Порядок справляння екологічного податку у 2020 році не змінився1. Проте ми нагадаємо, хто повинен сплачувати цей податок та про що слід пам'ятати платникам.
Платники та об'єкти
Порядок справляння екологічного податку регламентується ст. 240 — 250 ПКУ. Платниками екоподатку є суб'єкти, що:
— здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення;
1 Додатково див. «ДК» №18/2019.
— здійснюють скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти;
— здійснюють під час провадження діяльності розміщення відходів, на використання яких отримано дозволи уповноважених органів (з урахуванням пп. 242.1.3 ПКУ);
— утворюють радіоактивні відходи (включаючи вже накопичені);
— тимчасово зберігають радіоактивні відходи понад установлений особливими умовами ліцензії строк (з урахуванням пп. 242.1.5 ПКУ).
Платниками є всі юрособи (зокрема, державні, комунальні та неприбуткові організації) та підприємці. Отож особа, яка має газовий котел, печі, котли, газові зварювальні апарати, витяжки у хімчистках тощо, є платником екоподатку (із врахуванням окремих норм розділу VII ПКУ).
Екоподаток в орендованому приміщенні
Хто є платником податку, якщо приміщення є орендованим? Наприклад, в IПК від 11.06.2019 р. №2671/6/99-99-12-02-03-15/IПК розглядається ситуація, коли орендар для опалювання орендованого приміщення закуповує природний газ, який спалюється ним в газовому котлі опалювальної системи, якою обладнано орендоване приміщення. I орендар як особа, яка здійснює викиди при спалюванні обсягів природного газу, має ознаки платника екоподатку. Позаяк орендар використовує газовий котел орендованого приміщення за відсутності укладеного окремого договору оренди опалювальної системи*.
А от коли працює автономна система опалення (котел), платником екоподатку є орендодавець (юрособа або ФОП) — власник котла, який використовується для опалення будівлі, в тому числі коли в одній будівлі перебуває кілька орендарів.
* Додаткове підтвердження знаходимо у ЗIР, підкатегорія 117.01.
За ст. 30 Водного кодексу збори за спеціальне водокористування включають рентну плату за спеціальне використання води та екологічний податок за скиди забруднюючих речовин у водні об'єкти. Екоподаток за скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти повинні сплачувати до бюджету первинні водокористувачі, що надають послугу з водовідведення. Первинні водокористувачі мають власні водозабірні споруди і відповідне обладнання для забору води та діють на підставі дозволів на спецводокористування. На підставі дозволу здійснюють скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти.
Підприємства, які мають чинні договори зі спеціалізованими підприємствами на утилізацію та захоронення відходів, звільнені від обов'язку платника екоподатку. Пункт 240.5 ПКУ уточнює, що не є платниками податку за розміщення відходів (акумулятори, шини, люмінесцентні лампи тощо) СГ, які розміщують на власних територіях (об'єктах) виключно відходи як вторинну сировину. На практиці податківці перевіряють наявність договору на видалення та утилізацію відходів зі спеціалізованими або комунальними підприємствами. У разі отримання послуги з розміщення (утилізації) відходів у підприємства або підприємця не виникає обов'язків платника екоподатку (додатково див. IПК ГУ ДФС у Полтавській області від 28.02.2019 р. №808/IПК/16-31-12-03-19 та IПК від 13.09.2019 р. №175/6/99-00-04-04-03-15/IПК).
Проте підприємство, яке здійснює вивезення твердих побутових відходів у населеному пункті на підставі укладеного договору з органом місцевого самоврядування та згідно з договором суборенди використовує земельну ділянку для зберігання (видалення) твердих та побутових відходів (полігон (сміттєзвалище) для обслуговування жителів територіальної громади), є платником екоподатку (про це повідомляли податківці в IПК від 19.09.2019 р. №301/6/99-00-04-04-03-15/IПК).
