Відсторонення керівника: чи тотожне звільненню?
Відсторонення керівника товариства від посади свідчить про припинення його повноважень, проте не свідчить про звільнення. За його згодою йому може бути запропоновано іншу посаду на тому ж підприємстві1.
Управління товариством здійснюють його органи — загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (ч. 1, 2 ст. 97 ЦКУ). У товариствах, в яких законом передбачено утворення виконавчого органу, здійснення управлінської діяльності покладено на нього.
Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень (ч. 3 ст. 99 ЦКУ).
Офіційне тлумачення цієї норми свого часу надав Конституційний Суд України у рішенні від 12.01.2010 р. №1-рп/2010 у справі за конституційним зверненням ТОВ «Міжнародний фінансово-правовий консалтинг» про офіційне тлумачення ч. 3 ст. 99 ЦКУ. Так, те, що «члени виконавчого органу можуть бути у будь-який час усунені від виконання своїх обов’язків», слід розуміти як право компетентного (уповноваженого) органу товариства у будь-який час і з будь-яких підстав усунути особу (осіб) від виконання обов’язків члена (членів) виконавчого органу за умови, якщо в установчих документах товариства не визначено таких підстав.
Усунення члена виконавчого органу товариства від виконання обов’язків, яке передбачене ч. 3 ст. 99 ЦКУ, не є відстороненням працівника від роботи в розумінні ст. 46 КЗпП.
Якщо з керівником укладено контракт
Розглядаючи справу №145/1885/15-ц, Велика палата Верховного Суду звернула увагу на приписи статуту акціонерного товариства та контракту керівника.
Пунктом 7.2 статуту товариства визначено, що правлінням є виконавчий орган товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю. Права та обов’язки членів правління товариства визначаються законодавством, статутом товариства та трудовим договором (контрактом), що укладається з кожним членом правління. Від імені товариства трудовий договір (контракт) підписує голова наглядової ради чи особа, уповноважена на те наглядовою радою.
01.11.2013 р. між приватним акціонерним товариством в особі голови наглядової ради та головою правління було укладено трудовий контракт. На підставі контракту між керівником та вищим органом товариства виникають трудові відносини, які з боку останнього реалізуються виконавчим органом товариства (правлінням) (п. 1.2).
За умовами контракту (п. 1.1, 2.1.3) голова правління зобов’язався безпосередньо і через сформований ним апарат здійснювати поточне управління (керівництво) товариством, а вищий орган товариства через свій виконавчий орган (правління) зобов’язався не обмежувати компетенцію та права керівника, які передбачені статутом товариства та цим контрактом.
При цьому за п. 7.2 статуту приватного акціонерного товариства повноваження голови та членів правління припиняються за рішенням наглядової ради товариства. Підстави припинення повноважень голови та члена правління встановлюються законодавством, статутом та трудовим договором (контрактом).
Згодом рішенням наглядової ради керівника було відсторонено від виконання повноважень голови правління приватного акціонерного товариства.
Велика палата наголосила, що в цьому випадку відсторонення членів виконавчого органу товариства від виконання обов’язків або відсторонення голови виконавчого органу товариства від виконання повноважень за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від відсторонення працівника від роботи на підставі ст. 46 КЗпП. Саме тому можливість уповноваженого органу товариства відсторонити члена виконавчого органу від виконання ним обов’язків міститься не в приписах КЗпП, а у ст. 99 ЦКУ, тобто не є предметом регулювання нормами трудового права.
Виходячи зі змісту положень ч. 3 ст. 99 ЦКУ надає право компетентному (уповноваженому) органу товариства усунути члена виконавчого органу від виконання обов’язків, які він йому визначив, у будь-який час, на свій розсуд, з будь-яких підстав. Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права, зокрема в аспекті ст. 46 КЗпП.
Утім, такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин. Але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини.
Отже, керівника товариства може усунути (відсторонити) від посади уповноважений орган (вищий орган товариства або наглядова рада) у будь-який час, на свій розсуд та з будь-яких підстав. Але межі цього розсуду можуть бути обмежені відповідним переліком підстав у статуті.
Нагадаємо!
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 09.07.98 р. №12-рп/98 у справі щодо офіційного тлумачення ч. 3 ст. 21 КЗпП зазначив, що, незважаючи на ці та інші застереження, що містяться в Кодексі законів про працю та інших актах трудового законодавства і спрямовані на захист прав громадян під час укладання ними трудових договорів у формі контрактів, сторонами в контракті можуть передбачатися невигідні для працівника умови. Зокрема, це тимчасовий характер трудових відносин, підвищена відповідальність працівника, додаткові підстави розірвання договору тощо.
Відсторонення — не звільнення!
Коментованим рішенням №921/36/18 Велика палата Верховного Суду звертає увагу, що припинення повноважень керівника або іншого члена виконавчого органу не є порушенням його трудових прав, позаяк не обов’язково пов’язується з його звільненням.
