Якщо ваші працівники виходять на роботу під час карантину, на вас як на роботодавця покладається обов'язок зробити умови їхньої праці безпечними. Зокрема, це передбачає надання працівникам засобів індивідуального захисту (масок, респіраторів, рукавичок, дезінфікуючих і мийних засобів тощо). Якими будуть облік та оподаткування такого надання?
Основи законодавства
Постановою №211 в Україні запроваджено карантин (наразі з 12 березня до 24 квітня 2020 р.). При цьому діяльність деяких суб'єктів господарювання обмежується, а решті торгувати товарами та надавати послуги дозволено, але за певних умов:
1) забезпечення персоналу (зокрема, захист обличчя та очей) та відвідувачів засобами індивідуального захисту, зокрема респіраторами або захисними масками, у тому числі виготовленими самостійно;
2) перебування в приміщенні не більше одного відвідувача на 10 кв. м торговельної площі;
3) дотримання інших санітарних та протиепідемічних заходів.
Це треба знати!
Карантин — адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб.
Санітарно-протиепідемічні правила і норми — нормативно-правові акти (накази, інструкції, правила, положення тощо) центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, вимоги яких спрямовані на запобігання виникненню та поширенню інфекційних хвороб.
Протиепідемічні заходи — комплекс організаційних, медико-санітарних, ветеринарних, інженерно-технічних, адміністративних та інших заходів, що здійснюються з метою запобігання поширенню інфекційних хвороб, локалізації та ліквідації їх осередків, спалахів та епідемій.
Тому під час карантину роботодавці магазинів продовольчих товарів, побутової хімії та засобів гігієни, мийних та дезінфікуючих засобів, аптек, фінансових установ тощо (всі, кому дозволено працювати) повинні подбати про своїх працівників. У такому разі роботодавець має безоплатно забезпечити працівників засобами індивідуального захисту, мийними та знешкоджувальними, антисептичними та дезінфікуючими засобами, поінформувати працівників про профілактичні заходи, відомості про які розміщено на офіційному сайті МОЗ, організувати максимально безпечну доставку працівників до місця роботи та у зворотному напрямку тощо (докладніше див. у статті «Організація перевезення працівників під час карантину» у «ДК» №14/2020).
І ці вимоги не є чимось абсолютно новим. Адже норми законодавства загалом вимагають від роботодавця дбати про своїх працівників. Зокрема, відповідно до ст. 4 Закону про санітарне благополуччя громадяни мають право на безпечні для здоров'я і життя умови праці.
Не слід забувати і про відповідальність за порушення таких умов.
Згідно зі ст. 44-3 КУпАП за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом про захист від інфекційних хвороб, іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами, посадові особи притягаються до відповідальності у вигляді штрафу у розмірі від 2 до 10 н. м. д. г. (від 34 до 170 грн1). Також відповідальність за порушення санітарних правил і норм щодо запобігання інфекційним хворобам передбачено ст. 325 ККУ. Докладніше див. у статті «Чи всіх каратимуть суди за порушення правил карантину?» у цьому номері «ДК».
1 На громадян за порушення, наведені у ст. 44-3 КУпАП, накладається штраф у розмірі від 1000 до 2000 н. м. д. г. (від 17000 до 34000 грн).
Отже, до обов'язків роботодавця належать:
— створення безпечних і нешкідливих умов праці (ст. 153 КЗпП);
— реалізація комплексних заходів щодо охорони праці відповідно до Закону про охорону праці (ст. 161 КЗпП);
— організація комплектування та утримання засобів індивідуального захисту (далі — ЗІЗ) відповідно до нормативних актів про охорону праці. Видача спеціального одягу та інших ЗІЗ (ст. 163 КЗпП);
— на роботах, пов'язаних із забрудненням, безоплатна видача за встановленими нормами мила. На роботах, де можливий вплив на шкіру шкідливо діючих речовин, безоплатна видача за встановленими нормами змиваючих та знешкоджуючих засобів (ст. 165 КЗпП).
Кошти на заходи по охорони праці
Для проведення заходів по охороні праці виділяються у встановленому порядку кошти і необхідні матеріали. Витрачати ці кошти і матеріали на інші цілі забороняється.
Порядок використання зазначених коштів і матеріалів визначається в колективних договорах.
Трудові колективи контролюють використання коштів, призначених на охорону праці.
