Серед підстав для призначення фактичної перевірки органами ДФС є отримана нею інформація зі сторонніх джерел та/або звернення покупця (споживача). ВС навів доволі чіткі вимоги до такої інформації та/або звернення. Тож якими вони повинні бути для винесення наказу на фактичну перевірку?
Одним із видів податкових перевірок, які неможливо спрогнозувати, є фактичні перевірки. Адже вони здійснюються без попередження платника податків.
А підставою для їх проведення є рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) органу ДФС. Таке рішення оформлюється наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику чи особам, які фактично проводять розрахункові операції, під підпис до початку перевірки.
Утім, неочікуваними є не лише сам факт перевірки, а й підстави для її призначення. Зокрема, фактична перевірка проводиться:
— у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (пп. 80.2.2 ПКУ);
— письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування (пп. 80.2.3 ПКУ);
— у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізособою підприємницької діяльності без державної реєстрації (пп. 80.2.7 ПКУ).
А чи є вимоги до такої інформації та/або звернення? В якому порядку така інформація та/або звернення мають потрапляти до органів ДФС, щоби вважати їх достатньою підставою для призначення перевірки? Питання це не випадкове, адже якщо підстави проводити перевірку не було, податківців можна до неї не допустити, а рішення про її проведення — скасувати.
ДФС вважає, що повідомлення платника податків про те, який державний орган чи орган місцевого самоврядування надав інформацію для перевірки, не передбачено Податковим кодексом. Коли ж ідеться про фактичну перевірку за зверненням громадян, то інформація про заявника підпадає під захист як персональні дані. Тобто хто поскаржився, платнику можуть і не сказати. Але хоча б яка скарга була, дізнатися буде можна?
Думка податківців
Податковим кодексом України не передбачено надання платникові податків відомостей про те, за інформацією якого державного органу або органу місцевого самоврядування і на підставі яких фактів проводиться перевірка.
Лист ДПАУ від 01.06.2011 р. №5283/К/23-7014/624
Відповідно до ст. 9 та ст. 10 Закону України від 02.10.96 р. №393/96-ВР «Про звернення громадян», не допускається розголошення одержаних зі звернень громадян відомостей про особисте життя громадян без їх згоди чи відомостей, що становлять державну або іншу таємницю, яка охороняється законом, конфіденційної та іншої інформації, якщо це обмежує права й законні інтереси громадян.
На прохання громадянина (заявника), висловлене в усній формі або зазначене в тексті звернення, не підлягають розголошенню його прізвище, місце проживання та роботи.
Відповідно до ст. 5 Закону України від 01.06.10 р. №2297-VI «Про захист персональних даних», прізвища, адреса проживання громадян належать до понять персональних даних та підпадають під об'єкти захисту.
Ми не полишали надії на те, що платник податків ще під час допуску має право знати зміст інформації/звернення, отриманих фіскальним органом. Адже це надає можливість переконатись у законності дій органу ДФС. Але тепер до цього питання звернувся вже Верховний Суд.
Що говорить ВС?
Випадок 1. Підставою для призначення фактичної перевірки став лист ГУ ДФС від 09.08.2016 р., який зобов'язував ДПI провести відпрацювання госпсуб'єктів, які мають діючі ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами та систематично декларують мінімальні зобов'язання з акцизного податку (менше 100 грн).
Цим самим листом було визначено терміни надання податковим органом інформації про проведену роботу щодо платників акцизного податку, згаданих у додатку до листа — до 29 серпня 2016 року. Проте самого додатка до цього листа зі списком осіб, що підлягали перевірці, фіскальний орган суду не надав.
Натомість ДПI надала суду витяг із реєстру виданих та анульованих ліцензій по Львівській області, відповідно до якого ТОВ станом на 1 жовтня 2016 року мало 19 діючих ліцензій на здійснення торгівлі алкогольними напоями та 3 ліцензії на торгівлю тютюновими виробами за різними адресами проведення господарської діяльності.
Суд1 не переконала така позиція ДПI — в самому спірному наказі від 26.10.2016 р. жодних посилань на підстави призначення перевірки, окрім звичайного посилання на норми, що регулюють питання призначення перевірки (йдеться про посилання на пп. 80.2.2 та пп. 80.2.5 ПКУ).
Верховний суд зазначив, що прийнятий ДПI наказ про фактичну перевірку, що ґрунтувався на листі ГУ ДФС, не можна вважати законним. Причин цього було дві: вичерпання дії листа (до 29.08.2016 р.), яким встановлювався строк для податкового органу на проведення перевірки, та недоведеність з боку ДФС, що підставою для прийняття наказу був саме цей лист.