Iнвентаризація забруднюючих речовин
Ставки податку, якщо говорити про викиди в атмосферне повітря окремих забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення, в основному залежать від найменування забруднюючої речовини. У дозволах на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря конкретизовано назви (клас небезпечності) забруднюючих речовин.
Дозволи на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення видають територіальні органи спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів. Порядок проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів, затверджено постановою КМУ від 13.03.2002 р. №302. Згідно з п. 3 цього порядку дозвіл видається безоплатно на строк не менш як п'ять років, але відповідно до п. 13 цього порядку виконуються роботи, пов'язані з підготовкою документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, на договірних засадах.
Документи, в яких обґрунтовуються обсяги викидів, є невід'ємною частиною заяви на отримання дозволу на викиди. Власне за підготовку документації для отримання дозволу і доводиться платити. Якщо понесені витрати не включаються до виробничої собівартості продукції, робіт, послуг, вони належать до адмінвитрат підприємства за датою нарахування. Для підприємця на загальній системі витрати на отримання дозволу належать до витрат згідно з пп. 177.4.3 ПКУ (ясна річ, витрати повинні бути пов'язані з господарською діяльністю підприємця).
Нормативні документи
Iнструкція, затверджена наказом Мінприроди від 09.03.2006 р. №108, встановлює загальні вимоги до оформлення документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, для отримання дозволу. А Iнструкція, затверджена наказом Мінприроди від 10.02.95 р. №7, встановлює порядок складання звіту про проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємстві (такий звіт у друкованому або електронному вигляді подається у пакеті документів на отримання дозволу).
Буває, що платник екоподатку не має дозволу (стосується це в основному підприємців, які використовують котли, витяжки тощо), тоді особа самостійно визначає обсяги викидів та ставки податку за ст. 243 ПКУ. Але рекомендуємо отримати такий дозвіл, тому що до СГ застосовуються штрафні санкції, визначені ст. 123 ПКУ, у разі коли дані перевірки свідчать про заниження ПЗ у результаті хибно застосованої ставки податку.
Повідомлення про відсутність податку
Якщо у 2019 році платник екоподатку мав об'єкт оподаткування та сплачував податок, а у 2020 році не здійснюватиме викидів, скидів забруднюючих речовин, розміщення відходів, утворення радіоактивних відходів, то за п. 250.9 ПКУ він повинен:
— повідомити про це ДПС за місцем розташування джерел забруднення;
— скласти заяву довільної форми про відсутність у звітному році об'єкта обчислення екологічного податку.
Якщо не повідомити про відсутність такої діяльності ДПС, тоді доведеться щокварталу протягом року подавати декларації з прочерками.
Повідомити податкову потрібно не пізніше граничного терміну подання податкової декларації за I квартал звітного року, тобто не пізніше 12 травня 2020 року!
А ті СГ, у тому числі новостворені, які не мають об'єктів обчислення екоподатку, взагалі не повинні подавати заяву про відсутність у них у звітному році таких об'єктів.
Викиди двоокису вуглецю
Особа, що здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення у частині викидів двоокису вуглецю (СО2), повинна зареєструватися платником екоподатку в податковому періоді, в якому досягнуто перевищення граничної величини викидів двоокису в розмірі 500 тонн на рік. Суб'єкти, які здійснюють такі викиди обсягом не більше 500 т на рік, не є платниками податку.
За податковий період, у якому відбулось перевищення, треба скласти та подати декларацію. Податковими зобов'язаннями будуть обсяги викидів у частині, що перевищує граничний обсяг. Зверніть увагу: якщо СГ має структурні підрозділи (філії), потрібно враховувати весь обсяг викидів, що їх здійснюють його структурні підрозділи.