Згідно із зазначеними вище вимогами КЗпП, а також ст. 8 Закону про охорону праці, на роботах зі шкідливими і небезпечними умовами праці працівникам видають безоплатно за встановленими нормами спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту, а також мийні та знешкоджувальні засоби.
Роботодавець зобов'язаний забезпечити за власний рахунок придбання, комплектування, видачу та утримання засобів індивідуального захисту.
У разі придбання працівником засобів індивідуального захисту, мийних та знешкоджувальних засобів за свої кошти роботодавець зобов'язаний компенсувати всі витрати на умовах, передбачених колективним договором. Компенсація виплачується на підставі наданих працівником документів (товарний або касовий чек).
Згідно з колективним договором роботодавець може додатково, понад встановлені норми, видавати працівникові певні засоби індивідуального захисту, якщо фактичні умови праці цього працівника потребують їх застосування.
А якщо на підприємстві немає колективного договору або наймані працівники працюють у ФОПа? Тоді порядок видачі ЗІЗ, норми та порядок компенсації витрат на їх придбання слід передбачити в окремому розпорядженні або у трудових договорах!
Деякі заходи з охорони праці
Усунення впливу на працівників небезпечних і шкідливих виробничих факторів або приведення їх рівнів на робочих місцях до вимог нормативно-правових актів з охорони праці.
Забезпечення працівників спеціальним одягом, взуттям та засобами індивідуального захисту відповідно до норм, установлених законодавством про охорону праці та колективним договором або угодою (включаючи забезпечення мийними засобами та засобами, що нейтралізують небезпечну дію на організм або шкіру шкідливих речовин, у зв'язку з виконанням робіт, які не виключають можливості забруднення цими речовинами).
Отже, роботодавець зобов'язаний організувати комплектування та утримання ЗІЗ відповідно до нормативних актів про охорону праці.
Хто контролює надання ЗІЗ під час карантину?
За оновленою редакцією п. 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №533 (див. п. 34 розділу І Закону №540) тимчасово, до 30 червня 2020 року, забороняється проведення органами державного нагляду (контролю) планових заходів зі здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, крім державного нагляду (контролю):
- за діяльністю суб'єктів господарювання, яких відповідно до затверджених Кабінетом Міністрів України критеріїв оцінки ступеня ризику від провадження господарської діяльності віднесено до суб'єктів господарювання з високим ступенем ризику;
- у сфері дотримання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін;
- у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.
Держпраці визначено органом державного нагляду щодо засобів індивідуального захисту, які роботодавці мають надати працівникам. Але перевірити, як суб'єкти господарювання дотримуються правил безпеки під час карантину, можуть й інші контролери. Зокрема, Держпродспоживслужба теж не припинила перевірки під час карантину. Управління Держпродспоживслужби здійснюють посилений контроль та обстежують торговельні заклади, ринки, заклади громадського харчування, що здійснюють онлайн-доставку, аптеки, відділення банків щодо дотримання обмежувальних заходів та виконання основних профілактичних та протиепідемічних рекомендацій щодо дотримання ними запровадженого на території району карантину (докладніше див. у статті «Нові правила ринкових перевірок з 26 березня» у «ДК» №14/2020).
Норми видачі ЗІЗ
Наказом Мінсоцполітики від 29.11.2018 р. №1804 установлено Мінімальні вимоги безпеки і охорони здоров'я при використанні працівниками ЗІЗ на робочому місці. Ці Мінімальні вимоги поширюються на СГ незалежно від форм власності та організаційно-правової форми, які у своїй діяльності використовують ЗІЗ.
ЗІЗ
ЗІЗ — означає всі засоби, які призначені для носіння і використання працівником з метою індивідуального захисту від одного або більше ризиків, які могли б становити загрозу безпеці та здоров'ю на роботі, а також будь-які пристосування, аксесуари чи змінні компоненти, призначені для цієї мети.
Для забезпечення безпеки та захисту здоров'я працівників роботодавець зобов'язаний забезпечити за свій рахунок придбання, комплектування, видачу та утримання (забезпечення працездатності та належного гігієнічного стану) ЗІЗ (п. 1 розділу ІІ Мінімальних вимог).
У разі придбання працівником спецодягу та/або інших ЗІЗ за свої кошти роботодавець зобов'язаний компенсувати всі витрати на умовах, передбачених колективним договором (п. 7 розділу ІІІ Мінімальних вимог).
