За якими ставками справляється земельний податок у 2019 році? Яким є розмір ставок у разі відсутності рішення місцевих органів влади? ДФС роз'яснила, а ми уточнюємо.
Ставки плати за землю встановлює місцева рада
Податківці у ЗIР, підкатегорія 112.03, нагадали, що плата за землю у складі податку на майно належить до місцевих податків (пп. 10.1.1 та пп. 265.1.3 ПКУ). А встановлювати ставки місцевих податків — це функція місцевих рад (крім земельного податку за лісові землі) (п. 10.2-1 ПКУ).
Але для того щоб сплачувати земельний податок, треба про ці ставки дізнатися. А як?
За п. 284.1 ПКУ органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки рішення щодо ставок земельного податку та наданих пільг зі сплати земельного податку юридичним та/або фізичним особам.
А ще інформацію щодо ставок податків, зборів, установлених кожним органом місцевого самоврядування в Україні, можна знайти на офіційному веб-порталі ДФС1.
1 http://sfs.gov.ua/podatki-ta-zbori/stavki-mistsevih-podatkiv-ta-zboriv.
Розмір ставок у разі відсутності рішення місцевих органів влади
Якщо місцевий орган влади не прийняв рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм ПКУ із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю (пп. 12.3.5 ПКУ).
Тобто якщо місцева рада з яких-небудь причин не затвердила ставки на 2019 рік, слід застосовувати ставки 2018 року.
Граничні межі ставок земельного податку за ПКУ
Для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Розмір таких ставок залежить від того, чи було проведено нормативну грошову оцінку певної земельної ділянки.
Максимальна ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3% від їх нормативної грошової оцінки (п. 274.1 ПКУ).
Водночас для нормативно оцінених земель загального користування — не більше 1% від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь — не менше 0,3% та не більше 1% від їх нормативної грошової оцінки. I для лісових земель — не більше 0,1% від їх нормативної грошової оцінки.
Ставка податку встановлюється у розмірі не більше 12% від їх нормативної грошової оцінки за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб'єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності) (п. 274.2 ПКУ). А от ст. 277 ПКУ встановлено ставки земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких не проведено.
Ставка податку за такі земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів або в межах населених пунктів, встановлюється у розмірі:
— не більше 5% від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по області;
— для сільськогосподарських угідь — не менше 0,3% та не більше 5% від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по області;
— для лісових земель — не більше 0,1% від нормативної грошової оцінки площі ріллі по області (п. 277.1 ПКУ).
При цьому плата за земельні ділянки, надані гірничодобувним підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, справляється у розмірі 25% податку, обчисленого відповідно до ст. 274 і 277 ПКУ (п. 284.4 ПКУ).
Ганна РУСАНОВА, «Дебет-Кредит»