Літо — час сезонних робіт та наймання сезонних працівників. Розглянемо, як відбувається прийняття на роботу та звільнення таких працівників, чи мають вони право на відпустки, оплату лікарняних та інші трудові та соціальні гарантії, а також інші питання, що виникають у роботодавців.
Хто має право наймати працівників на сезон?
Сезонними вважають роботи, які внаслідок природних і кліматичних умов виконуються не цілий рік, а протягом певного періоду (сезону), що не перевищує шести місяців (п. 1 Указу №310). Список сезонних робіт та галузей наведемо у таблиці.
Таблиця
Список сезонних робіт
| № з/п | Галузь | Роботи |
| 1. | Лісова промисловість і лісове господарство | Добування живиці, барасу і ялинкової сірки; заготівля пньового осмолу; заготівля лика; лісокультурні роботи — підготовка ґрунту, посів і садіння лісу, догляд за лісовими культурами, робота в лісорозсадниках; лісозахисні та протипожежні роботи — боротьба із шкідниками і хворобами лісу, прокладання мінералізованих смуг, чергування на пожежних вишках, наземне пожежне патрулювання лісів; заготівля насіння; збирання і переробка харчових продуктів лісу; польові лісовпорядні роботи |
| 2. | Торф'яна промисловість | Підготовчі роботи; добування, сушіння та збирання торфу; ремонт і обслуговування технологічного обладнання в польових умовах |
| 3. | Сільське господарство | Робота в овочівництві, садівництві, виноградарстві, буряківництві, хмелярстві, на вирощуванні і збиранні картоплі, тютюну, кормів, баштанних культур, лікарських рослин; робота на інкубаторно-птахівничих та міжгосподарських інкубаторних станціях |
| 4. | Переробні галузі промисловості | Робота на підприємствах переробки плодоовочевої продукції; робота на підприємствах цукрової галузі промисловості; первинне виноробство |
| 5. | Санаторно-курортні заклади і заклади відпочинку: | Роботи, пов'язані з санаторно-курортним обслуговуванням хворих і відпочивальників у санаторно-курортних закладах і закладах відпочинку |
| 6. | Транспортно-дорожній комплекс | Авіаційні роботи в сільському та лісовому господарствах |
Список сезонних робіт та галузей є вичерпним, тож із працівником може бути укладено трудовий договір на виконання сезонної роботи, якщо робота відповідає таким вимогам:
— не може виконуватися протягом всього року в результаті природних та кліматичних умов і тому виконується лише протягом певного періоду, що не перевищує 6 місяців;
— є у Списку сезонних робіт.
Звісно, літо — це не єдина пора року, яку можна вважати сезоном для найму сезонних працівників. Наприклад, якщо санаторно-курортний заклад спеціалізується виключно на наданні послуг зимового відпочинку, для нього сезоном буде якраз зима. Але якщо такий заклад працює весь рік або більш ніж 6 місяців на рік, права наймати саме сезонних працівників у нього немає. У разі невиконання однієї із зазначених вище умов така робота не може вважатися сезонною й працівник не є сезонним. У цьому разі, якщо роботодавець та працівник бажають укласти трудові відносини на певний строк, доведеться зазначати іншу поважну причину для цього (ст. 23 КЗпП).
У Списку сезонних робіт не зазначаються конкретні професії, посади сезонних працівників — іде мова лише про виконувану роботу. Тому рекомендуємо на кожному підприємстві встановлювати в колективному договорі або іншому локальному нормативному документі (наказі, розпорядженні тощо) перелік професій, посад та конкретних видів сезонних робіт, а також заплановану тривалість, дату початку та закінчення таких робіт. Звісно, що фактичні строки трудових відносин із кожним працівником визначатимуться наказом про їх прийняття на роботу і про звільнення.
Прийом та звільнення сезонних працівників
У момент укладання трудового договору на сезонні роботи необхідно дотримуватися вимог, передбачених ст. 3 — 6 Указу №310:
— працівник повинен бути попереджений про сезонний характер роботи, і ця умова (строкові трудові відносини і причина цього) обов'язково зазначається в наказі про прийняття на роботу;
— строк трудового договору із сезонним працівником не повинен перевищувати тривалості сезону (6 місяців);
— випробний термін для сезонних працівників не встановлюється.
Трудові договори з сезонними працівниками є строковими трудовими договорами, позаяк укладаються на визначений строк, що встановлюється за згодою сторін (п. 2 ч. 1 ст. 23 КЗпП) та на період виконання певної роботи (п. 3 ч. 1 ст. 23 КЗпП). Про це нагадує і Мінсоцполітики у листі від 03.02.2003 р. №06/2-4/13.
Сезонні працівники мають право працювати як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом, адже на них поширюються загальні правила, встановлені КЗпП, а особливих норм, які б виключали таку можливість, немає.