За відсутності у працівника документів, які підтверджують сплачену суму, компенсація має проводитись на умовах, передбачених колективним договором (або, як ми зазначили вище, на умовах, зазначених у трудовому договорі або в наказі керівника підприємства).
Така компенсація (як правило) проводиться за роздрібними цінами підприємства-виробника. У разі дострокового зносу цих засобів не з вини працівника власник або уповноважений ним орган зобов'язаний замінити їх за свій рахунок.
На роботах зі шкідливими та небезпечними умовами праці, а також роботах, що пов'язані із забрудненням, або тих, що здійснюються в несприятливих метеорологічних умовах, працівникам видають безоплатно спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші ЗІЗ за встановленими нормами, які для роботодавця є обов'язковим мінімумом безоплатної видачі ЗІЗ, з визначенням захисних властивостей ЗІЗ та строків їх використання (п. 3 розділу ІІ Мінімальних вимог).
Норми безплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших ЗІЗ працівникам загальних професій різних галузей промисловості розроблено відповідно до Закону про охорону праці і затверджено наказом Держгірпромнагляду від 16.04.2009 р. №62. Норми №62 розроблено для професій працівників, які є загальними для всіх видів економічної діяльності підприємств, відповідно до Класифікатора професій ДК 003:2010.
Зрозуміло, що норми встановлено не для всіх професій, адже нинішня ситуація у світі внесла свої корективи. Наприклад, для оператора заправних станцій, дезінфектора або прибиральника службових приміщень встановлено строк носіння такого ЗІЗ, як респіратор, «до зносу». Але в документі не згадується про кур'єрів, експедиторів, продавців, водіїв та ін. І «до вчора» це ще було зрозумілим. Але, враховуючи розпорядження уряду та обов'язки роботодавця, нині слід керуватися загальними нормами.
Зверніть увагу!
Тривалість використання однієї маски варіюється від 2 до 6 годин залежно від зовнішніх умов. Під час епідемії чи в медичних закладах рекомендується використовувати одну маску не більше двох годин.
Висновок: кожному СГ, якому дозволено працювати під час карантину, слід розробити Положення про захист персоналу та дотримання інших санітарних та протиепідемічних заходів. Також слід затвердити норми безплатної видачі ЗІЗ, зокрема респіраторів або захисних масок (такі норми можна встановити самостійно, якщо вони не встановлені чинним законодавством).
Документальне оформлення і бухгалтерський облік
Перед оформленням первинних документів роботодавець складає наказ (розпорядження) про видачу ЗІЗ. У ньому слід передбачити такі моменти:
- мету забезпечення;
- посади (але не прізвища!) працівників, на яких поширюються вимоги розпорядчого документа;
- вид, складову ЗІЗ: маски, респіратор, рукавички тощо;
- порядок видачі (норми видачі, періодичність, строк служби);
- порядок відшкодування компенсації;
- осіб, відповідальних за придбання, зберігання, видачу ЗІЗ.
Якщо роботодавець не має ЗІЗ, їх треба придбати. Для продавця ЗІЗ є товарами, а отже, він оформлятиме їх продаж первинними документами, встановленими для запасів. Тому надходження запасів на підприємство оформлюється первинними документами: накладною, ТТН або актом приймання матеріалів. Хоча цілком можливо, що ЗІЗ придбає працівник у найближчій аптеці (маски) або в магазині (рукавички, мило тощо). І їх придбання буде оформлено авансовим звітом, до якого буде додано чек.
ЗІЗ у роботодавця можуть обліковуватись по-різному: як запаси (зокрема, МШП), як МНМА, як ОЗ.
У більшості випадків для потреб бухгалтерського обліку, враховуючи середню ринкову вартість ЗІЗ і те, що вони використовуються не більше одного року, на баланс вони будуть зараховані як запаси. При цьому зрозуміло, що витрати, які виникатимуть під час списання (амортизації) таких ЗІЗ, — це витрати на охорону праці роботодавця.
ЗІЗ, що видаються працівникам для виконання службових функцій, є власністю підприємства, мають обліковуватися залежно від терміну використання і підлягають обов'язковому поверненню у разі:
- звільнення з підприємства;
- якщо використання виданих ЗІЗ не є необхідним.
