Що таке норматив із працевлаштування інвалідів? На кого він поширюється? Як рахується? Чи обов'язковий до виконання? Яка відповідальність за його недотримання? Відповіді на ці запитання знайдете у статті. А ось про взаємозв'язок виконання «інвалідного» нормативу з поданням форми №3-ПН як можливістю уникнути відповідальності читайте у матеріалі «Пошук інвалідів та форма №3-ПН».
Хто є інвалідом
Хто такий інвалід, визначає ст. 2 Закону №875: ним є особа зі стійким розладом функцій організму, зумовленим захворюванням, наслідком травм або з уродженими дефектами, що призводить до обмеження життєдіяльності, до потреби в соціальній допомозі та захисті.
Залежно від ступеня обмеження життєдіяльності розрізняють I, II та III групи інвалідності згідно з Iнструкцією №561. Вони встановлюються шляхом експертного обстеження особи медико-соціальними експертними комісіями (МСЕК).
Які документи потрібні для працевлаштування інвалідів
Згідно з листом Держпраці від 04.05.2016 р. №5081/4/4.1-ДП-16, при прийнятті на роботу працівника з інвалідністю встановлюється загальний порядок прийняття та подання документів роботодавцю, як і для інших працівників, окрім випадків, коли за висновком медико-соціальної експертизи стан його здоров'я перешкоджає виконанню професійних обов'язків, загрожує здоров'ю і безпеці праці інших осіб або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру й обсягу загрожує погіршенням здоров'я працівника з інвалідністю. У такому разі, крім документів, передбачених ст. 24 КЗпП, працівник з інвалідністю при прийнятті на роботу подає роботодавцю довідку з висновком медико-соціальної експертизи для врахування індивідуальних потреб при працевлаштуванні.
Висновок МСЕК
Результатом медико-соціальної експертизи є висновки комісії та реабілітаційні заходи, визначені в індивідуальній програмі реабілітації інваліда, які обов'язкові для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, реабілітаційними підприємствами, установами й організаціями, у яких працює чи перебуває інвалід, незалежно від їх відомчої підпорядкованості, типу й форми власності.
Про такий документ — довідку до акта огляду МСЕК й індивідуальну програму реабілітації, — який рекомендовано надавати роботодавцю під час оформлення трудових відносин, також говориться у листі Держпраці від 22.12.2015 р. №5947/0/4.2-06/6/ДП-15.
Утім, на «інвалідний» норматив наявність чи відсутність цих документів не впливає.
Визначаємо норматив працевлаштування інвалідів
Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізосіб, які використовують найману працю, відповідно до ст. 19 Закону №875 установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів:
— у кількості 1 робоче місце, якщо працює від 8 до 25 осіб протягом року;
— у розмірі 4% середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу за рік, якщо працює понад 25 осіб.
Тут є кілька важливих моментів, на які варто звернути увагу.
По-перше, під фразами «від 8 до 25 осіб» та «понад 25 осіб» мається на увазі не фактична кількість працюючих працівників протягом року, а середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу звітного року. Це випливає з норм закону, а також Iнструкції №42.
Так, конкретна кількість інвалідів, які повинні працювати на підприємстві, визначається щороку та залежить від середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу відповідного року.
Цей середньообліковий показник розраховується на підставі Iнструкції №286 таким чином: спочатку визначається середньооблікова кількість працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до кінця року, потім вони підсумовуються та одержана сума ділиться на 12. До речі, працюючі інваліди теж беруть участь у розрахунку цього показника.
Підкреслимо деякі особливості для новостворених підприємств. Так, підприємства, створені у звітному році, не звільнені від обов'язку виконувати норматив із працевлаштування інвалідів, але сам механізм визначення нормативу надає таким підприємствам певну перевагу.
Річ у тім, що оскільки новостворені підприємства працювали не всі місяці року, то до розрахунку беруться показники лише тих місяців, коли вони працювали (пп. 3.2.6 Iнструкції №286). Отриману суму ділимо на 12 і маємо середньорічний показник.
На замітку!
Якщо інвалід працює за сумісництвом на тому самому підприємстві, де його основне місце праці (внутрішній сумісник), то в обліковій кількості штатних працівників він враховується як одна фізособа.
