На кого замовник перевезення складає ТТН, якщо підприємство, яке не здійснює перевезення, наймає стороннього перевізника? Скільки потрібно складати ТТН?
За вимогами ст. 48 Закону про автотранспорт для водія одним із документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є товарно-транспортна накладна. Учасниками транспортного процесу є перевізник (суб'єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів) та замовник (вантажовідправник або вантажоодержувач, який уклав з перевізником договір про перевезення вантажів).
Відповідно до ч. 3 ст. 909 ЦКУ укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами)). Роль транспортної накладної виконує ТТН.
Правила укладання договорів перевезення, правила оформлення документів на перевезення передбачено Правилами №363. Відповідно до п. 3.2 цих Правил договір про перевезення вантажів перевізник може укладати з посередницьким підприємством, яке користується правами, виконує обов'язки і несе відповідальність, що передбачені для вантажовідправників і вантажоодержувачів. А згідно з п. 10.1 Правил №363 перевізники приймають вантажі для перевезення на підставі договорів, укладених із замовниками згідно з заявками. Отже, перевізник зобов'язаний виконувати перевезення, а замовник має забезпечити приймання та відпуск вантажів. Договором слід передбачити, що замовник зобов'язаний забезпечувати у встановленому порядку своєчасне та повне оформлення товарно-транспортних документів, зазначати у ТТН автомобільного перевізника, замовника, вантажовідправника та вантажоодержувача.
Тож підприємство, яке залучає іншого суб'єкта господарювання для виконання перевезення, може діяти як представник замовника й укладати договори перевезення від імені замовника або діяти самостійно на основі договору й укладати договори від свого імені.
За умовами запитання операція більше схожа на транспортне експедирування — коли одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і коштом другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних із перевезенням вантажу. Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування. Таким чином, договір експедирування може бути різновидом договору доручення або договору комісії.
Проте основним документом на перевезення вантажів є ТТН, форму якої наведено в додатку 7 до Правил №363. Але суб'єкт господарювання може оформлювати ТТН без дотримання форми, наведеної у додатку 7, за умови наявності в ній інформації, передбаченої у п. 11.1 Правил №363: про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.
ТТН — це один із документів для:
— водія перевізника, на підставі якого виконують вантажні перевезення;
— замовника послуги перевезення, який уклав з перевізником договір про перевезення вантажів.
Звідси можна дійти висновку, що для підприємства, яке безпосередньо не здійснює перевезення і для перевезення винаймає стороннього перевізника, наявність ТТН не передбачена. Примірник ТТН з підписом вантажоодержувача повинен бути у перевізника — того підприємства, яке фактично виконує перевезення.
Такий документ, як ТТН, підтверджує факт перевезення вантажів: посередник або експедитор не є перевізником. Тому, на нашу думку, посередник (підприємство, яке залучає перевізника) повинен повідомити вантажовідправнику всі необхідні реквізити перевізника. Якщо у ТТН буде зазначено реквізити лише експедитора, який фактично не здійснює перевезення, то наведена в ТТН інформація не відповідатиме дійсності, як цього вимагає п. 11.1 Правил №363, і вантажовідправник не матиме належних доказів передачі вантажу для перевезення.
При укладанні договору перевезення та/або транспортного експедирування можна зазначити, скільки ТТН складається та порядок обміну документами.
Відповідно до п. 11.3 та 11.5 Правил №363, замовник виписує ТТН у 3-х примірниках (наказом Мінінфраструктури від 03.06.2019 р. №413 внесено зміни: раніше вимагалося виписувати не менше 4-х примірників ТТН).
У разі використання ТТН у паперовій формі перший примірник залишається у замовника (вантажовідправника), другий водій (експедитор) передає вантажоодержувачу, третій примірник, засвідчений підписом вантажоодержувача, передається перевізникові.
Також дозволено виписувати ТТН в електронній формі. Зверніть увагу: у разі використання е-ТТН замовник (вантажовідправник) друкує, підписує і надає водію (експедитору перевізника) в одному примірнику паперову копію е-ТТН для пред'явлення особам, уповноваженим здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху. Водій (експедитор перевізника) ставить свій підпис на паперовій копії е-ТТН про приймання ним вантажу для перевезення. А далі перевізник здає вантажі у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з ТТН (копію е-ТТН).
Податківці застерігають!
Складання ТТН на нереальних перевізників податківці вважають однією з найпоширеніших схем ухилення від оподаткування. Відпрацювання ризикових контрагентів, фінансово-господарських операцій із зазначеними контрагентами щодо умов перевезення, пунктів навантаження та пунктів доставки, водіїв, які здійснювали перевезення, та самих власників транспортних засобів здійснюється за допомогою Єдиного реєстру податкових накладних, IТС «Податковий блок», АIС «Митниця» та інших наявних баз даних. Iнформація, надана власниками ТЗ, про відсутність взаємовідносин, а також про те, що власник не передавав право користування та сам не користувався зазначеним ТЗ, є належною доказовою базою для визнання операцій із перевезення нереальними, позаяк відбувається документування без фактичного здійснення операцій.
Згідно з п. 14.1 Правил №363 форма і порядок розрахунків, а також випадки зміни розміру оплати за перевезення вантажів і надання інших послуг, пов'язаних із цим, визначаються перевізником із замовником (вантажовідправником або вантажоодержувачем) при укладенні ними договору на перевезення вантажів.
Зверніть увагу, що згідно з п. 14.4 Правил №363 остаточний розрахунок за перевезення вантажів провадиться замовником на підставі рахунку перевізника, який має бути виписано не пізніше трьох днів після виконання перевезень з доданням ТТН.
Рахунок за виконані перевезення виписується на підставі належним чином оформлених ТТН.
Нормативна база
- ЦКУ — Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. №435-IV.
- Закон про автотранспорт — Закон України від 05.04.2001 р. №2344-III «Про автомобільний транспорт».
- Правила №363 — Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Мінтрансу від 14.10.97 р. №363.
Олена ВОДОП'ЯНОВА, «Дебет-Кредит»