Використані спецодяг та/або ЗІЗ надалі списують на підставі актів списання.
Для внутрішнього переміщення використовують накладну-вимогу на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів.
Приймання, зберігання, відпуск та облік ЗІЗ у місцях їх зберігання здійснює матеріально відповідальна особа. Ця особа подає до бухгалтерської служби всі первинні документи з надходження та вибуття запасів, наприклад матеріальний звіт (форма М-19, затверджена Наказом №193) з відображенням у ньому наявності і руху запасів.
Вартість ЗІЗ, переданих працівникам, списується з балансу на підставі актів списання. Якщо ЗІЗ обліковуються як МШП (рахунок 22), тоді вартість переданих ЗІЗ списується з балансу з подальшою організацією оперативного кількісного обліку таких предметів за місцями експлуатації і відповідальними особами протягом строку їх фактичного використання.
У більшості випадків під час видачі ЗІЗ працівникам визнаються витрати за винятком випадків, коли ЗІЗ є складовою собівартості реалізованих товарів, продукції (робіт, послуг), адже у цьому випадку дата витрат пов'язана з датою визнання доходу.
Якщо відповідно до вартісних критеріїв та строку використання придбані ЗІЗ належать до ОЗ або МНМА, у пригоді стануть Методрекомендації №561. Первісна вартість придбаних ОЗ складається з витрат, понесених на придбання. Усі витрати формуються на рахунку 15 і згодом зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю і амортизуються.
Якщо йдеться про МНМА, то витрати на придбання також будуть відображені через амортизацію. Амортизація МНМА може нараховуватися у першому місяці використання об'єкта в розмірі 50% його вартості, яка амортизується, та решти 50% у місяці їх списання з балансу внаслідок невідповідності критеріям визнання активом або в першому місяці використання об'єкта 100% його вартості.
Податковий облік
Податок на прибуток
Жодних особливостей придбання та видачі працівникам ЗІЗ, якщо активи зараховані на баланс як запаси, для платників податку на прибуток немає, адже об'єктом оподаткування є фінансовий результат за даними бухобліку.
Якщо йдеться про основні засоби, платники податку, що визначають різниці, керуються ст. 138 ПКУ. Крім того, зауважимо, що і для таких платників податку не виникає різниць щодо МНМА. Такі активи з погляду податкового законодавства не є основними засобами, тому різниці за ними не визначаються.
Фізособи-підприємці. Підприємець на загальній системі оподаткування, на наш погляд, має право понесені витрати на придбання ЗІЗ віднести до складу витрат (зрозуміло, такі витрати повинні бути оплачені та підтверджені документально). У п. 177.4 ПКУ серед переліку витрат ЗІЗ немає. Проте є пп. 177.4.4, де згадуються інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності. Але рекомендуємо все ж таки отримати ІПК з цього приводу, бо податкові органи доволі упереджено ставляться до складу витрат підприємців.
ФОП — платник ЄП не зменшує суму єдиного податку на понесені витрати на ЗІЗ, адже такого поняття, як «витрати», у нього не має і облік витрат він не веде. Проте, якщо платник ЄП є платником ПДВ, у Книзі обліку доходів і витрат слід заповнити розділ ІІ. У графі 1 зазначають дату запису, а у графах 2 і 3 відображають витрати (суми наводять без ПДВ), пов'язані з придбанням ЗІЗ. І зрозуміло, що суми сплаченого ПДВ у вартості ЗІЗ платник ПДВ на підставі зареєстрованої ПН може відобразити у складі ПК.
Податок на додану вартість
Безоплатна передача товарів іншим особам — це операція, яка з метою оподаткування ПДВ є постачанням. Проте оскільки такими іншими особами є працівники підприємства, то ЗІЗ видаються їм не як подарунки, а для використання під час виконання трудових обов'язків. Крім того, вище ми зауважили, що ЗІЗ (розуміємо — невикористаний) слід повернути роботодавцеві у разі звільнення, тому немає переходу права власності і немає постачання. Отже, немає й об'єкта оподаткування за п. 185.1 ПКУ.
Не виникатимуть податкові зобов'язання з ПДВ і за п. 198.5 ПКУ, бо роботодавець зобов'язаний забезпечити працівників ЗІЗ. Тому така видача вважатиметься використанням у господарській діяльності.
