Iндивідуальна податкова консультація Державної податкової служби України від 03.07.2020 р. №2691/6/99-00-05-05-02-06/IПК
Щодо оподаткування неприбуткових організацій
Суттєво. Якщо статутом неприбуткової організації передбачено медстрахування своїх працівників, сплата нею страхових внесків за договорами медстрахування працівників не призводить до втрати статусу неприбуткової організації.
! Неприбутковим організаціям
Державна податкова служба України розглянула звернення Комунального некомерційного підприємства щодо оподаткування неприбуткових організацій та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі — Кодекс), у межах повноважень повідомляє.
У запиті заявника поставлено питання щодо відповідності вимогам для перебування у статусі неприбуткової організації у разі укладання комунальним некомерційним підприємством, що є закладом охорони здоров'я, договорів медичного страхування працівників такого підприємства у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) та сплати відповідних страхових внесків за рахунок такого підприємства.
Відносини у сфері страхування регулюються Законом України від 7 березня 1996 року №85/96-ВР «Про страхування» (далі — Закон №85/96-ВР).
Статтею 7 Закону №85/96-ВР встановлено різні види обов'язкового страхування, зокрема, медичне страхування, особисте страхування медичних і фармацевтичних працівників (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України) на випадок інфікування вірусом імунодефіциту людини при виконанні ними службових обов'язків, а також страхування медичних та інших працівників державних і комунальних закладів охорони здоров'я та державних наукових установ (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України) на випадок захворювання на інфекційні хвороби, пов'язаного з виконанням ними професійних обов'язків в умовах підвищеного ризику зараження збудниками інфекційних хвороб.
Для здійснення обов'язкового страхування Кабінет Міністрів України, якщо інше не визначено законом, встановлює порядок та правила його проведення, форми типового договору, особливі умови ліцензування обов'язкового страхування, розміри страхових сум та максимальні розміри страхових тарифів або методику актуарних розрахунків (частина друга ст. 7 Закону №85/96-ВР).
Відповідно до пп. 14.1.52-1 пп. 14.1 ст. 14 Кодексу договір добровільного медичного страхування — договір страхування, який передбачає страхову виплату, що здійснюється закладам охорони здоров'я у разі настання страхового випадку, пов'язаного із хворобою застрахованої особи або нещасним випадком. Такий договір має також передбачати мінімальний строк його дії один рік та повернення страхових платежів виключно страхувальнику при достроковому розірванні договору.
Пунктом 133.4 ст. 133 Кодексу встановлено, що не є платниками податку на прибуток підприємств неприбуткові підприємства, установи та організації у порядку та на умовах, встановлених цим пунктом.
Згідно з пп. 133.4.1 п. 133.4 ст. 133 Кодексу неприбутковим підприємством, установою та організацією для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств є підприємство, установа та організація (далі — неприбуткова організація), що одночасно відповідає таким вимогам:
утворена та зареєстрована в порядку, визначеному законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації;
установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) містять заборону розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників у розумінні Цивільного кодексу України), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов'язаних з ними осіб. Для цілей цього абзацу не вважається розподілом отриманих доходів (прибутків) фінансування видатків, визначених пп. 133.4.2 п. 133.4 ст. 133 Кодексу;
установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) передбачають передачу активів одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду, іншим юридичним особам, що здійснюють недержавне пенсійне забезпечення відповідно до закону (для недержавних пенсійних фондів), або зарахування до доходу бюджету у разі припинення юридичної особи (у результаті її ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення). Положення цього абзацу не поширюється на об'єднання та асоціації об'єднань співвласників багатоквартирних будинків та житлово-будівельні кооперативи;
внесена контролюючим органом до Реєстру неприбуткових установ та організацій.
Доходи (прибутки) неприбуткової організації використовуються виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами (абзац перший пп. 133.4.2 п. 133.4 ст. 133 Кодексу).
Доцільно зазначити, що згідно з п. 3.5 Iнструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року №5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за №114/8713, внески підприємств згідно з договорами добровільного медичного та пенсійного страхування працівників і членів їхніх сімей віднесено до інших виплат, що не належать до фонду оплати праці.
Таким чином, якщо статутом неприбуткової організації, що є комунальним закладом охорони здоров'я, серед напрямів діяльності передбачено медичне страхування своїх працівників у законодавчо встановленому порядку, сплата такою неприбутковою організацією страхових внесків в якості страхувальника за договорами медичного страхування працівників не призводить до втрати статусу неприбуткової організації.
Водночас повідомляємо, що з 23.05.2020 р. набрав чинності Закон України від 7 травня 2020 року №588-IХ «Про внесення змін до статті 39 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» щодо додаткових гарантій прав медичних та інших працівників, зайнятих у сфері захисту населення від інфекційних хвороб, та членів їх сімей» (далі — Закон №588).
Дія цього Закону поширюється на всі випадки інфікування або смерті внаслідок інфікування коронавірусною хворобою (COVID-19) медичних працівників державних і комунальних закладів охорони здоров'я, державних наукових установ та осіб, зазначених у частині сьомій ст. 39 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», які виконували професійні обов'язки в умовах підвищеного ризику зараження коронавірусною хворобою (COVID-19), що мали місце з моменту встановлення Кабінетом Міністрів України карантину відповідно до Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» (п. 2 розділу II Закону №588).
Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.