Допомогти роботодавцям у пошуку працівників покликані центри зайнятості. А щоб вони дізналися про потребу в працівниках, у т. ч. працівниках-інвалідах, роботодавець має подати до центру зайнятості відповідну інформацію за формою №3-ПН.
Про те, як заповнити форму №3-ПН, в які терміни й куди її подавати, що буде за неподання цієї форми, а також який зв'язок форми №3-ПН із дотриманням нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, поговоримо далі.
У ст. 19 Закону №875 зазначено, що роботодавці самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог ст. 18 Закону №875. Шукати таких «особливих» працівників можна через подання форми №3-ПН.
Відразу зауважимо, що штрафних санкцій за неподання інформації про наявність вільних робочих місць (вакансій) чинним законодавством не передбачено. Саме таке роз'яснення міститься у листі Мінсоцполітики від 31.07.2013 р. №636/021/106-13. Адже у ст. 53 Закону про зайнятість, у якій установлюється відповідальність за порушення законодавства про зайнятість населення, як і в будь-яких інших нормативних актах, немає згадки про неподання чи несвоєчасне подання інформації про попит на робочу силу. Утім, на практиці подана форма №3-ПН може підтвердити наміри роботодавця прийняти на роботу працівника-інваліда. А це, своєю чергою, може допомогти уникнути штрафних санкцій за недотримання «інвалідного» нормативу.
Однак, зазначимо, що з цього приводу фахівці Фонду соцзахисту інвалідів та Мінсоцполітики мають дещо фіскальну позицію.
Так, Фонд соцзахисту інвалідів у листі від 28.05.2013 р. №1/6-175/09 зауважив, що норматив треба виконувати незалежно від того, повідомило підприємство центр зайнятості про наявність вакантних робочих місць чи ні. У разі невиконання нормативу підприємство зобов'язане сплатити адміністративно-господарські санкції.
Зовсім нещодавно така ж позиція прозвучала у листі Фонду соцзахисту інвалідів від 12.09.2016 р. №1/6-690/04 (див. «ДК» №49/2016) та в листі Держслужби зайнятості від 14.09.2016 р. №ДЦ-01-6415/0/616.
Фонд соцзахисту інвалідів наполягає, що на законодавчому рівні імперативно визначено єдиний для всіх роботодавців норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів і порядок його обчислення.
Фонд зауважує, що норми законодавства не ставлять відповідний обов'язок підприємства в залежність від будь-яких обставин, із яких інвалід не може працювати на підприємстві, не встановлюють підстав, за яких роботодавець може бути звільнений від обов'язку виконання нормативу та звільнений від відповідальності за невиконання нормативу.
У який спосіб виділити та створити додаткові місця для працевлаштування інвалідів згідно із законодавством, має вирішити підприємство. А ось у разі незгоди щодо застосування штрафу роботодавці мають право відстоювати власні інтереси в суді.
Держслужба зайнятості, своєю чергою, зазначила, що Порядком №316 не передбачено постійного підтвердження чи повторного подання форми №3-ПН у разі тривалого неукомплектування вакансій. При цьому зазначила, що працівники центру зайнятості перед видачею зареєстрованому безробітному направлення на працевлаштування уточнюють актуальність вакансії у роботодавця.
Водночас стосовно заходів, які допоможуть роботодавцю довести у суді, що він зробив усе можливе для працевлаштування людей з інвалідністю, зауважує, що у разі подання державній службі зайнятості лише форми №3-ПН не можна вважати, що роботодавець зробив усе можливе для працевлаштування фахівця з інвалідністю.
Таким чином, фахівці Держслужби зайнятості висловили позицію, що для уникнення штрафів за недотримання нормативу працевлаштування інвалідів (та/або доведення цього у судовому порядку) недостатньо лише подати форму №3-ПН — слід брати активну участь у заходах, що їх проводить Державна служба зайнятості для працевлаштування людей з інвалідністю.