Приклад 1 На підприємстві протягом 2016 р. до середньооблікової кількості штатних працівників за 10 місяців входило по 7 осіб, за 2 місяці — по 9 осіб. Середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за рік становить: (10 міс. х 7 осіб + 2 міс. х 9 осіб) : 12 міс. = 7,33 особи. З урахуванням округлення отримуємо 7 осіб, тобто у 2016 році підприємство не було зобов'язане працевлаштовувати інваліда.
Приклад 2 На підприємстві протягом 2016 р. до середньооблікової кількості штатних працівників за 10 місяців входило по 7 осіб, за 2 місяці — по 10 осіб. Середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за рік становить: (10 міс. х 7 осіб + 2 міс. х 10 осіб) : 12 міс. = 7,5 особи. З урахуванням округлення отримуємо 8 осіб, тобто у 2016 році треба було працевлаштувати мінімум одного інваліда (для того щоб середньорічна кількість штатних працівників-інвалідів за рік була не менша від 1).
По-друге, як можна зрозуміти з попереднього важливого моменту, середньооблікова кількість працівників (від 8 до 25 осіб» та «понад 25 осіб») визначається за поточний звітний рік для визначення кількості інвалідів для обов'язкового працевлаштування у цьому самому звітному році. Тому про те, який вигляд матиме цей показник на кінець звітного року, слід подбати вже протягом такого звітного року. Тож виходить, аби не проґавити такий момент, розрахунки треба робити наперед виходячи з очікуваної кількості найманих працівників.
По-третє, у зв'язку з тим що відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону №875 при розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення, то виходить, що, по суті, підприємству зі середньою кількістю працюючих не від 8 до 25, а від 8 до 37 осіб достатньо мати працевлаштованим одного інваліда (37 х 0,04 = 1,48 = (округл.) 1). А від 38 осіб — уже 2 особи (див. таблицю).
Таблиця
Норматив працевлаштування інвалідів
|
Середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за рік
|
Норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів
|
| 1 — 7 | Не встановлюється |
| 8 — 37 | 1 робоче місце |
| 38 і більше | 4% від середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу |
Приклад 3 За підсумками 2016 року на підприємстві середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становитиме 43 особи. Середньооблікова кількість інвалідів, працевлаштованих на основне місце роботи, за рік становить дві особи. 4-відсотковий норматив працівників-інвалідів у такому разі становитиме 2 особи (43 х 4% = 1,52. Округлюється до 2-х). Тож підприємство виконало інвалідний норматив у 2016 році.
Визначаємо кількість уже працюючих інвалідів
Важливо не лише правильно розрахувати кількість інвалідів, яких треба працевлаштувати, а й правильно визначити кількість інвалідів, які реально працюють на підприємстві протягом року.
Згідно зі ст. 19 Закону №875, виконанням нормативу вважається працевлаштування інвалідів, для яких це місце роботи є основним.
Тож інваліди, працевлаштовані за сумісництвом або залучені до виконання робіт за цивільно-правовими договорами (договорами підряду), не враховуються при визначенні виконання «інвалідного» нормативу.
Згідно зі ст. 18 Закону №875, інваліди, які не мають змоги працювати на підприємствах, можуть виконувати трудові обов'язки, працюючи вдома. Згідно зі ст. 172 КЗпП, на прохання інваліда власник зобов'язаний установити йому неповний робочий день або неповний робочий тиждень. Такі працівники-інваліди також враховуються при визначенні виконання «інвалідного» нормативу відповідно до пп. 2.4.3, пп. 2.4.5 Iнструкції №286.
Приклад 4 Протягом усього 2016 року на підприємстві працювали інваліди:
Iваненко I. I. — (основне місце праці) на умовах неповного робочого тижня — 2 робочі дні з вихідними у понеділок, середу та п'ятницю;
Ярошенко Я. Я. — зовнішній сумісник;
Савенко С. С. — внутрішній сумісник (основне місце праці), який за сумісництвом на тому самому підприємстві виконував функції працівниці, яка пішла у декретну відпустку;
Петренко П. П. — на умовах цивільно-правового договору (підряд), без ведення трудової книжки.
Таким чином, при розрахунку середньооблікової кількості працівників-інвалідів враховуються (тобто зараховуються до виконання нормативу) Iваненко I. I. та Савенко С. С. Причому останній враховується як одна фізособа.
