ДФСУ на вимогу профільного комітету ВРУ відкликала свій лист, у якому вимагала відзвітувати про земельний податок за лісові землі.
Згідно з пп. 14.1.98 ПКУ, лісові землі — це земельні ділянки, на яких розташовані лісові ділянки. Оновлена ст. 273 ПКУ передбачає земельний податок за всі лісові землі України. Зокрема, п. 273.3 ПКУ1 уточнює, що лісові землі підлягають оподаткуванню земельним податком.
Якщо до появи нового п. 273.3 ПКУ податок за лісові землі справлявся як складова рентної плати, то після змін, враховуючи зміст нового п. 273.3 ПКУ, виходить, що СГ доведеться сплачувати два платежі: земельний податок та рентну плату. За спеціальне використання лісових ресурсів сплачується рентна плата2, оподаткування передбачено ст. 256 ПКУ. Крім того, СГ, які у власності мають земельні ділянки лісогосподарського призначення (незалежно від місцезнаходження), сплачують земельний податок.
1 З 15.08.2018 р. набрав чинності Закон України від 10.07.2018 р. №2497-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України щодо стимулювання утворення та діяльності сімейних фермерських господарств».
2 Об'єкт оподаткування встановлено п. 256.2 ПКУ.
I все нібито зрозуміло — саме з 1 січня 2019 року, з нового бюджетного періоду, сплачуватиметься земельний податок. Протягом 2018 року є обов'язок лише зі сплати ренти.
I от несподівано ДФСУ листом від 31.08.2018 р. №26938/7/99-99-12-03-05-1 повідомила про своє особисте бачення таких змін. Виявляється, вона бажала вперше отримати декларацію із земподатку за лісові землі не пізніше 20 вересня цього року за період з 15.08.2018 р. Причому ігноруючи, що ставки земельного податку визначаються рішеннями місцевих рад (міських, селищних, сільських) та об'єднаних територіальних громад. Адже плата за землю — це податок на майно, який належить до місцевих податків.
Відповідно до пп. 12.3.4 ПКУ, рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). На лісові землі ставок податку просто немає. А за пп. 4.1.9 ПКУ однією із засад податкового законодавства є стабільність. Зокрема, зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому діятимуть нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.
Отже, бажання ДФС поповнити бюджет у 2018 році за оновленим п. 273.3 ПКУ — шляхом сплати ПЗ за поданими деклараціями за лісові землі — є неправомірним. Адже за п. 286.4 ПКУ платник плати за землю подає декларацію протягом 20 к. д. місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися такі зміни, лише у разі зміни протягом року об'єкта та/або бази оподаткування. А з появою нового п. 273.3 ПКУ об'єкт оподаткування не змінився: нових земельних ділянок не додалося. Немає змін і в базі оподаткування: площа ділянок не змінилася, нормативну грошову оцінку таких земель теж не було уточнено.
Відповідно, до кінця 2018 р. органи місцевого самоврядування повинні встановити рівень ставок для лісових земель, які застосовуватимуться з 1 січня 2019 р.
Враховуючи ситуацію, яка склалася, Комітет ВРУ з питань податкової та митної політики у листі від 19.09.2018 р. №04-27/10-586(193592) (див. «ДК» №41-42/2018) вимагає в ДФСУ відкликати своє власне бачення щодо змін, зазначених у листі від 31.08.2018 р. №26938/7/99-99-12-03-05-1. I податкові органи, взявши це до уваги, листом від 19.09.2018 р. №29130/7/99-99-12-02-03-17 (див. «ДК» №41-42/2018) відмовилися від вимоги подання декларацій та сплати земельного податку за лісові землі у 2018 році.
Олена ВОДОП'ЯНОВА, «Дебет-Кредит»