Податківці погодилися з висновком суду, що харчування працівників за принципом «шведського столу» не є додатковим благом, та оподаткувати такий дохід усе ж доведеться.
Схоже, у податківців з'явилась нова тенденція. Якщо суд скасовує їхню консультацію і вказує на невідповідність доходу ознакам додаткового блага, вони видають нову, у якій зазначають, що цей дохід все одно потрібно оподатковувати, але вже як «інші доходи». Якщо податкові агенти не згодні, їм доведеться оскаржувати вже нову IПК (за формою, але не за змістом).
Так було, зокрема, у ситуації з оподаткуванням ПДФО та ВЗ вартості перевезення працівників до місця роботи і назад (IПК ДФСУ від 18.09.2018 р. №4081/6/99-99-13-02-03-15/IПК, див. «ДК» №41-42/2018, коментар «ДК»). Аналогічна ситуація склалась і щодо харчування працівників за принципом «шведського столу».
Постановою Харківського апеляційного адмінсуду у справі №820/764/181 було скасовано IПК ОВПП ДФСУ від 26.12.2017 р. №3151/IПК/28-10-01-03-11 (див. «ДК» №46/2018), у якій податківці зазначали, що вартість харчування працівників за принципом «шведського столу» підлягає оподаткуванню ПДФО, ВЗ та нарахуванню ЄСВ як додаткове благо.
На заміну скасованій IПК ДФСУ видала нову — від 05.09.2018 р. №3853/6/99-99-13-02-03-15/IПК (див. «ДК» №46/2018). У ній податківці погодилися з рішенням суду і зазначили, що харчування в кафетерії та кімнаті для прийому їжі, яким забезпечуються працівники товариства впродовж робочого дня за принципом «шведського столу», не є додатковим благом.
Однак при цьому вони висунули нові вимоги: вартість такого харчування включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу як інший дохід, що оподатковується ПДФО і військовим збором на загальних підставах і є базою нарахування ЄСВ.
На захист своєї позиції ДФС навела аналіз, що таке дохід та який дохід є оподатковуваним. При цьому зазначається, що ст. 165 ПКУ встановлено виключний перелік доходів, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку. А ця стаття не містить норм щодо безоплатного харчування працівників — за винятком вартості безоплатного лікувально-профілактичного харчування, молока або рівноцінних йому харчових продуктів, газованої солоної води, яким роботодавець забезпечує такого платника податку відповідно до Закону про охорону праці.
При цьому норми пп. 164.2.17 ПКУ, які податківці на підставі висновку суду тепер уже відкидають, не містять посилань на те, що доходи, одержані платником податку у вигляді безоплатного харчування, не оподатковуються ПДФО. Незастосування цих норм свідчить лише про те, що такі доходи не є додатковим благом.
При цьому податківців не бентежить навіть те, що «шведський стіл» не передбачає персоніфікації отриманого доходу: роботодавець не знає, хто саме із працівників і скільки з'їв. На думку ДФС, неможливість персоніфікувати отриманий дохід не може бути підставою для звільнення працівника від сплати відповідних податків та зборів. А от як його персоніфікувати, вони, на жаль, не розповідають.
Крім того, у Переліку видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується ЄСВ, затвердженому постановою КМУ від 22.12.2010 р. №1170, не передбачено витрат на безоплатне харчування. А отже, на думку ДФС, на такий дохід слід нараховувати ЄСВ.
I знову податківці нічого не сказали про відображення такого доходу у формі №1ДФ. Від себе зазначимо, що згідно з Довідником ознак доходів для відображення суми інших доходів передбачено ознаку доходу із кодом 127 «Iнші доходи». Тож якщо вам усе ж таки вдасться порахувати, хто і скільки безоплатного харчування отримав, відобразити його у формі №1ДФ треба буде саме з таким кодом.
Станіслав ГОРБОВЦОВ, «Дебет-Кредит»