Питання визначення митної вартості було і залишається проблематичним у більшості випадків імпорту товарів. Не сприяє поліпшенню ситуації і залучення судових інстанцій.
Документи, що підтверджують заявлену митну вартість
Готуючи документи на розмитнення вантажу, декларант повинен зібрати і передати митникам документи, що підтверджують заявлену декларантом митну вартість товарів. I чим більше таких документів буде передано, тим вигіднішим буде становище платника податків уже далі, на етапі вирішення спору у залі суду.
Вичерпний перелік цих документів установлено ч. 2 ст. 53 МКУ. Щоправда, часто податківці цим списком не обмежуються, а можуть затребувати окремі додаткові документи за п. 3 ст. 53 МКУ. Метою цього етапу є показати митникам, що платник має безліч документів на підтвердження заявленої митної вартості — на етапі вирішення спору в суді це матиме надзвичайно важливе значення для декларанта.
Але попри чималу кількість різнопланових документів, що підтверджують заявлену митну вартість, на практиці це зовсім не убезпечує від прийняття митниками рішення про коригування митної вартості товарів і оформлення картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів або транспортних засобів комерційного призначення.
Як правило, імпортери «зі стажем» знають, що на цьому етапі сперечатися з митниками не слід. Адже йдеться про випуск товарів і транспортних засобів з-під митного контролю у вільний обіг. На цьому етапі найпростіше — оформити нову митну декларацію1, сплатити різницю між сумою митних платежів, обчисленою митниками та декларантом, і забезпечити у такий спосіб випуск товарів у вільний обіг. У новій декларації у колонці 4 графи 47 будуть зазначені суми платежів за ввізним митом і ПДВ, у тому числі й суми переплати.
1 Форма затверджена наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 р. №651.
Проте, незважаючи на наявність нової митної декларації, декларант із митною вартістю все-таки не погоджується (умовна згода потрібна була для випуску товарів у вільний обіг). Тож рішення, дії або бездіяльність митників можуть бути оскаржені у суді. Оскільки, як свідчить практика, адміністративне оскарження є неефективним, то краще одразу звертатися до суду. Загальний строк позовної давності на оскарження рішень, дії або бездіяльності митних органів становить 6 місяців (ч. 2 ст. 99 КАСУ). Саме для судового процесу і будуть необхідні ті різнопланові документи, що їх подавав митникам декларант для підтвердження заявленої ним митної вартості. Усі вони мають бути додані до судового позову. Завдання цього етапу — показати неправомірність прийняття контролерами рішення про коригування митної вартості й оформлення картки відмови.
Позов до суду
Тут важливо чітко розуміти, що процедуру і порядок повернення помилково та/або надміру сплачених до бюджету коштів регулюють приписи ст. 45 БКУ, ст. 301 МКУ, ст. 43 ПКУ, Порядок №618 та Порядок №1146. Повернення помилково та/або надміру сплачених до бюджету коштів належить виключно до повноважень митних органів та органів Держказначейства. Суд не може приймати рішення з таких питань. Посилаючись на виключні функції митниці щодо контролю митної вартості, суди не мають права стягувати надміру сплачені платежі.
Зверніть увагу!
Порядок №618 є застарілим. Податківці підготували нову редакцію цього порядку, яка мала би спростити процедуру повернення митних переплат шляхом встановлення виключного переліку документів для повернення коштів, підстав для відмови у їх поверненні та відповідальності за необґрунтовану відмову у поверненні коштів. Новий порядок покликаний врегулювати питання повернення переплат у разі скасування рішення митного органу про визначення митної вартості товарів. На сьогодні проект нового порядку перебуває на погодженні у ДФСУ та Мінфіні.
У листі від 04.08.2016 р. №26593/7/99-99-19-01-01-17 (далі — Лист №26593) головний податковий регулятор пояснює, що суд у такому разі має визнати рішення і дії митних органів протиправними і зобов'язати чинити певні дії відповідно до вимог митного законодавства. I тільки після цього, коли у рішенні суду буде констатована хибність рішень чи дій митних органів, які зумовили (призвели, потягли за собою) помилкову та/або надмірну сплату сум митних платежів, ці платежі повертаються декларанту. У прохальній частині адміністративного позову мають бути визначені дві вимоги: визнати протиправним і скасувати рішення про коригування митної вартості товарів, а також визнати протиправною і скасувати картку відмови у прийнятті декларації, оформленні випуску чи пропуску товарів та/або транспортних засобів комерційного призначення. Отже, йдеться про те, що скасування самого документа, за яким були сплачені кошти, і буде підставою для їх повернення платникові.
Звернення із заявою про повернення переплати
За приписами п. 1 — 4 р. III Порядку №618, для повернення з бюджету митних та інших платежів, помилково та/або надміру сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платник податків має подати до загального відділу митного органу, який оформляв митну декларацію, заяву довільної форми (підписану керівником і головним бухгалтером СГД або фізособою). За загальним правилом заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до бюджету.
Що писати в заяві
У заяві мають бути зазначені причини повернення коштів, реквізити банку, найменування та код за ЄДРПОУ платника податків — юридичної особи, або прізвище, ім'я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія та номер паспорта (для фізосіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті) і напрям перерахування коштів.
