Державний контроль за працевлаштуванням щойно набирає обертів. I судячи із законопроектів, уряд і законодавець не полишає спроб працевлаштувати всіх і кожного. Тільки якою кров'ю це буде зроблено?!
Штрафні санкції
Відповідальність за порушення законодавства про працю регламентована ст. 265 КЗпП. У зв'язку зі значними розмірами цих штрафів і досить широкою практикою перевірок уже в I кварталі 2017 року, цікавість щодо підстав накладення штрафів не вщухає.
Як ми знаємо, всі ці штрафи накладає Державна служба України з питань праці (Держпраці). Досить значний штраф загрожує підприємству за допуск працівника до роботи без укладення трудового договору або застосування праці повний робочий час, у разі коли працівник оформлений на неповний робочий час, — 30 мінімальних заробітних плат, тобто 96 тисяч грн за кожного працівника.
Штраф у 100 мінімальних заробітних плат (320 тисяч грн) передбачається лише за недопуск інспектора з праці до перевірки або створення перешкод у її проведенні. Зверніть увагу: не будь-якого перевіряльника, а саме інспектора з праці.
Не слід забувати і про штрафи у 10 мінімальних заробітних плат (32 тисячі грн) за недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці за кожного працівника (абз. 3 ч. 2 ст. 265 КЗпП).
Крім штрафів відповідно до ст. 265 КЗпП, передбачено і низку адміністративних штрафів, які накладаються згідно зі ст. 41 КУпАП.
У листах від 04.01.2017 р. №54/4.1/4.1-ДП-17 та від 25.01.2017 р. №828/4.3/4.1-ДП-17 Держпраці робить висновок, що штрафи за правопорушення, зазначені в абзацах 3 та 8 ч. 2 ст. 265 КЗпП, не залежать ні від кількості працівників, щодо яких виявлено порушення, ні від тривалості правопорушення. А штрафи, перелічені в абзацах 2, 4 та 5 ч. 2 ст. 265 КЗпП, залежать від кількості працівників, стосовно яких було скоєно правопорушення.
У листі від 04.01.2017 р. №57/4.1/4.1-ДП-17 Держпраці пояснює, що фінансова відповідальність за порушення законодавства про працю встановлена з 01.01.2015 р. (ідеться про ст. 265 КЗпП), але штрафні санкції можуть бути застосовані як за правопорушення, вчинені після набрання чинності змінами, внесеними до ст. 265 КЗпП, так і за правопорушення, які були вчинені раніше (2014 рік і раніше1), але є триваючими.
1 Хоча на практиці порушення за ст. 265 КЗпП, які виявлені у періоді до 01.01.2015 року, як правило, до акта перевірки не потрапляють, хіба що вони тривають і після 01.01.2015 р.
Яке правопорушення можна назвати триваючим?
Мін'юст у листах від 01.12.2003 р. №22-34-1465 та від 17.07.2007 р. №22-14-493 пояснює, що продовжуваним адміністративним проступком називають низку ідентичних проступків, які вчиняються неодноразово з однаковою метою, формою вини, тими самими суб'єктами, засобами дії і які становлять у сукупності єдине правопорушення (наприклад, дрібне розкрадання державного або колективного майна). Триваючими адміністративними проступками є проступки, пов'язані з тривалим, неперервним невиконанням обов'язків, передбачених правовою нормою (наприклад, проживання без паспорта, самовільне будівництво будинків або споруд тощо, в розрізі трудових відносин це може бути систематичне непроведення індексації зарплати), припиняються або виконанням регламентованих обов'язків, або притягненням винної у невиконанні особи до відповідальності. Ключовою ознакою триваючих правопорушень є той факт, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Iноді такий стан триває значний час, і весь цей час винний безперервно скоює правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов'язків.
Перевіряє Держпраці
Ключовим документом, що його використовує в роботі Держпраці, є Порядок №390. I правомірність його застосування цим органом підтверджується судами1. У листі від 13.03.2017 р. №2798/4.3/4.1-ДП-17 Мінпраці пояснює, на підставі яких критеріїв суб'єкти господарювання обираються для перевірок.