Про укладення строкового трудового договору із сезонним працівником необхідно подавати повідомлення органу ДФС згідно з Постановою №413.
Не забудьте!
Iнформація про початок і закінчення трудових відносин з кожним із працівників відображається ще й у таблиці 5 Звіту з ЄСВ (додаток 4 до Порядку №435) та в розділі I податкового розрахунку за ф. №1ДФ.
Звільнення сезонних працівників відбувається після закінчення строку дії договору на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП. Заява працівника в цьому випадку не потрібна, крім випадків, коли розірвання строкового трудового договору відбувається достроково з ініціативи працівника (ст. 39 КЗпП).
Зверніть увагу
За загальним правилом, день звільнення — це останній робочий день працівника. Отже, звільнити сезонного працівника треба в останній день трудових відносин, який був зазначений у наказі про прийняття на роботу. Звільнення наступного дня після закінчення строкового трудового договору з причини такого закінчення матиме негативні наслідки для роботодавця.
Якщо сезонного працівника не звільнено в останній день дії строкового договору та трудові відносини фактично тривають (хоча б один день), дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк. Тобто строковий договір стає безстроковим, і звільнити працівника за п. 2 ст. 36 КЗпП буде неможливо. Працівник зможе звернутися, наприклад, до суду і поновитися на посаді, а роботодавець повинен буде сплатити йому середній заробіток за час вимушеного прогулу (за який саме період сплачуватиметься середній заробіток, суд визначатиме за ст. 235 КЗпП).
Також Держпраці роз'яснює1, що сезонні працівники за наявності умов, визначених у ст. 39 КЗпП (у разі його хвороби або інвалідності, які перешкоджають виконанню роботи за договором, порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного або трудового договору та у випадках, передбачених ч. 1 ст. 38 КЗпП України), мають право достроково з власної ініціативи розірвати трудовий договір. При цьому про своє звільнення сезонні працівники попереджають роботодавця письмово за 3 дні.
1 Роз'яснення Управління Держпраці у Хмельницькій області від 05.08.2018 р. «Особливості законодавчого регулювання праці сезонних працівників», http://km.dsp.gov.ua/news/101-osoblivost-zakonodavchogo-regulyuvannya-prac-sezonnih-pracvnikv.html.
Роботодавець з власної ініціативи має право звільнити працівника, зайнятого на сезонних роботах, до закінчення строку трудового договору, крім загальних підстав, передбачених трудовим законодавством України, також за додатковими підставами, установленими в п. 7 Указу №310. Зокрема, у разі:
— припинення робіт на підприємстві на строк понад два тижні з причин виробничого характеру чи скорочення робіт на цьому підприємстві;
— нез'явлення працівника на роботу безперервно протягом більше одного місяця внаслідок тимчасової непрацездатності.
Оплата праці
На сезонних працівників поширюються форми та системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат, що діють на підприємстві.
Як і постійним працівникам, оплата праці за виконану сезонним працівником місячну чи погодинну норму праці (обсяг робіт) має проводитися не нижче від мінімальної заробітної плати (ст. 95 КЗпП).
Для сезонних працівників може застосовуватися як погодинна, так і відрядна форма оплати праці. Наприклад, працівники, які виконують роботи в сільському господарстві, лісовій промисловості, переробній галузі тощо, часто перебувають на відрядній оплаті праці. А ось сезонні працівники санаторно-курортних закладів і закладів відпочинку, як правило, одержують оплату за відпрацьований час.
Залучення сезонних працівників до роботи у вихідні та святкові дні
Як і постійних працівників, сезонних працівників можна залучати до роботи у вихідні та святкові дні лише у випадках, визначених ст. 71 КЗпП та ч. 4 ст. 73 КЗпП. Тобто для цього має бути поважна причина.
Компенсація за роботу в такі дні визначається за згодою між конкретним працівником і керівником підприємства: це може бути інший день відпочинку або оплата в подвійному розмірі (ст. 72, 107 КЗпП):
— відрядникам — за подвійними відрядними розцінками;
— працівникам, праця яких оплачується за годинними/денними ставками, в розмірі подвійної годинної/денної ставки;
— працівникам, які одержують місячний оклад, — у розмірі одинарної годинної/денної ставки понад оклад, якщо робота у святковий, неробочий або вихідний день провадилася в межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної/денної ставки понад оклад, якщо робота проводилась понад місячну норму.
Оплата у зазначеному розмірі провадиться за години, фактично відпрацьовані у вихідний, святковий або неробочий день.
Утім, як і решта працівників, сезонні працівники можуть працювати і за індивідуальним графіком. У такому разі облік відпрацьованого ними часу відбувається підсумовано, дні відпочинку встановлюються таким працівникам залежно від їх графіка, а святкові дні цілком можуть бути для них робочими — саме через те, що є робочими за їх індивідуальним графіком.