Мінімальна тривалість роботи інваліда для дотримання нормативу з працевлаштування
Зазвичай постає запитання: а скільки повинен пропрацювати на підприємстві інвалід, щоб був виконаний норматив із працевлаштування?
Усі необхідні розрахунки підприємства, в яких працює за основним місцем роботи від 8 і більше осіб, здійснюють у формі №10-ПI «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів», яка заповнюється за рік і подається до 1 березня, наступного після звітного періоду.
Відповідно до п. 3.4 Iнструкції №42, у формі №10-ПI дані щодо середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу (рядок 01 форми №10-ПI), середньооблікової кількості штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність (рядок 02 форми №10-ПI), і кількості інвалідів, які повинні працювати на робочих місцях (рядок 03 форми №10-ПI), відображають у цілих одиницях.
У п. 3.4 Iнструкції №42 чітко зазначено: якщо при обчисленні виникає дробове число, його слід округлити до цілого (якщо після коми число 5 і більше, то воно округлюється в бік збільшення).
Як бачимо, що в Законі №875, що в Iнструкції №42 ідеться про цілі числа та округлення. Саме в цьому й криється відповідь на поставлене запитання. Пояснимо чому.
Середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, визначається за аналогією із середньообліковою кількістю штатних працівників відповідно до Iнструкції №286.
Середньооблікова кількість штатних працівників за період з початку року (у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців у цьому періоді, тобто відповідно на 2, 3, 4, ... 12 (п. 3.2.5 Iнструкції №286).
Тобто для визначення показника «середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність», від якого і залежить, чи виконало підприємство норматив із працевлаштування, треба підсумувати всі місяці, протягом яких інвалід працював на основному місці роботи, і поділити на 12 місяців звітного періоду. А число, що вийде, слід округлити до цілого числа відповідно до вимог п. 3.4 Iнструкції №42.
Скільки ж місяців має працювати інвалід, аби норми з працевлаштування були дотримані? Згідно з ч. 2 п. 3.2 Iнструкції №286 норми щодо працевлаштування інвалідів вважатимуться виконаними, якщо інвалід пропрацював на підприємстві 6 місяців звітного року, а дані табельного обліку використання робочого часу працівника відповідатимуть цим шести місяцям звітного року.
Так, за правилами округлення, якщо після коми число 5 і більше, то воно округлюється в бік збільшення. Тому якщо, наприклад, підприємству потрібен 1 інвалід, то такий норматив вважатиметься виконаним, якщо інвалід пропрацював повних 6 місяців у звітному році, бо 6 (місяців) : 12 (місяців) = 0,5 I ≈ особа.
Судова практика
Суди погоджуються з цим. Ще у 2007 році ВАСУ у Довідці про результати вивчення та узагальнення судової практики застосування статей 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 23.08.2007 р. зауважив, що фактична тривалість роботи кожного інваліда на підприємстві впливає на показник кількості працюючих інвалідів у звітному періоді.
Так, у довідці ВАСУ сказано: «Фактично середньооблікова чисельність працівників-інвалідів на підприємстві відповідача становила одне робоче місце, оскільки один інвалід відпрацював 12 місяців, інший — 3 місяці. Таким чином, відповідачеві потрібно було зробити такий розрахунок: (12 + 3) : 12 = 1,25 — і створити одне робоче місце для працевлаштування інваліда».
Наразі ВАСУ підтримує таку позицію. Це підтверджується, зокрема, ухвалою ВАСУ від 22.10.2015 р. №К/800/36247/15 у справі №812/226/151 та ухвалою ВАСУ від 18.08.2015 р. №К/800/37527/15 у справі №820/10930/142.
Отже, якщо підприємство планує збільшення кількості працівників до 8 і більше, внаслідок чого середній показник за рік сягне 8 або більше, то такий 8-й працівник уже має бути інвалідом. А оскільки кількість інвалідів також визначається в середньому, то, по суті, такий один інвалід має працювати більше ніж півроку.
Відповідальність за недотримання нормативу працевлаштування інвалідів
Згідно зі ст. 20 Закону №875, роботодавці, в яких середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі однієї середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві чи у фізособи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Для роботодавців, у яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі 1/2 середньої річної заробітної плати на відповідному місці чи у фізособи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Але: зазначені штрафи не поширюються на підприємства, установи й організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Порядок сплати підприємствами, установами, організаціями та фізособами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів затверджено Постановою №70.