Передбачається, що для перевірки інспектор повинен пред'явити направлення та службове посвідчення. Проект нового порядку перевірок2 передбачає перевірку без направлень.
Чи повинен інспектор з праці розписатись у журналі перевірок?
У приписах ч. 12 ст. 4 Закону про держнагляд говориться про обов'язок посадовця розписатися в журналі реєстрації перевірок. Але ця норма не поширюється на Держпраці. Про обов'язок розписуватися у журналі перевірок не йдеться й у Порядку №390. Формально Указ №817/98, в якому сказано про журнал реєстрації перевірок, поширюється тільки на перевірки фінансово-господарської діяльності, а не на перевірки трудових відносин на підприємстві.
Але не слід випускати з поля зору той факт, що ч. 3 ст. 6 Закону про держнагляд, яка стосується і Держпраці, передбачає, що суб'єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного посвідчення (направлення) на проведення заходу державного контролю. Певна річ, направлення на перевірки бажано було б усе-таки залишити, адже це дасть можливість погоджувати факти перевірок із керівництвом й уникнути корупційної складової, коли інспектори на власний розсуд прийматимуть рішення, кого перевіряти.
Перевіряють податківці
Право проводити перевірки платників ЄСВ органами ДФС регламентовано п. 2 ч. 1 ст. 13 Закону про ЄСВ. Податківці мають право проводити камеральні та документальні перевірки. Зверніть увагу: права на проведення фактичних перевірок Законом про ЄСВ не передбачено! Разом з тим, нам відомі факти проведення ДФС у м. Києві фактичної перевірки з питань трудових відносин3.
1 Зокрема, ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2017 р. у справі №820/5064/16, http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/64398304.
2 http://dsp.gov.ua/повідомлення-про-оприлюднення-проек-52/.
3 Цікавими є висновки щодо проведення фактичної перевірки працівниками ДПI у складі робочої групи з легалізації зарплати та зайнятості населення — див. постанову Полтавського окружного адмінсуду від 17.03.2017 р. у справі №816/2141/16, http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/65501805.
Чим можна спровокувати таку перевірку?
Зверніть увагу на формулювання пп. 80.2.7 ПКУ: «У разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації…». Норми пп. 80.2.2 ПКУ дозволяють податківцям прийти на фактичну перевірку лише на підставі підозри про «можливі порушення платником податків законодавства», тобто конкретних фактів не потрібно — достатньо лише підозри, що платник податків може мати якісь правопорушення*. I тут же у пп. 80.2.2 ПКУ сказано, що джерелом інформації про можливі правопорушення може бути інформація від державних органів або органів місцевого самоврядування. Джерела отримання інформації податківцями визначено п. 72.1 ПКУ — органи виконавчої влади й органи місцевого самоврядування. Але для проведення фактичних «трудових перевірок» інформація про можливі порушення не обов'язково має виходити саме від органів місцевої чи виконавчої влади. Норми пп. 80.2.7 ПКУ дозволяють проводити перевірки «у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації», тобто джерела отримання інформації для таких перевірок нічим не обмежені. Це можуть бути і пости в Iнтернеті, і скарги неоформлених працівників — тут джерела обмежуються лише фантазією податківців.
* Хоча іноді припущення в таких випадках суд визнає недопустимими — ухвала Харківського апеляційного адмінсуду від 16.03.2017 р. у справі №818/1736/16, http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/65439881.
Таку підставу передбачено пп. 80.2.7 ПКУ, і стосується вона фактичних перевірок у межах працевлаштування працівників, виплат зарплат «у конвертах», організації підприємницької діяльності підприємців без фактичної державної реєстрації.
Під час таких перевірок податківці перевіряють не лише дотримання законодавства про працю, а й щодо донарахування податку на доходи фізосіб та військового збору з неоформлених працівників. Проте і тут не без нюансів. Норми пп. 75.1.3 ПКУ чітко визначають, що є предметом фактичної перевірки, і сплати податків та єдиного соцвнеску серед них немає. У листі від 14.02.2017 р. №2932/6/99-99-13-02-03-15 головний податковий регулятор пояснює, що питання трудових відносин не належить до компетенції ДФС, а перебуває у правовому полі Міністерства соціальної політики України. Це варто враховувати під час допуску фіскалів до фактичної перевірки трудових відносин.