Висновок: коли йдеться про такі накази на фактичну перевірку (пп. 80.2.2 та пп. 80.2.5 ПКУ), платник податків має право не лише побачити справжню підставу для призначення перевірки, а й ознайомитись з їх змістом. Якщо, як у цьому випадку, підстава має строк дії, то його закінчення однозначно є підставою для недопуску до перевірки.
Випадок 2. Підставою для прийняття наказу на проведення фактичної перевірки стала доповідна записка заступника начальника управління — начальника оперативного аналітичного відділу ОУ ГУ ДФС від 19.06.2018 р. про доручення підпорядкованим підрозділам здійснити заходи в межах чинного законодавства щодо підтвердження або спростування інформації з таких питань:
— дослідити можливість використання в господарській діяльності підприємствами групи компаній придбаних ТМЦ, відповідність їх обліку положенням чинного законодавства, порядку ведення розрахункових та касових операцій;
— встановити наявність кваліфікованого персоналу та фізичну можливість надання задекларованих послуг, враховуючи специфіку виконаних робіт, у межах чого дослідити використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати доходів у вигляді зарплати без сплати податків.
ВС і цього разу2 критично поставився до такої підстави та вважав, що прийнятий наказ про фактичну перевірку не можна вважати законним з огляду на недоведеність з боку ДФС, що підставою для прийняття наказу була саме ця записка.
1 Постанова ВС від 18.05.2018 р. у справі №813/3977/16.
2 Постанова ВС від 18.12.2018 р. у справі №820/4891/18, постанова ВС від 18.12.2018 р. у справі №820/4895/18.
Не доведено й те, що в цьому випадку податковий контроль необхідно було здійснювати саме в формі фактичної перевірки, адже в самому спірному наказі немає жодних посилань на конкретні підстави призначення перевірки, окрім звичайного посилання на норми, що регулюють питання призначення перевірки.
У спірному наказі не відображено, на підставі яких відомостей або документів (дата, номер, підпис уповноваженої особи) та сумнівність яких саме операцій (дата операції, характер та наслідки такої операції та інші докази вчинення таких операцій, показання свідків, працівників) була встановлена податковим органом.
Для з'ясування факту належного оформлення трудових відносин з працівником, що здійснює трудову діяльність, можуть використовуватися документи, котрі посвідчують особу, або інші документи, які дають змогу її ідентифікувати (посадове посвідчення, посвідчення водія, санітарна книжка тощо). Однак жодного з таких документів суду не було надано.
Висновок: якщо платнику податків надали наказ без належним чином зафіксованих у ньому підстав на проведення перевірки, такий наказ можна скасувати через суд. Ненадання/незазначення у наказі чітких підстав свідчить про незаконність дій органу ДФС та протиправність наказу на перевірку.
Випадок 3. Покупцю при придбанні товарів у магазині не надали чек. Він поскаржився до органу ДФС. А ще у зверненні припустив, що в цьому магазині продавці не оформлені за трудовими договорами. Таке звернення стало підставою для призначення фактичної перевірки (пп. 80.2.3 та пп. 80.2.7 ПКУ). Причому у зверненні споживач просив перевірити торговельні точки за конкретними адресами.
Суд вказав на те, що законодавством закріплено обов'язковість наявності у податкового органу письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування у разі проведення фактичної перевірки.
ВС нагадав1, що звернення може бути усним чи письмовим.
1 Постанова ВС від 20.11.2018 р. у справі №820/6001/16.
Письмове звернення надсилається поштою або передається особисто (через уповноважену ним особу). Письмове звернення також може бути надіслане з використанням Iнтернету, засобів електронного зв'язку (електронне звернення).
У зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги.
Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати.
Натомість у зверненні від 26.09.2016 р., отриманому органом ДФС від громадянина (споживача), яке стало підставою для призначення фактичної перевірки, немає, зокрема, П. I. Б. громадянина, його адреси, інформації щодо госпсуб'єкта, в якого було придбано товар; який саме товар було придбано споживачем; коли було придбано товар споживачем. Немає у зверненні й інформації про порушення встановленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, оформлення трудових відносин з працівниками саме платником податків — продавцем. Отже, таке звернення не могло бути підставою для прийняття рішення про призначення перевірки.
Висновок: вище ми згадали про те, що орган ДФС не розголошує на прохання особи відомості щодо її П. I. Б., адреси проживання, роботи.
Проте сама інформація з конкретними порушеннями, наведеними у зверненні, має бути визначена у наказі на перевірку та/або надана для ознайомлення платнику під час допуску до перевірки (якщо у такому зверненні немає заборони на розголошення).
Наталія КАНАРЬОВА, «Дебет-Кредит»