Однією з обговорюваних на інтернет-форумі «Дебету-Кредиту» тем є зміни у перевірках додержання трудового законодавства та підвищений штраф у 320 тис. грн за недопуск до таких перевірок. Розглянемо питання перевірок законодавства про працю з урахуванням змін, унесених з 1 січня 2017 р., та поговоримо резонансний проект постанови Кабміну щодо таких перевірок, розміщений на сайті Держпраці.1
Хто має право перевіряти
Законодавець досить своєрідно розвиває норми, що врегульовують сферу контролю, яку ми розглядаємо. Так, у ПКУ вже тривалий час прописано, що контроль за додержанням трудового законодавства в частині укладення трудового договору належить до компетенції органів ДФС (пп. 75.1.2 — 75.1.3 ПКУ).
1 http://dsp.gov.ua/повідомлення-про-оприлюднення-проек-52/.
Водночас законодавець іде зовсім іншим шляхом, розвиваючи контрольні повноваження Держпраці і передбачаючи за порушення в цій сфері дедалі більші штрафи.
У цій статті йдеться не про перевірки з боку органів ДФС, а про перевірки у сфері праці з боку Держпраці та органів місцевого самоврядування — виконкомів місцевих рад.
Місцеві органи
Законом №1774 внесено зміни до ст. 17, 18, 34 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» — передбачено право органів місцевого самоврядування при здійсненні делегованих повноважень у сфері контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення проводити перевірки на підприємствах, в установах та організаціях, що не перебувають у комунальній власності, а також фізосіб, які використовують працю найманих працівників. Щоправда, є нюанс — змінами до ст. 34 це повноваження віднесено до відання не всіх виконкомів місцевих рад, а лише виконавчих органів міських рад міст обласного значення та об'єднаних територіальних громад.
Поширення Закону про держнагляд
На перевірки за додержанням законодавства про працю поширює свою дію Закон про держнагляд. З урахуванням змін, унесених до нього Законом від 03.11.2016 р. №1726-VIII, перевірки органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення здійснюються у встановленому Законом про держнагляд порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідній сфері (тобто в сфері праці) та міжнародними договорами.
Ці органи зобов'язані забезпечити дотримання вимог ст. 1, 3, 9, 10, 19, 20, 21, ч. 1, 4, 6 — 8, абз. 2 ч. 10, ч. 13 — 14 ст. 4, ч. 1 — 4 ст. 5, ч. 3 ст. 6, ч. 1 — 4, 6 ст. 7 Закону про держнагляд.
Конвенції
Основною особливістю регулювання сфери контролю, що розглядається, є наявність двох міжнародних конвенцій МОП, які прямо визначають повноваження інспекторів з праці (без завуальованої назви на кшталт «...орган, уповноважений на реалізацію державної політики...»). Це Конвенція МОП 1947 року №81 про інспекцію праці у промисловості й торгівлі та Конвенція МОП 1969 року №129 про інспекцію праці в сільському господарстві.
Ці конвенції дозволяють інспекторам праці перевіряти підприємства у будь-який час безперешкодно та без попереднього повідомлення (ст. 12 Конвенції №81, ст. 16 Конвенції №129).
Проект Порядку
На сайті Держпраці в січні 2017 р. оприлюднено проект постанови КМУ щодо затвердження нормативних документів з контролю у цій сфері. Незважаючи на те що законодавство, зокрема спеціальний Закон про держнагляд, розглядає нагляд і контроль як абсолютні синоніми, проектом передбачено затвердження окремих порядків для нагляду і для контролю.
Також передбачено, що посадовим особам органів місцевого самоврядування будуть надаватися повноваження інспектора праці.
Проектом заплановано, що інспектор праці самостійно визначає доцільність перевірки (інспекційного відвідування) і має право відвідувати підприємства чи підприємців лише за наявності службового посвідчення. Саме такі підходи і закладено у вищезгаданих Конвенціях №81 і №129.
Тенденції
Згідно з проектом, утратять чинність критерії ризику, що визначали періодичність планових перевірок з боку Держпраці. Тож відчувається, що ці органи віддаватимуть перевагу не плановому контролю всіх аспектів трудових відносин на підприємствах зі значною кількістю працівників, а перевіркам з питань оформлення трудових відносин.
Крім того, є в згаданому проекті постанови низка неправомірних, на наш погляд, моментів, проте аналіз проекту не є метою нашої статті. Слід зрозуміти, що тенденція сучасного законодавства у сфері контролю за додержанням законодавства про працю — жорсткість.
Водночас є побоювання, що інспектори праці ходитимуть до підприємців «на прогулянки» — будуть проводити перевірки, скільки їм заманеться. Так було з багатьма органами контролю, доки держава ще з 1998 р. не почала обмежувати частоту і законність підстав для перевірок.
Вважаємо, що державі необхідно передбачити наявність принаймні наказу або направлення на перевірку в інспектора праці. Так, наприклад, наявність направлення передбачена чинним на сьогодні Порядком №390. Відповідальність за призначення перевірки, на наше переконання, повинен нести керівник органу контролю, і СГ має мати можливість оскаржити таке рішення.