Припинення повноважень керівника або іншого члена виконавчого органу і його звільнення — це різні правові інститути.
Припинення повноважень керівника або іншого члена виконавчого органу спричиняє зупинення роботи такої посадової особи, викликане відсутністю організаційних умов, необхідних для виконання роботи, позаяк без повноважень посадова особа не може здійснювати керівництво або функції члена виконавчого органу.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП припинення повноважень посадової особи може бути підставою для розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу та виплати вихідної допомоги у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток (ст. 44 КЗпП). Але замість розірвання трудового договору за згодою працівника його може бути переведено на іншу роботу (ст. 32 КЗпП).
Якщо особа відсторонена від виконання повноважень керівника або іншого члена виконавчого органу та обрана інша особа для тимчасового здійснення таких повноважень, то це також не означає звільнення керівника або іншого члена виконавчого органу, бо чинним законодавством не передбачена така підстава для звільнення.
У цьому разі теж має місце зупинення роботи посадової особи, викликане відсутністю організаційних умов, необхідних для виконання роботи, позаяк без повноважень посадова особа не може здійснювати керівництво або функції члена виконавчого органу.
Відносини сторін щодо оплати часу зупинення роботи посадової особи, переведення її на іншу роботу (у тому числі тимчасову), звільнення посадової особи регулюються нормами КЗпП.
Таким чином, уповноважений орган, який обрав керівника та уклав з ним трудовий контракт, має право відсторонити від посади та одночасно прийняти рішення: залишити його на підприємстві, але на іншій посаді за його згодою, чи звільнити.
Порядок відсторонення керівника — зі звільненням чи без?
Відсторонення від посади має здійснюватись у такому порядку:
1) прийняття рішення уповноваженим органом про відсторонення від виконання обов’язків керівника. І тут варто врахувати два фактори:
— по-перше, така особа з дати прийняття такого рішення не може виконувати обов’язки керівника в частині представлення інтересів товариства перед третіми особами, у т. ч. підписувати договори, угоди, довіреності, бути на переговорах та здійснювати інші юридичні дії від імені товариства;
— по-друге, така особа позбавляється права виконувати організаційно-розпорядчі функції керівника на підприємстві, у т. ч. видавати накази, розпорядження, підписувати податкову звітність тощо;
2) відсторонення керівника від посади тягне за собою внесення змін до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань, позаяк фактично призводить до заміни керівника іншою особою. Тому таке рішення уповноваженого органу або наступне має містити відомості про іншу особу, яка призначається на посаду керівника (тимчасово або на постійній основі). А це є підставою для подання документів державному реєстратору про зміну керівника. Увага! Усе наведене стосується товариств з обмеженою відповідальністю, адже за приписами п. 13 ст. 39 Закону про ТОВ/ТДВ відсторонення від виконання повноважень керівника можливе лише шляхом обрання нового;
3) відсторонення від виконання обов’язків не означає автоматичного звільнення. За приписами п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку, зокрема, припинення повноважень посадових осіб. При цьому не потрібно забувати про виплату вихідної допомоги у розмірі не менше шестимісячного середнього заробітку (ст. 44 КЗпП).
Це важливо!
Нагадаємо, що за приписами ч.1 ст. 42 Закону про ТОВ/ТДВ посадовими особами товариства є члени виконавчого органу, наглядової ради, а також інші особи, передбачені статутом товариства. Тому якщо у статуті керівник не визнаний посадовою особою та з ним укладається цивільно-правовий договір чи інші документи, то в такому разі приписи ст. 41, 44 КЗпП до нього не застосовуються. А відповідні умови відсторонення та виплати мають бути передбачені у такому цивільно-правовому договорі чи іншому документі.
Утім, як наведено у коментованому нами судовому рішенні, керівнику можуть запропонувати іншу посаду у тому ж товаристві за його згодою в порядку, визначеному ст. 32 КЗпП.
Наведені висновки у коментованому рішенні Великої палати Верховного Суду можуть використовуватися для відсторонення від посади керівників не лише акціонерних товариств, а й товариств з обмеженою відповідальністю та приватних підприємств. При цьому учасники (засновники) можуть прописати відповідні правила у статуті або скористатись загальними нормами ст. 99 ЦКУ та відповідними приписами КЗпП, наведеними вище. Втім, коли ми говоримо про приватні підприємства, то за відсутності спеціального закону для них та єдиної загальної норми ст. 113 ГКУ ми все ж радили би прописати порядок відсторонення керівника від виконання обов’язків у статуті.
Нормативна база
- ГКУ — Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. №436-IV.
- КЗпП — Кодекс законів про працю України від 10.12.71 р. №322-VIII.
- ЦКУ — Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. №435-IV.
- Закон про ТОВ/ТДВ — Закон України від 06.02.2018 р. №2275-VIII «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».
Наталія Канарьова, «Дебет-Кредит»