Наприклад, в IПК от 01.08.2019 р. №3614/6/99-99-12-02-03-15/IПК повідомляється, що при декларуванні ПЗ у будь-якому звітному кварталі використовують передбачений п. 250.9 ПКУ механізм визнання зобов'язань. Тож податківці рекомендують подати до ДПС за місцезнаходженням стаціонарних джерел забруднення:
— заяву про звітний (податковий) період, у якому очікується перевищення граничного обсягу всіма його джерелами;
— додаток у формі розрахунку оцінки інвентаризації обсягів викидів двоокису за всіма джерелами платника. Наприклад, для інвентаризації викидів двоокису від спалювання різних видів палива за розрахунковим методом використовується галузевий керівний документ «ГКД 34.02.305-2002 Викиди забруднюючих речовин у атмосферне повітря від енергетичних установок. Методика визначення», затверджений наказом Міненергетики та Мінекології від 14.06.2002 р. №359.
Зверніть увагу!
Це лише рекомендації податківців, а не обов'язок СГ. Наприклад, вони також рекомендують повідомити відповідний податковий орган за місцем розташування джерел забруднення про відсутність у СГ у звітному році об'єкта оподаткування екологічним податком та скласти заяву із додаванням розрахунку визначення ним річного обсягу викидів двоокису вуглецю за результатами споживання палива його стаціонарними джерелами забруднення. Погодьтесь, це не входить до обов'язків бухгалтера, і якщо в штаті є фахівці, які спроможні здійснити ці розрахунки, то рекомендації податківців можна взяти до уваги. Проте за неподання відповідної заяви із розрахунком відповідальності не передбачено.
За методикою визначення виходить, що 500 тонн викидів двоокису вуглецю створюються в результаті споживання (спалювання) 260 тис. м3 природного газу або 170 тонн дизельного палива. Отже, СГ може самостійно розрахувати обсяг викидів двоокису вуглецю за своїми фактичними даними (додатково див. лист ГУ ДФС у Київській області від 15.04.19 р. №1606/IПК/10-36-12-11-03).
Але у звітному кварталі звітного року, в якому фактичний сукупний (всіма джерелами!) обсяг викидів двоокису перевищив граничний обсяг, ПЗ обчислюються за об'єктом оподаткування, що є різницею між фактичним та граничним обсягом, та декларуються з урахуванням поданої заяви. У наступних податкових періодах об'єкт оподаткування відповідає фактичному у такому періоді обсягу викидів. Але пам'ятайте, що база оподаткування за результатами звітного року зменшується на обсяг таких викидів у розмірі 500 тонн за рік, це прямо передбачено п. 242.4 ПКУ!
Отож об'єкт оподаткування сукупних викидів двоокису всіма, а не окремим джерелом викидів, одноразово зменшується на величину граничного обсягу викидів.
До внесення змін до форми декларації та додатків1 врахуйте пропозиції податківців, викладені у листах минулого року:
— складання платниками екоподатку окремого додатка 1 до декларації в частині зобов'язань за викиди в атмосферне повітря двоокису вуглецю стаціонарними джерелами забруднення за кодом 190110002 (лист від 16.01.2019 р. №1422/7/99-99-12-03-04-17);
Додатки
Відповідний тип додатка забезпечує обчислення ПЗ за відповідним видом об'єкта оподаткування — викиди в атмосферне повітря, скиди у водні об'єкти та інші.
1 Форма декларації наразі затверджена наказом Мінфіну від 17.08.2015 р. №715.
2 Згідно з наказом Мінфіну від 14.01.2011 р. №11 «Про бюджетну класифікацію»: 19011000 «Екологічний податок, який справляється за викиди в атмосферне повітря двоокису вуглецю стаціонарними джерелами забруднення».
— умовні приклади розрахунку (обчислення) обсягів викидів двоокису вуглецю (лист ДФСУ від 26.04.2019 р. №13932/7/99-99-12-03-04-17);
— платникам, у яких розрахунковий, сумарний за всіма стаціонарними джерелами обсяг викидів СО2 не перевищує граничний обсяг викидів (500 т за рік), подати до ДПС за місцезнаходженням стаціонарного джерела забруднення заяву про відсутність у звітному році об'єкта оподаткування викидів СО2 із додаванням розрахунку оцінки обсягів таких викидів. Наразі додаткових роз'яснень немає, тому рекомендуємо уточнити на місцях.