Про правила організації підсумованого обліку робочого часу ми писали в «ДК» №22/2017, а про оплату роботи у святкові та неробочі дні при підсумованому обліку робочого часу — в «ДК» №42/2016.
Оплата відпусток сезонних працівників
Незважаючи на коротку тривалість трудових відносин із певним роботодавцем, сезонні працівники мають право на відпустки, зокрема на щорічну основну відпустку. Згідно з ч. 9 ст. 6 Закону про відпустки така відпустка надається сезонним працівникам пропорційно до відпрацьованого ними часу. Тобто якщо для звичайного працівника за певною посадою щорічна основна відпустка становить 24 календарні дні на рік, то сезонний працівник, що працює за такою посадою 6 місяців, матиме право лише на 12 календарних днів відпустки.
Якщо сезонний або тимчасовий працівник за час роботи не скористався відпусткою (а так частіше за все і буває), то при звільненні він може відгуляти відпустку або отримати компенсацію за невикористані дні. Контролери наполягають: у першому випадку трудовий договір припиняється в останній день відпустки працівника. Це слід урахувати у наказі про звільнення, який видають до початку відпустки. У другому випадку працівник отримує компенсацію за невикористану відпустку.
Також, відповідно до Закону про відпустки, тимчасові та сезонні працівники мають право на додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, відпустку без збереження заробітної плати тощо.
Щодо обчислення оплати часу відпусток, то тут також діє загальне законодавство, а саме Порядок №100. Відповідно до абз. 2 п. 2 Порядку №100, середня плата для оплати часу відпустки або компенсації за невикористану відпустку обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, з першого числа місяця після прийняття до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку.1
1 Докладніше про оформлення та розрахунок відпусткових див. у нашому електронному спецвипуску «Відпустки»: https://online.dtkt.ua/Book/Відпустки.epub.
Оплата тимчасової непрацездатності
Застрахованим особам, які працюють на сезонних роботах, допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, надається не більш ніж за 75 календарних днів протягом календарного року (ч. 2 ст. 22 Закону №1105).
На обчислення оплати часу тимчасової непрацездатності поширюється загальне законодавство, а саме Порядок №1266.
Тут застосовуємо п. 26 Порядку №1266, тобто якщо застрахована особа перебувала у трудових відносинах менше 12 календарних місяців за останнім основним місцем роботи, то розрахунковий період визначається за фактично відпрацьовані повні календарні місяці (з першого до першого числа).
Зверніть увагу!
Слід також пам'ятати про спеціальну норму. Згідно з ч. 4 ст. 19 Закону №1105 та п. 29 Порядку №1266, якщо протягом 12 місяців перед настанням страхового випадку за даними Держреєстру загальнообов'язкового держсоцстрахування застрахована особа має страховий стаж менше 6 місяців, середня заробітна плата визначається для розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності виходячи з нарахованої заробітної плати, з якої сплачується ЄСВ, але з розрахунку на місяць не вище за розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом у місяці настання страхового випадку.
Звісно, страховий стаж є наразі накопичуваною величиною і не розраховується за кожним місцем роботи окремо. Тому цілком можливо, що страховий стаж у працівника є, і він має це підтвердити документально. Для підтвердження страхового стажу у разі настання страхового випадку роботодавець має попросити в працівника довідку ОК-5 (ОК-7). Цю довідку будь-який працівник може отримати в ПФУ.
Нормативна база
- ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. №2755-VI.
- Закон про відпустки — Закон України від 15.11.96 р. №504/96-ВР «Про відпустки».
- Закон про оплату праці — Закон України від 24.03.95 р. №108/95-ВР «Про оплату праці».
- Закон №1105 — Закон України від 23.09.99 р. №1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
- Указ №310 — Указ Президії Верховної Ради СРСР від 24.09.74 р. №310-IХ «Про умови праці робітників і службовців, зайнятих на сезонних роботах»*.
- Список сезонних робіт — Список сезонних робіт і сезонних галузей, затверджений постановою КМУ від 28.03.97 р. №278.
- Порядок №100 — Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою КМУ від 08.02.95 р. №100.
- Порядок №1266 — Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затверджений постановою КМУ від 26.09.2001 р. №1266.
- Порядок №435 — Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Мінфіну від 14.04.2015 р. №435.
- Постанова №413 — Постанова КМУ від 17.06.2015 р. №413 «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу».
* Чинний в Україні відповідно до Постанови ВРУ від 12.09.91 р. №1545-ХII «Про порядок тимчасової дії окремих актів законодавства Союзу РСР».
Галина КАЗНАЧЕЙ, «Дебет-Кредит»