Пенсійний фонд
Територіальні органи Пенсійного фонду можуть перевіряти платників ЄСВ у межах Закону про ЄСВ та Закону про держнагляд.
Норми п. 2 ч. 1 ст. 13-1 Закону про ЄСВ регламентують можливість Пенсійного фонду України брати участь у планових перевірках, що їх проводять податківці, для перевірки достовірності відомостей, поданих до реєстру застрахованих осіб Держреєстру, та у випадках, передбачених законом, проводити позапланові перевірки бухгалтерських книг, звітів, кошторисів та інших документів страхувальників щодо достовірності відомостей, поданих до реєстру застрахованих осіб або для призначення пенсій, отримувати необхідні пояснення, довідки і відомості з питань, що виникають під час таких перевірок. Тобто органи ПФУ можуть ходити на перевірки як самостійно, так і в межах податкових перевірок.
«Пенсійники» можуть приходити навіть на позапланові перевірки. Таку можливість їм надає п. 2 ч. 1 ст. 64 Закону №1058. Норми ч. 1 ст. 6 Закону про держнагляд визначають низку підстав для проведення позапланових перевірок:
— подання суб'єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням;
— неподання суб'єктом господарювання документів обов'язкової звітності за два звітні періоди поспіль без поважних причин або без надання письмових пояснень про причини, що перешкоджали поданню таких документів;
— виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених суб'єктом господарювання у документі обов'язкової звітності, крім випадків, коли суб'єкт господарювання протягом місяця з дня первинного подання повторно подав такий документ з уточненими достовірними даними або якщо недостовірність даних є результатом очевидної описки чи арифметичної помилки, яка не впливає на зміст поданої звітності. Якщо помилка виявлена органом державного нагляду (контролю) у документі обов'язкової звітності, такий орган має впродовж 10 р. д. повідомити суб'єкта господарювання про необхідність її виправлення у строк до п'яти робочих днів з дня отримання повідомлення. Невиправлення помилки у встановлений строк є підставою для проведення позапланового заходу;
— звернення фізособи (фізосіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров'ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності).
Як бачимо, остання підстава дає можливість проводити «пенсійникам» перевірки за зверненням, зокрема, неоформлених працівників, але такі звернення мають бути аргументовані та додатково підкріплені документами та копіями документів, які підтверджують правопорушення. А немає копій документів — немає підстави розглядати таке звернення як достатньо аргументоване для ініціювання перевірки. Крім того, не слід забувати, що фізособи, які подали безпідставне звернення, несуть відповідальність. Під час таких перевірок перевіряються тільки ті питання, які стали підставою їх проведення.
ФСС із непрацездатності
Щодо цього органу, то тут несподіванок можна не очікувати. Відповідно до ст. 9 та 10 Закону про соцстрах, цей орган займається:
— перевіркою обґрунтованості видачі та продовження листків непрацездатності застрахованим особам, у тому числі на підставі інформації з електронного реєстру листків непрацездатності;
— контролем за використанням коштів Фонду, веденням і достовірністю обліку та звітності щодо їх надходження та використання, застосовує в установленому законодавством порядку фінансові санкції та накладає адміністративні штрафи;
— перевіркою достовірності відомостей, поданих роботодавцем для отримання коштів Фонду, дотримання порядку використання роботодавцем виділених йому коштів Фонду та зупинення виплат з Фонду в разі відмови або перешкоджання з боку роботодавця у проведенні перевірки, виявлення фактів подання ним Фонду недостовірних відомостей або порушення порядку використання роботодавцем коштів Фонду;
— накладенням і стягненням фінансових санкції та адміністративні штрафів, передбачених Законом про соцстрах.
