У попередній статті у «Дебеті-Кредиті» №19/2018, ми розглядали основні засади щодо застосування давності за законодавством України. У сьогоднішній статті обговоримо практичні питання початку, закінчення, можливі випадки переривання перебігу строку позовної давності.
Початок перебігу строку
Відповідно до ст. 261 ЦКУ, перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права чи про особу, яка його порушила.
Початок перебігу позовної давності
1. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. <...>
3. Перебіг позовної давності за вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину починається від дня, коли почалося його виконання. <...>
5. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. <...>
За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.
7. Винятки з правил, встановлених частинами першою та другою цієї статті, можуть бути встановлені законом.
Так, згідно зі ст. 15 ЦКУ, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. При цьому зі змісту цивільного законодавства випливає, що особа, яка дізналася або могла дізнатися про порушення свого права, повинна звернутися за його захистом до суду в межах строку давності.
Зазначимо також, що строк звернення до адміністративного суду, про який ішлося у попередній статті, також обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ст. 122 КАСУ).
Суб'єктивний момент
Окремо наголосимо, що початок перебігу строку давності пов'язується законом не лише з об'єктивним моментом — порушенням права, а й із суб'єктивним — із тим, коли сторона, права якої порушено, дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав. Закон чітко не визначає, що таке «могла дізнатися». На практиці це означає, що цей момент може бути предметом розгляду під час вирішення спору в суді.
Запізнення з моментом, коли сторона дізналася про порушення її прав, не може бути наслідком її недбалості. У такому разі перебіг строку давності розпочинається з моменту, коли сторона могла дізнатися про порушення її права, але не дізналася внаслідок своєї недбалості. Наприклад, унаслідок неналежної організації обліку, обробки і зберігання документів і т. д.
У постанові Верховного суду України від 16.11.2016 р. №6-2469цс16 у справі №487/10132/14-ц1 зазначається: порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Крім цього, суд вказує на те, що позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 60 ЦПК України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.
Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦКУ, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
З огляду на таке у господарських відносинах найчастіше початком перебігу строків давності є саме дата порушення права (невиконання обов'язку, зокрема нездійснення поставки у строк, нездійснення оплати у строк тощо). Позаяк сторона має вільний доступ до своєї бухгалтерської документації (складських та банківських документів), вона може дізнатися про порушення її права у момент його порушення.
Встановлюючи в господарському договорі строк виконання зобов'язання, сторони, по суті, наперед визначають дату або подію/обставину, з настанням якої розпочинається відлік строку давності. Крім того, строк давності може бути збільшений за домовленістю сторін (ч. 1 ст. 259 ЦКУ), викладеною в основному або окремому договорі. Водночас строк давності не може бути скорочено за домовленістю сторін (ч. 2 ст. 259 ЦКУ).
Необхідність поновлення строку
Коли позивач у цивільному чи господарському процесі звертається до суду після закінчення строку давності (якщо б він обчислювався з дня порушення права), він повинен обґрунтувати момент початку перебігу цього строку. При цьому прийнято, обґрунтовуючи початок перебігу строку більш пізньою датою, звертатися до суду з клопотанням про поновлення цього строку. Слід бути готовим, що відповідач буде заперечувати це і вказувати на те, що позивач міг дізнатися або навіть дізнався про порушення його прав раніше.
Зауважимо також, що на практиці у відносинах із державним елементом (в усіх відносинах, до яких залучено державне майно чи майно, яке колись було державним) нерідко практикувалося пред'явлення позову прокурором в інтересах держави після закінчення строку давності. У таких випадках прокурори зазначали, що датою, коли сторона (держава) могла дізнатися про порушення її прав, є дата прокурорської перевірки. Суди у таких випадках, як правило, поновлювали строк позовної давності. А при поданні відповідних заперечень на твердження прокуратури слід було доводити, що уповноважений державний орган, організація (які були учасниками відповідних відносин) знали про порушення їхніх прав, а тому підстав для продовження строку давності немає. Iз цього питання можна ознайомитися з постановою Верховного суду України від 13.03.2017 р. №6-80цс17 у справі №370/314/14-ц2.
Право прокурорів на звернення до суду з позовами в інтересах держави або територіальної громади було обмежено новим Законом «Про прокуратуру» 2015 р. Згідно з ч. 3 ст. 25 цього Закону, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Чи знищувати документи?
Строк позовної давності, як ми вже з'ясували вище, пов'язаний із необхідністю збереження документів, які можуть бути доказами у справі. При цьому відомо, що кожен вид документів має різний термін зберігання.