Загальні правила заповнення окремого додатка 1 такі. У додатку 1 потрібно було відображати показники за 2019 рік: у ряд. 4.1 — за I квартал; у ряд. 4.2 — за II квартал; у ряд. 4.3 — за III квартал; у ряд. 4.4 — за IV квартал, далі:
— у колонці 2 «код забруднюючої речовини» — визначений відповідно до додатка 7 декларації код двоокису вуглецю — 243.4.001;
— у колонці 3 «фактичний обсяг викидів» — обсяг викидів, що є базою оподаткування податком за звітний період, обчислений як різниця між фактичним обсягом викидів двоокису за звітний період та граничного обсягу викидів двоокису (у наступних звітних (податкових) періодах у колонці 3 зазначають фактичний обсяг викидів двоокису за відповідні звітні періоди). У цій колонці потрібно відобразити різницю між фактичним обсягом викидів і величиною в 500 т, а в наступних звітних періодах — фактичний обсяг викидів;
— у колонці 4 — ставка становить 10,00 грн/т (п. 243.4 ПКУ);
— у колонці 5 «величина» — сума ПЗ за двоокис вуглецю (у грн з копійками).
В інтегрованій картці платника показують окремо сплату екологічного податку за кодами бюджетної класифікації 19010100 та 19011000 — двоокису вуглецю.
Граничні терміни звіту та сплати податку
Статтею 250 ПКУ для екоподатку визначено базовий податковий період, що дорівнює календарному кварталу.
Граничними термінами подання декларацій та сплати екологічного податку вважаються за:
— IV квартал 2019 року — 10 лютого 2020 року, а останнім днем сплати податку — 19 лютого 2020 року;
— I квартал 2020 р. — 12 травня та 20 травня 2020 року відповідно;
— II квартал 2020 р. — 10 серпня та 19 серпня 2020 року відповідно;
— III квартал 2020 р. — 9 листопада та 19 листопада 2020 року відповідно;
— IV квартал 2020 р. — 9 лютого та 19 лютого 2021 року.
Декларації подаються:
— за викиди, скиди забруднюючих речовин, розміщення протягом звітного кварталу відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах — за місцем розміщення стаціонарних джерел, спеціально відведеними для цього місцями чи об'єктами;
— за утворення радіоактивних відходів та тимчасове зберігання радіоактивних відходів понад установлений особливими умовами ліцензії строк — за місцем перебування платника на податковому обліку у контролюючих органах.
Якщо місце подання звіту не збігається з місцем обліку СГ, слід подати копію звіту за місцем обліку (п. 250.8 ПКУ).
Платники екологічного податку перераховують суми податку, що справляється за викиди, крім викидів двоокису вуглецю, скиди забруднюючих речовин та розміщення відходів, одним платіжним дорученням на рахунки, відкриті в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, які забезпечують розподіл цих коштів у співвідношенні, визначеному п. 16-1 ч. 2 ст. 29 та п. 4-1 ст. 69-1 БКУ:
— 45% податку — до загального фонду Держбюджету України (крім податку, що справляється за викиди двоокису вуглецю, який зараховується до загального фонду Держбюджету у повному обсязі; податку, що справляється за утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені) та/або тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками понад встановлений особливими умовами ліцензії строк, який зараховується до спецфонду Держбюджету у повному обсязі);
— 55% — до спецфонду місцевих бюджетів (крім податку, що справляється за викиди двоокису вуглецю та за утворення радіоактивних відходів), у тому числі:
— до сільських, селищних, міських бюджетів, бюджетів об'єднаних територіальних громад — 25%;
— обласних бюджетів та бюджету АРК — 30%;
— бюджетів міст Києва та Севастополя — 55%.
Олена ВОДОП'ЯНОВА, «Дебет-Кредит»