Контрагент свідомо відмовляється зареєструвати податкову накладну в ЄРПН. Які шляхи спонукання до цього? ВС каже, що зобов'язати його це зробити через суд не можна.
Здавалось би, нічого дивного — постачальник поставив товар, покупець отримав його та оплатив. Та час минає, а постачальник податкову накладну все не реєструє.
Звісно, в такій ситуації покупець вдається до всіх можливих засобів, аби змусити постачальника все-таки скласти і зареєструвати ПН (нехай навіть із пропуском 15-денного строку): пише листи, дзвінками нагадує про податкову накладну та навіть погрожує поскаржитися до ДФС. Але не завжди такі погрози діють.
Що говорить ПКУ?
Нагадаємо, що відповідно до п. 201.10 ПКУ у разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених п. 201.1 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого продавця/покупця.
Протягом 90 календарних днів з дня надходження такої заяви зі скаргою з урахуванням вимог, встановлених пп. 78.1.9 ПКУ, контролюючий орган зобов'язаний провести документальну перевірку зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.
Нічого іншого ПКУ не пропонує!
Водночас, як свідчить практика, фіскали не надто активно призначають такі перевірки. Та й штрафи за нереєстрацію податкової накладної, розмір яких сягає максимум 50% від суми ПДВ, зазначеної у такій незареєстрованій ПН, як показує постанова ВС від 05.06.2019 р. у справі №908/1568/18, не лякають непорядних продавців...
У суд то в суд!
Iноді покупець вдається до цілком очевидного, на перший погляд, способу захистити свої права — змусити постачальника зареєструвати податкову накладну через суд.
Наприклад, у коментованій постанові ВС позовні вимоги так і звучали: «про зобов'язання вчинити дію», тобто зобов'язати постачальника/продавця зареєструвати ПН в ЄРПН.
Проте під час вирішення питання про прийняття позову до розгляду в суду виникло принаймні дві проблеми:
1) який суд має розглядати такий позов?
2) чи можуть суди зобов'язати платника податків зареєструвати ПН в ЄРПН?
Господарський спір чи адміністративний?
З одного боку, проведення відповідних перевірок та встановлення фактів порушення податкового законодавства (в цьому випадку виконання постачальником/продавцем вимог скласти та зареєструвати в ЄРПН податкові накладні) є виключно компетенцією органів ДФС, а отже, господарський суд не може підміняти державний орган і встановлювати факти, віднесені до компетенції таких органів, зокрема факти порушення підприємством вимог податкового законодавства (позиція суду першої інстанції).
З іншого боку, між покупцем та постачальником існують правовідносини, підставою виникнення яких первісно є господарський договір. Отже, й спір щодо спонукання постачальника зареєструвати податкову накладну в ЄРПН має розглядатись у площині виконання сторонами господарських зобов'язань, а тому спір має вирішуватись у господарському суді (позиція апеляційної інстанції).
Отже, першу проблему суди нібито вирішили: спір має розглядатися саме господарським судом. Натомість ВС у коментованій постанові з таким підходом категорично не погодився, але про це згодом.
Нереєстрація ПН — господарське правопорушення
ВС у коментованій нами справі також посилається на постанову Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 р. у справі №917/877/17.
У цій справі суд наголосив, що ПАТ з порушенням вимог п. 201.10 ПКУ не зареєструвало податкові накладні, у зв'язку з чим комунальне підприємство (КП) було позбавлене права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатися правом на зменшення податкового зобов'язання на суму 1 541 930,45 грн.
ВС вважає, що у цьому випадку є прямий причинно-наслідковий зв'язок між бездіяльністю ПАТ щодо виконання визначеного ПКУ обов'язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту КП, а також, відповідно, зменшення податкового зобов'язання на зазначену суму, яка фактично є збитками КП. Отже, наявні всі елементи складу господарського правопорушення.
Перевірка реєстрації ПН — суд чи ДФС?
Друга проблема полягала у тому, чи може покупець звернутись до суду та вимагати, щоб суд зобов'язав постачальника зареєструвати ПН в ЄРПН. Чи таке мають право робити лише органи ДФС за результатами проведення позапланової невиїзної перевірки?
Апеляційна інстанція у коментованій нами справі вважає, що таке цілком можливе і саме суд (господарський суд) має встановити наявність між сторонами господарських зобов'язань та їх належне виконання, в т. ч. і вимог податкового законодавства.
Від себе додамо, що навіть якби у договорі сторони передбачили обов'язок зареєструвати ПН в ЄРПН та відповідальність за його невиконання чи несвоєчасне виконання, наслідки свідомої відмови контрагента від реєстрації такої ПН можуть бути лише у вигляді стягнення збитків у розмірі ПК з ПДВ, договірних штрафних санкцій тощо. Однак змусити постачальника зареєструвати ПН суд не може. Саме про це сказав ВС, який поставив крапку в цій історії.
Позиція ВС: позови про зобов'язання до реєстрації ПН є помилковими!
Точніше, ВС сказав, що звернення до суду з вимогою зобов'язати постачальника зареєструвати ПН в ЄРПН — це помилкове уявлення особи про її право на звернення до господарського суду у випадках, коли її право чи інтерес не підлягають судовому захисту.
ВС каже, що справжня мета такого звернення до суду покупця — скористатися правом на ПК з ПДВ, який сплачений постачальнику в ціні товару.
При цьому обов'язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов'язком платника податку в межах виконання вимог ПКУ, а не обов'язком перед покупцем.
I це навіть за умови, що невиконання цього обов'язку може завдати покупцю збитків.
ВС вважає, що позови про зобов'язання судом постачальника зареєструвати ПН в ЄРПН не підлягають розгляду не лише в господарських судах, а й у жодному іншому суді України (в т. ч. й в адміністративних судах).
ВС каже, що належним способом захисту для покупця може бути звернення до контрагента (постачальника) з позовом про відшкодування збитків, завданих внаслідок порушення контрагентом обов'язку щодо складення та реєстрації податкових накладних, незалежно від того, прописані такі обов'язки у договорі чи ні.
Отже, зважаючи на наведені висновки Верховного Суду, платника податку, який свідомо чи з інших причин не бажає та не реєструє ПН в ЄРПН, очікує:
— невиїзна позапланова перевірка за пп. 78.1.9 ПКУ за скаргою контрагента з наслідками стягнення штрафу у розмірі від суми ПДВ, зазначеної у ПН, залежно від строків затримки реєстрації. Сплата штрафу не звільняє оштрафованого контрагента від реєстрації ПН в ЄРПН (див. також п. 120-1.3 ПКУ);
— позов з вимогами відшкодувати своєму контрагенту збитки у розмірі суми ПДВ, зазначеної у незареєстрованій ПН. Такий позов може бути поданий незалежно від того, чи зареєстрована ПН в ЄРПН за результатами перевірки органами ДФС, чи ні.
Наталія КАНАРЬОВА, «Дебет-Кредит»