У випадках, коли у документах, пов'язаних із певною операцією, підприємство вбачає потенційну загрозу виникнення спору, а також за операціями, судові провадження у справі за якими остаточно не завершено, звичайно, документи знищувати не варто.
Що є порушенням права
Цивільні правовідносини — це врегульовані правом відносини суб'єктів, в яких одна зі сторін має певні права (суб'єктивні права), а інша — пов'язані з цими правами обов'язки (цивільні обов'язки).
Згідно зі ст. 509 ЦКУ, «зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку». Саме у зв'язку з порушенням таких цивільних прав виникає найбільше спорів, що потребують судового розгляду.
Господарські договірні правовідносини, як правило, є двосторонніми. Це означає, що кожна зі сторін договору має як певні права, так і певні обов'язки, тобто кожна зі сторін є водночас і боржником, і кредитором (див., наприклад, схему 1 та схему 2). А позаяк кожна сторона є боржником і кредитором, то кожна зі сторін має відповідне право, яке може бути порушене іншою стороною.
Схема 1
Схема зобов'язань, що випливають із договору купівлі-продажу1
| Сторони | Продавець | Покупець |
| Обов'язки | Передати у встановлений строк товар у власність покупцю (у цій частині продавець вважається боржником покупця) | Прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму (у цій частині покупець вважається боржником продавця) |
| Права | Вимагати, щоб покупець виконав свої обов'язки: прийняв товар* та сплатив за нього (у цій частині продавець вважається кредитором покупця) | Вимагати, щоб продавець передав у власність товар у встановлений строк (у цій частині покупець вважається кредитором продавця) |
| Що буде порушенням права | ||
| — | Порушенням прав продавця буде, зокрема: — неприйняття або неповне прийняття товару покупцем*; — неоплата або неповна оплата поставленого товару |
Порушенням прав покупця буде, зокрема: — непередання товару або передання його не у встановлений строк; — передання товару неналежної якості, неповне, некомплектне тощо |
| * Стаття 655 ЦКУ передбачає можливість укладення «реального» договору купівлі-продажу, який, на відміну від «консенсуального», набирає чинності тільки після передачі товару. | ||
1 У схемі наведено основні права й обов'язки; при цьому договором передбачаються кількість, якість, асортимент товару, гарантійне зобов'язання та інші передбачені законом або домовленістю сторін права й обов'язки. I відповідна сторона має виконувати своє зобов'язання саме таким чином, як це передбачено договором, за кожною передбаченою ним умовою, а інша сторона — право вимагати його виконання відповідним чином.
Схема 2
Схема зобов'язань, що випливають із договору підряду1
| Сторони | Підрядник | Замовник |
| Обов'язки | Виконати за завданням замовника певну роботу (у цій частині продавець вважається боржником замовника) | Прийняти й оплатити виконану роботу (у цій частині покупець вважається боржником підрядника) |
| Права | Вимагати, щоб замовник виконав свої обов'язки: прийняв виконану роботу й оплатив її (у цій частині підрядник вважається кредитором замовника) | Вимагати, щоб підрядник виконав роботу (у цій частині замовник вважається кредитором підрядника) |
| Що буде порушенням права | ||
| — | Порушенням прав підрядника буде, зокрема: — неприйняття або неналежне (наприклад, несвоєчасне) прийняття роботи замовником; — неоплата або неповна оплата виконаної роботи |
Порушенням прав замовника буде, зокрема: — невиконання або неналежне виконання роботи (неякісно, не у повному обсязі, з недотриманням домовленостей щодо строків, етапів робіт тощо) |
1 У схемі наведено основні права й обов'язки; при цьому договором передбачаються порядок видачі завдання на виконання роботи, складання кошторису, якість, строк, етапи робіт та інші передбачені законом або домовленістю сторін права й обов'язки. I відповідна сторона також має виконувати своє зобов'язання саме таким чином, як це передбачено договором, за кожною передбаченою ним умовою.
Відповідно, невиконання або неналежне виконання зобов'язання є його порушенням, що тягне за собою порушення цивільних прав.
Як видно зі схем 1, 2, порушенням прав однієї сторони буде невиконання або неналежне виконання зобов'язання, що може бути допущено другою стороною. I з того моменту, коли одна сторона дізналася або могла дізнатися про порушення її права, за загальним правилом починається перебіг строку давності.