На щастя, судова практика з цього питання повністю не погоджується з позицією Фонду соцзахисту інвалідів та Мінсоцполітики.
Верховний суд України дійшов висновку, що обов'язок підприємства/підприємця зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування, за умови що підприємство вжило всіх залежних від нього заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів. При цьому такими заходами є подання підприємством до центру зайнятості звітів за формою №3-ПН про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів, тобто факт повідомлення компетентного державного органу про виділення робочих місць для працевлаштування інвалідів. За умови що відповідний орган не направляв інвалідів на підприємство для працевлаштування, підприємство/підприємець не відмовляло у працевлаштуванні інвалідам за направленням центру зайнятості, немає факту вчинення правопорушення, за яке передбачено стягнення адміністративно-господарських санкцій1.
Отже, ВАСУ приймає рішення на підставі таких правових позицій ВСУ. Звичайно ж, якщо всі вищенаведені умови виконані, то ВАСУ приймає рішення на користь роботодавця, якщо ж ні — на користь Фонду соцзахисту інвалідів.
Так, наприклад, ВСУ у постанові від 09.11.2013 р. у справі №21-397а13 та відповідно ВАСУ в ухвалі від 29.09.2016 у справі №804/8056/142 дійшли висновку про правомірність накладання штрафів за невиконання «інвалідного» нормативу, зважаючи на те що роботодавець не надав звітів до центру зайнятості про достовірну кількість незайнятих робочих місць для інвалідів та не вжив усіх заходів зі створення робочих місць для інвалідів.
1 Постанови ВСУ від 02.02.2010 р. у справі №21-1982во09 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/8089874), від 20.06.2011 р. у справі №21-60а11 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/17316897), від 31.01.2011 р. у справі №21-60а10 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/14222220), від 26.06.2012 р. у справі №21-105а12 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/25390619), від 02.04.2013 р. у справі №21-95а13 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/30604032).
2 http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/35794483 та http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/61688691 відповідно.
Оскільки, як ми з'ясували вище, подання форми №3-ПН може звільнити від накладання штрафів за невиконання «інвалідного» нормативу, скажемо кілька слів про заповнення й подання такої форми.
Порядок подання і заповнення форми №3-ПН
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 50 Закону про зайнятість, роботодавці зобов'язані подавати інформацію про попит на робочу силу (вакансії), в тому числі і призначені для працевлаштування інвалідів, до територіального органу Державної служби зайнятості України у містах Києві та Севастополі, районі, місті, районі у місті (далі — територіальний орган) незалежно від місцезнаходження.
Форму звітності №3-ПН «Iнформація про попит на робочу силу (вакансії)» та Порядок її подання затверджено наказом Мінсоцполітики від 31.05.2013 р. №316.
Зверніть увагу!
Як повідомляє офіційний сайт Держслужби зайнятості*, передбачається запровадити нову форму №3-ПН. Її можна буде заповнити через телефонний дзвінок або надіслати в електронній формі. Більше того, планується, що оновлена форма міститиме лише 6 пунктів, серед яких: назва професії, кількість наявних вакансій, розмір заробітної плати (основна та включно з преміями й надбавками), населений пункт, коментар до вакансії.
* http://www.dcz.gov.ua/lviv/control/uk/publish/article?art_id=65720.
Згідно з п. 1.3 Порядку №316, форму №3-ПН слід подавати до центру зайнятості незалежно від місцезнаходження. Тому, якщо потрібні працівники в підрозділі, який розташований в іншому населеному пункті, можна цю форму подати в будь-яке зручне місце.
Що ж стосується способу подання, то у Порядку №316 про це ані слова. На практиці форму №3-ПН подають особисто або поштою. Заповнити її слід у двох примірниках: один — до центру зайнятості, а другий залишаєте собі (з відмітками про отримання).
