначати відповідність здійснюваних ними операцій тим, які перераховані ПКУ.
Відповідно до пункту 52.2 статті 52 ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.