Що є порушенням зобов'язання
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Приклад 1 Виконавець за актом наданих послуг від 07.09.2016 р. надав замовникові послугу на підставі договору про надання послуг. За договором послугу мало бути оплачено протягом 5-ти робочих днів з дня підписання акта (тобто не пізніше 13.09.2016 р.). Проте послугу не було оплачено. Термін позовної давності розпочинає перебіг з 14.09.2016 р. і становить 3 роки. Це означає, що позов має бути пред'явлено не пізніше 14.09.2019 р.
Приклад 2 Покупець за договором поставки вніс аванс за постачання товару 05.09.2016 р. За договором товар мав бути поставлений до 1 жовтня 2016 р. Проте товар не було поставлено. Перебіг строку позовної давності розпочинається 02.10.2016 р. Це означає, що позов має бути пред'явлено не пізніше 02.10.2019 р.
Приклад 3 Підприємство за договором купівлі-продажу 9 жовтня 2015 р. продало покупцеві товар зі строком оплати 1 місяць. Однак товар оплачено не було. Перебіг строку давності розпочався 9 листопада 2015 р. У червні 2018 р. сторони підписують додаткову угоду до договору, в якій передбачають збільшення строку позовної давності за цим договором до 5 років. Відповідно, строк давності мине 9 листопада 2020 р.
Приклад 4 Підприємство 1 на підставі договору позики 02.10.2015 р. надало Підприємству 2 безвідсоткову позику («поворотну фінансову допомогу») на один рік, з терміном повернення до 02.10.2016 р. Проте позику не було повернуто. Перебіг строку позовної давності обчислюється з 03.10.2016 р. Це означає, що позов має бути пред'явлено не пізніше 03.10.2019 р.
Строк давності за вимогами без визначення строку
Досить часто на практиці постають запитання щодо моменту початку перебігу строку позовної давності за зобов'язаннями, щодо яких неможливо чітко встановити момент порушення права. Йдеться насамперед про зобов'язання, для яких договором або законом не визначено строк виконання.
Згідно з ч. 5 ст. 261 ЦКУ, за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначено або визначено моментом вимоги, перебіг позовної давності починається з дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Проте у разі, якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається лише із закінченням цього строку.
Частина 2 ст. 530 ЦКУ передбачає, що у випадку коли строк виконання боржником обов'язку не встановлено або визначено моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час; при цьому боржник повинен виконати такий обов'язок у 7-денний строк з дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає з договору або актів цивільного законодавства. За таких умов на практиці прийнято вважати, що строк давності слід обчислювати лише після закінчення 7-денного строку після пред'явлення вимоги про сплату (наприклад, після надсилання претензії чи іншої письмової вимоги).
Водночас якщо, наприклад, йдеться про купівлю-продаж, то, згідно з ч. 1 ст. 692 ЦКУ, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором чи актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару.
Верховний суд України в постанові від 19.08.2014 р. №3-78гс141 зазначає, що строк виконання грошового зобов'язання в таких правовідносинах визначається за правилами ст. 692 ЦКУ, тобто оплата товару пов'язана з моментом його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, через те що іншого строку оплати сторони не визначили.
Отже, маємо два варіанти, за якими можна обчислювати початок перебігу строку давності, якщо сторони договору купівлі-продажу не визначили строку погашення зобов'язання: або з моменту вимоги, або з моменту прийняття товару чи товаророзпорядчих документів (приклад 5). Аби не отримати відмовного рішення суду, слід мати це на увазі і звертатися до суду за змоги виходячи з більш раннього закінчення строку давності.
Приклад 5 Постійному покупцеві 15 квітня 2015 р. відвантажено товар за усним договором купівлі-продажу, на підставі довіреності товар одержано зі складу за накладною. Проте виписаний рахунок не було оплачено. 22 червня 2015 р. покупцеві пред'явлено вимогу про негайну сплату коштів (претензію отримано 23 червня 2015 р.). Проте кошти так і не було сплачено. Позовна давність має обчислюватися за одним із двох варіантів: а) з 16 квітня 2015 р. (день, наступний за датою прийняття товару); б) з 1 липня (день отримання претензії плюс 7 днів).
Закінчення строку давності
Строк давності обчислюється відповідно до загальних правил обчислення строків. Згідно зі ст. 254 ЦКУ, строк, визначений роками, минає у відповідні місяць та число останнього року строку; строк, визначений місяцями, минає у відповідне число останнього місяця строку. I якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений згідно з законом у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Проте момент закінчення строку давності залежить не лише від дати початку перебігу строку — для з'ясування дати його закінчення слід визначити, чи не було фактів переривання або зупинення строку давності.
