До індивідуальної податкової консультації Державної податкової служби України від 03.07.2020 р. №2687/6/99-00-04-03-03-06/IПК
Висновок, який робить ДПСУ у вищенаведеній IПК, можна сприймати двояко: або як невдале формулювання, або як дуже розширене фіскальне трактування закону.
Сподіватимемось, ідеться все-таки про перший випадок. Бо інакше доведеться вважати, що фраза «право на пільгу буде скасовано» означає, що підприємство взагалі втратить право на пільгу з земельного податку за всю свою землю, а не тільки з площі земельних ділянок, які надані в оренду та які розташовані під наданими в оренду будівлями (спорудами) і прилягають до них. А це зовсім не те, що написано в ПКУ.
У своїй відповіді податкова не цитує п. 284.3 Кодексу, на який посилається, але він близько до тексту процитований у запитанні підприємства. Ось який він (точніше, його перший абзац) має вигляд:
«Якщо платники податку, які користуються пільгами з цього податку, надають в оренду земельні ділянки, окремі будівлі, споруди або їх частини, податок за такі земельні ділянки та земельні ділянки під такими будівлями (їх частинами) сплачується на загальних підставах з урахуванням прибудинкової території».
Погодьтеся, це важко зрозуміти як «право на пільгу буде скасовано». Ні, не буде скасовано. Підприємство і далі зможе користуватися пільгою за земельні ділянки, які не надані в оренду або які не розташовані під наданими в оренду будівлями (спорудами) та не прилягають до них. Адже у вищезгаданій нормі зазначено, що земельний податок на загальних підставах сплачуватиметься лише за такі «здані в оренду» земельні ділянки, а не повністю за всю земельну ділянку.
I тут ми переходимо до другої частини цієї IПК, яка частково може пояснити, чому податківці надали таке радикальне роз'яснення. ДПСУ посилається на статтю 796 ЦКУ і цитує перші дві з трьох частин цієї статті. I власне в другому реченні другої частини сказано, що якщо розмір земельної ділянки у договорі оренди не визначений, то наймачеві надається право користування всією земельною ділянкою, якою володів наймодавець.
Важко не погодитися з висновком податкової, що в разі надання будівель (приміщень) в оренду підприємству доцільно визначити у договорах оренди площу земельної ділянки, на яку надається право користування. Якщо цього не зробити, то згідно з ч. 2 ст. 796 ЦКУ вважатиметься, що в оренду надано всю земельну ділянку. А з податкового погляду це матиме якраз той наслідок, що право на пільгу з податку на землю буде втрачено.
Але підприємство, яке має пільгу з земельного податку, може володіти кількома земельними ділянками і здавати в оренду лише деякі з них (або будівлі лише на деяких з них). У такому разі пільга з податку на решту ділянок, які не здаються в оренду і на яких немає зданих в оренду будівель, має зберегтися.
Складніше, якщо здається в оренду приміщення чи кілька приміщень у будівлі, а решта будівлі використовується самим орендодавцем для основної діяльності, яка дає право на пільгу. Виходячи з коментованої IПК, можна припустити, що в такому разі податківці стверджуватимуть, що орендар отримав право користування землею під будівлею та прилеглою територією, а тому заперечуватимуть право на пільгу з усієї земельної ділянки.
У такому разі зазначення в договорі конкретного розміру площі ділянки, право на користування якою передається (як і радять податківці в цій IПК), може допомогти відстояти позицію, що пільга зникає лише на цю передану за договором площу.
Зауважимо насамкінець, що таку радикальну позицію щодо втрати пільги податківці висловлюють не вперше: те саме говорилося в IПК ДПСУ від 08.05.2020 р. №1868/6/99-00-04-03-03-06/IПК.
Андрій ПОРИТКО, головний редактор