Ключовим документом у роботі цього Фонду є Iнструкція №29. Позапланові перевірки проводяться без попереднього повідомлення страхувальника за наявності таких підстав (п. 3.6 Iнструкції №29):
— виявлення невідповідності між даними, зазначеними у документах обов'язкової звітності та заявах-розрахунках, поданих страхувальником до органу Фонду;
— за результатами аналізу даних, зазначених у звітності, заяві-розрахунку страхувальника за коштами Фонду, статистичних даних виявлено перевищення розміру середньоденної допомоги по тимчасовій непрацездатності, вагітності і пологах над розміром середньоденної заробітної плати;
— виявлення під час перевірки в іншого страхувальника фактів, що свідчать про порушення вимог законодавства, які вплинули або можуть вплинути на виплату матеріального забезпечення та надання соціальних послуг;
— неподання у встановлений термін страхувальником звітності до органу Фонду без поважних причин, а також письмових пояснень про причини, які перешкоджали поданню такої звітності;
— звернення фізичних та юридичних осіб про порушення страхувальником законодавства з питань, що належать до компетенції органів Фонду.
Цей Фонд може застосовувати штрафні санкції у розмірі 50% неправомірно витрачених суми страхових коштів та/або вартості наданих соціальних послуг (і відшкодування витрат Фонду у повному обсязі) та штраф 10% несвоєчасно повернених або повернених не у повному обсязі страхових коштів. Строк давності у разі стягнення штрафів у межах Закону про соцстрах, а також інших видів заборгованостей перед Фондом не діє — строк давності нічим не обмежується (ч. 2 ст. 17 Закону про соцстрах).
Як бачимо, ФСС з тимчасової непрацездатності займається виключно «своїми» питаннями і в питання оформлення найманих працівників не втручається.
Органи місцевого самоврядування
З 1 січня 2017 року органи місцевого самоврядування отримали повноваження на проведення перевірок у сфері контролю за дотриманням законодавства про працю і зайнятість населення (ч. 3 ст. 18 Закону про місцеве самоврядування, ст. 1 Закону про держнагляд). Тепер вони можуть виступати з ініціативою щодо перевірок, організовувати їх проведення, а при здійсненні повноважень у сфері контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення проводити перевірки на підприємствах, в установах та організаціях, що не перебувають у комунальній власності, а також фізосіб, які використовують працю найманих працівників.
Тобто виконавчим органам міськрад міст обласного значення та об'єднаним територіальним громадам надано право перевіряти дотримання законодавства про працю і зайнятість населення, складати адміністративні протоколи та накладати фінансові санкції1. Але ні Порядок №390, ні Порядок №509 на органи місцевого самоврядування не поширюються. Під них буде ухвалено окремий Порядок здійснення держконтролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення і Методрекомендації щодо забезпечення здійснення виконавчими органами міських рад міст обласного значення, об'єднаних територіальних громад повноважень — наразі ці документи перебувають на стадії проектів, тому практична реалізація перевірок у межах трудового законодавства органами місцевого самоврядування неможлива.
1 Суди критично ставляться до проведення різного роду рейдів-обстежень міських робочих груп разом з працівниками органів Держпраці та накладення ними штрафів за ст. 265 КЗпП у випадках виявлення порушень під час таких рейдів (див. постанову Iвано-Франківського окружного адмінсуду від 24.03.2017 р. у справі №809/351/17, http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/65621745.
Нормативна база
- КЗпП — Кодекс законів про працю України від 10.12.71 р. №322-VIII.
- КУпАП — Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.84 р. №8073-X.
- ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. №2755-VI.
- Закон №1058 — Закон України від 09.07.2003 р. №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
- Закон про держнагляд — Закон України від 05.04.2007 р. №877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
- Закон про ЄСВ — Закон України від 08.07.2010 р. №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
- Закон про місцеве самоврядування — Закон України від 21.05.97 р. №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні».
- Закон про оплату праці — Закон України від 24.03.95 р. №108/95-ВР «Про оплату праці».
- Закон про соцстрах — Закон України від 23.09.99 р. №1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
- Указ №817/98 — Указ Президента України від 23.07.98 р. №817/98 «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності».
- Порядок №390 — Порядок проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затверджений наказом Мінсоцполітики від 02.07.2012 р. №390.
- Порядок №509 — Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затверджений постановою КМУ від 17.07.2013 р. №509.
- Iнструкція №29 — Iнструкція про порядок проведення перевірок страхувальників по коштах Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, прийняття рішень за їх результатами та процедуру оскарження, затверджена постановою правління ФСС з ТВП від 22.12.2010 р. №29.
Юлія КЛОВСЬКА, головний редактор