Так, суми адміністративно-господарських санкцій роботодавці обчислюють самостійно (у звіті про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою №10-ПI) і сплачують їх до відділень Фонду інвалідів на рахунки, відкриті в органах Держказначейства за місцем державної реєстрації, до 15 квітня року, наступного за роком, у якому відбулося порушення нормативу.
I до правовідносин зі стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені ст. 250 ГКУ (абз. 4 ст. 20 Закону №875).
Приклад 5 На підприємстві за результатами року середньооблікова кількість штатних працівників становила 10 осіб, серед яких немає жодного інваліда. Норматив із працевлаштування інвалідів був би виконаний, якби середньооблікова кількість інвалідів, працевлаштованих на основне місце роботи, за рік становила хоча б 1 особу.
Середня річна заробітна плата за рік на одну особу становить 25200 грн. Отже, сума адміністративно-господарських санкцій за рік становить: 25200 х 0,5 х 1 особу = 12600,00 грн.
Пеню сплачує роботодавець, якщо порушує строки сплати суми адміністративно-господарських санкцій. Згідно з Порядком №223 та ст. 20 Закону №875, пеня нараховується у розмірі 120% річних облікової ставки Нацбанку України, що діяла на час сплати, на повну суму недоїмки, за кожен календарний день прострочення.
Крім того, згідно з ч. 2 ст. 188-1 КУпАП, невиконання посадовою особою, яка користується правом приймати на роботу і звільняти з роботи, фізособою, яка використовує найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання відділенням Фонду звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів тягнуть за собою накладення штрафу від 10 до 20 н. м. д. г. (від 170 грн до 340 грн).
Адмінпротоколи за цією статтею, відповідно до ст. 221, 255 КУпАП, складають посадові особи Мінсоцполітики, а справи розглядаються в судовому порядку. Отже, застосовується 3-місячний строк давності, передбачений ст. 38 КУпАП. Це означає, що через три місяці з дня вчинення правопорушення особу вже не може бути притягнено до адмінвідповідальності. Невиконання нормативу, на нашу думку, не є триваючим правопорушенням, адже стосується конкретного календарного року, і тому правопорушення буде закінченим після закінчення календарного року.
Облік
У бухгалтерському обліку суми визнаних пені та штрафів відносять до інших операційних витрат та відображають у складі інших операційних витрат за дебетом субрахунка 948 «Визнані штрафи, пені, неустойки» у кореспонденції з рахунком розрахунків за податками й платежами (субрахунок 642 «Розрахунки за обов'язковими платежами»).
Щодо коригування фінрезультату до оподаткування на суми таких штрафів й пені, то наразі у р. III ПКУ немає таких різниць. Тобто понесені витрати у вигляді визнаних платником податку штрафів, пені, неустойки беруть участь у визначенні фінрезультату до оподаткування відповідно до правил бухгалтерського обліку без подальшого його коригування на такі доходи та витрати (див. ЗIР, підкатегорія 102.021).
1 Відповідь на запитання: «Чи враховуються суми неустойки (штрафів чи пені) у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток?».
Нормативна база
- ГКУ — Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. №436-IV.
- КЗпП — Кодекс законів про працю України від 10.12.71 р. №322-VIII.
- КУпАП — Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.84 р. №8073-X.
- ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. №2755-VI.
- Закон №875 — Закон України від 21.03.91 р. №875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
- Iнструкція №42 — Iнструкція щодо заповнення форми №10-ПI (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів», затверджена наказом Мінпраці України від 10.02.2007 р. №42.
- Iнструкція №286 — Iнструкція зі статистики кількості працівників, затверджена наказом Держкомстату від 28.09.2005 р. №286.
- Iнструкція №561 — Iнструкція про встановлення груп інвалідності, затверджена наказом МОЗ від 05.09.2011 р. №561.
- Положення про МСЕК — Положення про медико-соціальну експертизу, затверджене постановою КМУ від 03.12.2009 р. №1317.
- Порядок №70 — Порядок реєстрації підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю, затверджений постановою КМУ від 31.01.2007 р. №70.
- Порядок №223 — Порядок нарахування пені та її сплати, затверджений наказом Мінпраці та соцполітики від 15.05.2007 р. №223.
Катерина КАЛАШЯН, «Дебет-Кредит»