Зауважимо також, що відповідно до ст. 262 ЦКУ заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності. Тож незважаючи на можливі відступлення права вимоги, переведення боргу чи інші випадки заміни сторін у зобов'язанні, строк позовної давності не переривається та не зупиняється (якщо не було інших підстав для переривання чи зупинення строку).
Переривання та зупинення строку давності
Строк позовної давності може бути перервано або його перебіг може бути зупинено. Зупинення від переривання відрізняється тим, що у разі зупинення перебіг строку продовжується після зникнення обставин, що обумовили таке зупинення. А у разі переривання перебіг строку розпочинається з початку (час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується).
Підстави зупинення строку передбачено у ст. 263 ЦКУ (в основному це обставини непереборної сили — так званий форс-мажор). Підстави для його переривання визначено у ст. 264 ЦКУ.
Позовна давність переривається у двох випадках:
— у разі вчинення особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку;
— у разі пред'явлення особою позову до одного з кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.
Щодо вчинення особою дії, яка свідчить про визнання нею свого боргу, то до таких дій може належати, зокрема, написання гарантійного листа чи відповіді на претензію, з якої видно, що боржник визнає борг і зобов'язується його погасити (але, наприклад, тимчасово не має для цього коштів). У судовій практиці як дії, що свідчать про визнання боргу, класифікується, наприклад, підписання боржником додаткових угод, актів звіряння розрахунків, графіка погашення заборгованості, відповідних листів. Див. приклад 6.
Проте не кожен акт звірки і не кожна дія, що свідчать про визнання боргу, переривають перебіг строку давності.
У постанові Вищого господарського суду України від 19.01.2017 р. у справі №920/1294/151 наголошувалося, що з наданого акта звірки не вбачається, на підставі яких договорів виникла заборгованість між сторонами. Тому суд поставив під сумнів переривання таким актом звірки перебігу позовної давності.
Верховний суд України в постанові від 08.11.2017 р. №6-2891цс16 у справі №401/6656/12-ц2 зазначив, що вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності лише за умови, якщо такі дії здійснено самим боржником або за його згодою чи дорученням уповноваженою на це особою. Не можуть вважатися добровільним погашенням боргу, що перериває перебіг позовної давності, будь-які дії кредитора, спрямовані на погашення заборгованості, зокрема списання коштів з рахунків боржника без волевиявлення останнього або без його схвалення.
У цій постанові, а також у постанові від 09.11.2016 р. №6-1457цс16 у справі №761/14514/14-ц3 суд аналізує договори з періодичними платежами (кредитні договори). Верховний суд України зазначає, що у разі вчинення боржником оплати чергового платежу судам належить перевіряти, чи не свідчить така дія про визнання лише певної частини боргу, а отже, вона не може бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.
Також Верховний суд України у постанові від 13.10.2016 р. №6-931цс154 зазначав, що позовна давність переривається поданням заяви про видачу судового наказу (оскільки судовий наказ є особливою формою судового рішення).
Щодо подання позову в постанові Верховного суду України від 24.05.2017 р. №6-1763цс16 у справі №544/525/15-ц5 сказано: якщо суд у прийнятті позовної заяви відмовив або повернув її, то перебіг позовної давності не переривається. Не перериває перебігу такого строку й подання позову з недодержанням правил підсудності, а також з іншим предметом спору та з іншими матеріально-правовими підставами.
Також важливо, що переривання позовної давності можливе виключно в межах позовної давності (з цього приводу є постанова Верховного суду України від 29.03.2017 р. №6-1996цс16 у справі №132/3645/14-ц6). Тобто в разі закінчення такого строку він не може перериватися жодними діями.
1 http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/64394980.
2 http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/70427243.
3 http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/62692640.
4 http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/55160150.
Приклад 6 Покупцеві, який сплатив аванс 50% за договором поставки, поставлено товар 1 жовтня 2015 р. Решту коштів за договором мало бути сплачено протягом року з дати поставки, тобто до 1 жовтня 2016 р. Проте повну суму коштів сплачено не було. Останній платіж за договором відбувся 15 квітня 2016 р. Перебіг строку давності обчислюється з 2 жовтня 2016 р.
Приклад 7 За умовами прикладу 5 у відповідь на надіслану претензію боржник 4 липня 2016 р. частково (але не повною мірою) погасив борг, зазначивши у платіжному дорученні номер договору та/або накладної чи рахунка до нього. Оскільки ця дія (часткова сплата боргу за договором) свідчить про визнання боргу, строк давності переривається і його обчислення починається спочатку: з 5 липня 2016 р. Строк позовної давності за таким договором закінчиться 5 липня 2019 р.
Олексій КРАВЧУК, д. ю. н., доцент, аудитор