Згідно з п. 2.1 Порядку №316, форма №3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10 робочих днів з дати відкриття вакансії(й).
Вакансія
Вакансія — вільна посада (робоче місце), на яку може бути працевлаштована особа.
Датою відкриття вакансії може бути:
1) наступний день після створення робочого місця;
2) наступний день після припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним;
3) дата, починаючи з якої може бути укладено трудовий договір з найманим працівником.
Під наявністю вільної посади (робочого місця) мається на увазі незаповнена вакансія у штатному розписі. Якщо вона є, то форму №3-ПН подавати треба (лист Мінсоцполітики від 21.08.2013 р. №9370/0/14-13/026).
Тож, якщо після звільнення працівника роботодавцю не потрібен інший працівник на цю посаду, слід вносити відповідні зміни до штатного розпису (вивести вакансію). Якщо вільної вакансії у штатному розписі немає і немає потреби в працівникові, то звіт подавати не треба.
Утім, вважаємо, що роботодавцям не варто так однозначно прив'язуватися до вакантного місця в штатному розписі. Адже, звільнивши працівника, керівництво підприємства може тимчасово, за погодженням з іншими працівниками, перерозподілити функції звільненого працівника між іншими працівниками, встановивши, наприклад, доплату, і відповідно без внесення змін до штатного розпису. У такому разі, вважаємо, подавати форму №3-ПН не треба.
Погоджуються з нами й фахівці Держслужби зайнятості: «За умови прийняття роботодавцем рішення про розподілення навантаження між працюючими вчителями годин навантаження звільненого вчителя інформація про вакансії вчителя за формою звітності №3-ПН «Iнформація про попит на робочу силу (вакансії)» не подається.
Разом з тим роботодавець може звернутися до центру зайнятості з пропозицією перспективної вакансії (посади (робочого місця), які очікуються у роботодавців у перспективі) з метою отримання допомоги в укомплектуванні підприємств персоналом.»1
Водночас у вищезгаданому листі фахівці Мінсоцполітики також зауважили, що, у разі якщо роботодавець планує укомплектувати вакансію самостійно, тобто шукати працівників без допомоги Служби зайнятості, він все одно зобов'язаний подати форму №3-ПН, зазначивши в ній, що не потребує укомплектування вакансії за сприяння Служби зайнятості. Для цього в графі 5 розділу I слід написати «Ні».
Якщо протягом 10 робочих днів із дня відкриття вакансії (тобто протягом строку на подання форми №3-ПН) роботодавець самостійно знайшов потрібного працівника, то він вже не повинен подавати цю форму, адже така вакансія ним закрита. Погоджуються із цим і фахівці Держслужби зайнятості.1
1 http://www.dcz.gov.ua/lviv/control/uk/publish/printable_article?art_id=35101.
Форма №3-ПН має два розділи:
1) розділ I «Основні дані про вакансії» заповнюється і подається до територіального органу всіма роботодавцями;
2) розділ II «Характеристики вакансії(й) та вимоги до претендента(ів)» заповнюється і подається лише тими роботодавцями, які відповідно до пункту 1 частини 4 статті 50 Закону про зайнятість виявили бажання укомплектувати вакансії за сприяння територіальних органів.
Детально порядок заповнення форми №3-ПН зі зразками заповнення роз'яснено у самому Порядку №316.
Про норматив працевлаштування інвалідів — на кого він поширюється, як розраховується, яка відповідальність за його недотримання — читайте у статті «Все про «інвалідний» норматив».
Нормативна база
- Закон №875 — Закон України від 21.03.91 р. №875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
- Закон про зайнятість — Закон України від 05.07.2012 р. №5067-VI «Про зайнятість населення».
- Порядок №316 — Порядок подання форми звітності №3-ПН «Iнформація про попит на робочу силу (вакансії)», затверджений наказом Мінсоцполітики від 31.05.2013 р. №316.
Катерина КАЛАШЯН, «Дебет-Кредит»