Податок на доходи фізосіб
Ми вже з'ясували, що вимога видачі ЗІЗ не розглядається як розкіш — це прямий обов'язок роботодавця. Підпункт 165.1.9 ПКУ не відносить до оподатковуваного доходу фізособи видачу мийних і знешкоджувальних засобів, а також спеціального одягу, спеціального взуття та інших ЗІЗ, якими роботодавець забезпечує працівника відповідно до Закону про охорону праці.
І хоча останні зміни до ПКУ не торкнулися пп. 165.1.9, вважаємо, що дотримання вимог уряду роботодавцями у нинішній ситуації дає право посилатися саме на цей підпункт ПКУ.
ЗІЗ, які видаються працівникам безоплатно, є власністю підприємства. У податковому розрахунку за ф. №1ДФ видача ЗІЗ відображається з ознакою доходу «136».
Якщо працівник не повернув ЗІЗ при звільненні
Пам'ятайте: у разі неповернення ЗІЗ працівником при звільненні ситуація буде кардинально іншою. З огляду на пп. 14.1.191 ПКУ це вже є постачанням товару, вважається, що ЗІЗ отримано безоплатно. Як наслідок, нараховується податкове зобов'язання з ПДВ за п. 188.1 ПКУ.
Також є всі підстави вважати це іншим доходом фізособи за пп. 164.2.20 ПКУ. I цей дохід слід оподатковувати ПДФО та військовим збором. Враховуючи, що дохід отримано у негрошовій формі, базою для ПДФО буде вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами*, помножена на «натуральний» коефіцієнт (наразі він становить 1,219512).
У податковому розрахунку за ф. №1ДФ такий вид оподатковуваного доходу відображається з ознакою доходу «127». ПДФО та військовий збір слід сплатити згідно з пп. 168.1.4 ПКУ протягом трьох банківських днів з дня, що настає за днем такого нарахування.
* Звичайною ціною у загальному випадку є ринкова вартість (фактично договірна ціна придбання).
Єдиний соцвнесок
Відповідно до ст. 7 Закону про ЄСВ базою нарахування внеску є заробітна плата за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у т. ч. у натуральній формі.
Проте забезпечення працівників ЗІЗ є складовою заходів щодо забезпечення працівникам нормальних умов праці і не належить до фонду оплати праці. До того ж видача працівникам ЗІЗ та компенсація витрат працівника на їх придбання зазначені у п. 5 розділу ІІ Переліку №1170. Тож у цьому випадку ЄСВ не нараховується.
Нормативна база
- КЗпП — Кодекс законів про працю України від 10.12.71 р. №322-VIII.
- ККУ — Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 р. №2341-III.
- КУпАП — Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.84 р. №8073-X.
- ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. №2755-VI.
- Закон про ЄСВ — Закон України від 08.07.2010 р. №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
- Закон про захист від інфекційних хвороб — Закон України від 06.04.2000 р. №1645-III «Про захист населення від інфекційних хвороб».
- Закон про охорону праці — Закон України від 14.10.92 р. №2694-XII «Про охорону праці».
- Закон про санітарне благополуччя — Закон України від 24.02.94 р. №4004-XII «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення».
- Закон №533 — Закон України від 17.03.2020 р. №533-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникнення і поширення коронавірусної хвороби (COVID-19)».
- Закон №540 — Закон України від 30.03.2020 р. №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)».
- Класифікатор професій ДК 003:2010 — Класифікатор професій ДК 003:2010, затверджений наказом Держспоживстандарту від 28.07.2010 р. №327.
- Мінімальні вимоги — Мінімальні вимоги безпеки і охорони здоров'я при використанні працівниками засобів індивідуального захисту на робочому місці, затверджені наказом Мінсоцполітики від 29.11.2018 р. №1804.
- Наказ №193 — Наказ Мінстату від 21.06.96 р. №193 «Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів».
- Норми №62 — Норми безплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту працівникам загальних професій різних галузей промисловості, затверджені наказом Держгірпромнагляду від 16.04.2009 р. №62.
- Постанова №211 — Постанова КМУ від 11.03.2020 р. №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
- Перелік №994 — Перелік заходів та засобів з охорони праці, затверджений постановою КМУ від 27.06.2003 р. №994.
- Перелік №1170 — Перелік видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджений постановою КМУ від 22.12.2010 р. №1170.
Олена ВОДОП'ЯНОВА, «Дебет-Кредит»