Працівник у відрядженні сплатив за послуги проживання не надавачу послуг, а посереднику. Чи оподатковується в такому разі сума понесених ним витрат? Податківці в IПК від 12.12.2018 р. №5195/5/99-99-13-02-03-16/IПК (див. «ДК» №06/2019) вважають, що так.
Що каже ПКУ?
Відповідно до пп. «а» пп. 170.9.1 ПКУ, не є доходом платника податку — фізичної особи, яка перебуває у трудових відносинах зі своїм роботодавцем (або є членом керівних органів підприємства), сума відшкодованих йому у встановленому законодавством порядку витрат на відрядження в межах фактичних витрат, а саме на оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), на найм інших житлових приміщень.
Зазначені витрати не є об'єктом оподаткування цим податком лише за наявності підтвердних документів, що засвідчують вартість цих витрат.
Що каже ДФС?
Податківці у консультації підійшли до трактування пп. «а» пп. 170.9.1 ПКУ з позиції «все оподаткувати».
Вони зазначили: якщо вартість проживання оплачується відрядженою особою на користь посередника, який фактично не надає послуги з розміщення або проживання, то сума відшкодування таких витрат роботодавцем включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу відрядженої особи як додаткове благо та оподатковується на загальних підставах. Тобто і ПДФО за ставкою 18%, і військовим збором за ставкою 1,5%.
Позиція редакції
На нашу думку, в цьому разі позиція податківців надто фіскальна.
По-перше, ПКУ не вимагає сплачувати за найм житла під час відрядження безпосередньо особі, яка надає такі послуги. Закон говорить про тип витрат «оплата вартості проживання», що має місце в цьому разі.
По-друге, факт проживання і вартість цих витрат працівник документально підтвердив (принаймні ми на це сподіваємося). Після повернення з відрядження він надав документи, які підтверджують факт оплати посереднику, і документи, які підтверджують факт проживання в готелі, мотелі або іншому житловому приміщенні.
Отже, говорити про те, що такі витрати не відповідають пп. «а» пп. 170.9.1 ПКУ, на нашу думку, неправильно. Ще неправильніше вважати їх додатковим благом. Адже витрати, які не відповідають п. 170.9 ПКУ, вважаються надміру витраченими коштами (пп. 164.2.11 ПКУ). А доходи, які вважаються додатковим благом, перелічені в пп. 164.2.17 ПКУ (тобто в іншій частині ПКУ).
Тішить лише те, що таке роз'яснення наведено податківцями в IПК. Тому виконувати його (або оскаржувати) має лише та особа, яка це роз'яснення замовила. Решта податкових агентів повинні лише знати, що така точка зору є, і враховувати це, готуючи працівників у відрядження.
Як відобразити у формі №1ДФ?
Ті податкові агенти, які з податківцями, як і ми, не згодні, такі витрати (і їх відшкодування) у ф. №1ДФ просто не відображатимуть. Адже в такому разі ці витрати не будуть оподатковуваним доходом (надміру витраченими коштами або додатковим благом), і навіть з ознакою доходу «118» їх показувати не треба.
А ті, хто з податківцями погодяться, зобов'язані відобразити відповідну суму в розрахунку за формою №1ДФ. Позаяк, за роз'ясненням податківців, така сума відноситься до оподатковуваного доходу у вигляді додаткового блага, то в розрахунку №1ДФ вона відображається з ознакою доходу «126».
Станіслав ГОРБОВЦОВ, «Дебет-Кредит»