До заяви мають бути додані:
— аркуші з позначенням «3/8» комплектів бланків митних декларацій форм МД-2 і МД-3 і доповнення (у разі їх оформлення) або другий аркуш оформленої посадовою особою митного органу уніфікованої митної квитанції МД-1, за якою помилково та/або надміру сплачено митні та інші платежі;
— документи, що підтверджують суму помилково та/або надміру сплачених митних та інших платежів (це може бути копія акта звіряння залишків сум передоплати на відповідному рахунку митного органу1 та копія рішення суду, що набрало чинності, в якому задоволені вимоги декларанта, та рішення про коригування митної вартості товарів визнано протиправним і скасовано).
1 Чинне законодавство не зобов'язує складати такий акт, але такий акт звіряння можна оформити за ініціативою декларанта.
Податківці мають 20 календарних днів із дати подання, аби розглянути цей пакет документів із заявою (п. 7 р. III Порядку №618 та п. 8 Порядку №1146). У які строки мають бути повернені кошти? Норми пп. 1 п. 12 Порядку №787 говорять, що за наявності поточних надходжень на відповідних рахунках орган Казначейства протягом п'яти робочих днів після дня отримання подання (заяви та подання) перераховує кошти на рахунок одержувача одноразово на загальну суму або частковими сумами. Отже, як ми пересвідчилися, ключовим документом, на підставі якого може бути повернено надміру сплачені на митницю кошти, має бути висновок фіскалів. А змусити підготувати такий висновок мало б рішення суду. Але навіть самі фіскали у Листі №26593 зазначають, що у більшості випадків митниці формально ставляться до розгляду заяв платників податків про повернення коштів, сплачених до бюджету на підставі вже скасованих у судовому порядку рішень податківців, і відмовляють у підготовці висновку з таких підстав:
— питання повернення коштів не було предметом розгляду судової справи про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості або визначення коду товару;
— митниця подала касаційну скаргу на судові рішення у справі про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості;
— кошти з державного та місцевого бюджетів повертає на підставі виконавчих документів виключно Держказначейство.
Обов'язковою умовою повернення декларанту коштів податківці вважають визнання цих коштів у рішенні суду надмірно сплаченими. Адже, на їхню думку, саме по собі скасування рішення про коригування митної вартості ще не надає таким коштам статусу надміру сплачених. Суд, скасовуючи рішення про коригування митної вартості, може визнати помилковість їх нарахування митним органом. I все це може бути у мотивувальній частині. А вже у резолютивній — визнає протиправним лише документ або дію. У п. 8 Порядку №1146 сказано, що ДФС готує висновок про повернення суми коштів тільки у разі, коли такі кошти за даними інформаційних систем податківців обліковуються як помилково та/або надміру сплачені. Можна просити суд саме через такий облік у системі ДФС у позові визнати рішення митниці протиправним, а кошти — помилково або безпідставно сплаченими. Якщо митники хочуть бачити саме «помилково», то можна спробувати написати це у позові. Адже переважно рішення визнаються протиправними через помилковість тлумачення норм МКУ та ПКУ фіскальними органами.
Є ще один нюанс, і стосується він функціонування СЕА ПДВ. У разі якщо у зв'язку з внесенням змін до митної декларації сума податку, що підлягає поверненню, є більшою, ніж сума, на яку зараз платник податків має право зареєструвати ПН, РК, посадовій особі митниці автоматично буде надаватися повідомлення про такий факт. По суті, таке повідомлення буде підставою для відмови в оформленні додаткової митної декларації або аркуша коригування. I виникає абсолютно безглузда ситуація: декларант уже після скасування рішення суду про коригування митної вартості сум ПДВ має забезпечити на особовому електронному рахунку в СЕА ПДВ суму більшу, ніж підлягає поверненню!
У разі якщо у складанні висновку про повернення помилково та/або надміру сплачених митних платежів відмовлено, платнику податків не залишається нічого іншого, як знову позиватися до суду. До позову слід обов'язково додати копію заяви на митницю про повернення переплати разом з усіма додатками та копію відповіді від податківців. У прохальній частині — просити суд визнати протиправними дії органів ДФС та зобов'язати прийняти рішення (висновок) про повернення коштів. Уже на цьому етапі, коли платник податків пройшов усі етапи адміністративної процедури повернення переплати, але отримав невмотивовану відмову, суд не спроможний буде відмовити у задоволенні вимог позивача. Як ми пам'ятаємо, рішення суду, що набрало законної сили, є обов'язковим до виконання (ст. 254, 255, 257 КАСУ).
Нормативна база
- БКУ — Бюджетний кодекс України від 08.07.2010 р. №2456-VI.
- КАСУ — Кодекс адміністративного судочинства України від 06.07.2005 р. №2747-IV.
- МКУ — Митний кодекс України від 13.03.2012 р. №4495-VI.
- ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. №2755-VI.
- Порядок №618 — Порядок повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затверджений наказом ДМСУ від 20.07.2007 р. №618.
- Порядок №1146 — Порядок взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затверджений наказом Мінфіну від 15.12.2015 р. №1146.
- Порядок №787 — Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затверджений наказом Мінфіну від 03.09.2013 р. №787.
Юлія КЛОВСЬКА, головний редактор