Крім того, перевірку без наявності направлення, де зазначається перелік питань, що належить перевіряти, взагалі складно уявити, адже виникнення спору щодо компетенції інспектора слід тлумачити як створення перешкод до перевірки. Водночас ст. 10 Закону про держнагляд, що є обов'язковою і для Держпраці, передбачає право СГ вимагати припинення перевірки у разі з'ясування посадовими особами під час здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) питань, інших ніж ті, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення такого заходу. Держава повинна забезпечити реалізацію такого права суб'єктом. Крім того, залежно від мети перевірки, для випадку недопуску Законом установлено різні розміри штрафів.
Мораторій на перевірки
Щодо мораторію на перевірки, то Закон №1728 передбачив у ст. 6 непоширення його дії на відносини, що виникають під час проведення заходів нагляду (контролю) Держпраці та її територіальними органами. Тож вона має право перевіряти СГ у 2017 році.
А от щодо виконкомів місцевих рад, то вони не є територіальними органами Держпраці. З урахуванням визначення поняття державного нагляду (контролю) в ст. 1 Закону про держнагляд можна зробити висновок, що мораторій поширюється на перевірки з боку інспекторів праці органів місцевого самоврядування. Тож ці органи, на нашу думку, повинні отримувати дозвіл Державної регуляторної служби на позапланові перевірки СГ у 2017 р.
Штрафи
Закон №1774 доповнив статтю 265 КЗпП санкціями за два види правопорушень, пов'язаних із перевірками з праці (раніше вони належали до інших порушень законодавства про працю). Це недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні (штраф на підприємство — 3 МЗП (9600 грн)), та окремий випадок такого недопущення чи створення перешкод, коли перевірка стосувалася таких питань, як: фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору, оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час та виплата заробітної плати без нарахування та сплати ЄСВ та податків. За цей різновид правопорушення передбачено надзвичайно великий штраф у 100 МЗП — 320 тис. грн.
Недопуск згідно з проектом
Якщо буде прийнято порядок, запропонований проектом, то важко буде знайти підстави для недопуску до перевірки інспектора праці, адже йому для перевірки достатньо мати службове посвідчення.
Не можна не допустити інспектора навіть у разі відмови поставити підпис у журналі. Так, згідно з ч. 12 ст. 4 Закону про держнагляд, перед початком здійснення державного контролю посадова особа вносить запис до журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) (за наявності в СГ такого журналу). Проте чомусь ця стаття не є обов'язковою для органів Держпраці. Але ж право вимагати підпису в журналі до початку перевірки міститься також у ст. 10 Закону про держнагляд, який поширюється і на перевірки з праці. Тим часом проектом постанови КМУ передбачається, що СГ має право вимагати розписатися в журналі лише перед поданням акта на підпис.
Здається, Держпраці хоче узаконити порядок, згідно з яким інспектор, здійснивши «прогулянкову перевірку», може в окремих випадках «нічого не побачити» і навіть не залишити на підприємстві слідів у вигляді запису в журналі.
Штрафування місцевими органами
Норма ч. 4 ст. 265 КЗпП сформульована так, що штрафи за цією статтею можуть застосовуватися лише органами Держпраці. Виконкоми місцевих рад, навіть за умови визнання їх посадовців інспекторами праці, ці штрафи застосовувати не мають права.
Проте для міст обласного значення змінами до ст. 34 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено право накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення у порядку, встановленому законодавством. Проте законодавець не конкретизував, про які штрафи йдеться.
Застосування штрафів за ст. 265 КЗпП урегульовано Порядком №509.
Не дати ввести в оману продавця
На перевірки з праці не поширюється обов'язковість норми ч. 11 ст. 4 Закону про держнагляд, згідно з якою перевірка має здійснюватися у присутності керівника юрособи або ФОП чи уповноваженої ними особи. Тобто інспектор праці може не лише приходити на підприємство чи до підприємця без попередження, а й, по суті, не інформувати керівника або ФОП про факт свого прибуття і початок перевірки.
Зважаючи на розміри штрафів за недопуск, така ситуація вбачається ризикованою. Йдеться про те, що інспектор праці може спробувати взяти від продавця чи іншого суб'єкта, який безпосередньо перебуває на об'єкті, письмову відмітку про недопуск до перевірки, приміром, за відсутності керівника або підприємця. За результатами такої відмітки інспектор може спробувати застосувати санкцію за недопуск до перевірки.
Тому підприємцям та підприємствам варто інструктувати продавців і касирів не підписувати жодних актів про недопуск.
Обов'язковий допуск до перевірки
На випадок усіх перевірок продавців та касирів слід забезпечити засобом прямого екстреного зв'язку з відповідальною особою підприємства (підприємцем). У разі візиту інспектора праці продавці та касири повинні мати змогу негайно про це повідомити, щоб керівник або підприємець могли дати інспектору необхідні пояснення і документи, забезпечити належний захист своїх прав та інтересів.
Підприємцю та керівнику підприємства у будь-якому разі слід обов'язково забезпечити допуск інспектора до перевірки, надати на вимогу інспектора необхідні документи з питань праці.
Нормативна база
- Закон про держнагляд — Закон України від 05.04.2007 р. №877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
- Закон №1774 — Закон України від 06.12.2016 р. №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
- Порядок №390 — Порядок проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затверджений наказом Мінсоцполітики від 02.07.2012 р. №390.
- Порядок №509 — Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затверджений постановою КМУ від 17.07.2013 р. №509.
Олексій КРАВЧУК, д. ю. н., доцент, аудитор