Кошти за брак повертає дилер

Підприємство «А», яке імпортує товар у виробника-нерезидента, є його офіційним дилером. Український покупець (підприємство «В») також імпортував товар, придбаний у виробника-нерезидента. Частина іноземного товару, придбаного підприємством «В», виявилася бракованою.
Чи може українське підприємство «А» компенсувати підприємству «В» вартість бракованого товару? Як офіційному дилеру відобразити в обліку таку операцію?

Документальне оформлення

Насамперед зауважимо, що статуси виробника-нерезидента й українського підприємства, яке є офіційним дилером такого виробника, на законодавчому рівні не прописані. Тому відносини у зазначеній ситуації визначаються виключно умовами укладених договорів. Спочатку з'ясуймо, чи може дилер повернути кошти українському покупцеві замість іноземного продавця товару. За умовами ситуації є два окремі ЗЕД-контракти:

1) договір українського підприємства «А» з виробником-нерезидентом, за яким підприємство «А» є офіційним дилером виробника;

2) договір українського покупця — підприємства «В» з постачальником-нерезидентом.

У договорі компанії виробника-нерезидента з українським дилером має бути прописана умова про обов'язок забезпечення компенсації чи заміни покупцям нерезидента бракованих товарів, а також порядок компенсації дилеру всіх понесених витрат. Якщо такої умови у договорі офіційного дилера з нерезидентом немає, але є потреба в таких компенсаціях, слід внести зміни до договору або укласти окремий додаток до договору. Можна укласти окрему тристоронню угоду, в якій обумовити, що українське підприємство «А» виконує представницькі функції цього нерезидента на території України, як наслідок, здійснює компенсацію за бракований товар.

Зверніть увагу!

У договірних умовах важливо зафіксувати, що право власності на отриманий від покупця бракований товар до дилера не переходить. Тоді згідно з такою умовою бракований товар у дилера перебуватиме на умовах відповідального зберігання (один із найімовірніших варіантів обліку).

Серед умов, які слід передбачити в договорі українського покупця (підприємства «В») з постачальником-нерезидентом, Положення №201 називає не лише загальну кількість, а й якісні характеристики товару. Окремим розділом договору встановлюється порядок подання рекламацій у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням одним із контрагентів своїх зобов'язань (тут також варто зауважити про можливість подання рекламацій до українського дилера). При цьому мають бути чітко визначені строки, протягом яких рекламації можуть бути заявлені, права й обов'язки сторін контракту, зокрема способи врегулювання рекламацій. Зазвичай строк подання рекламацій щодо якості є тривалішим, ніж щодо кількості, бо прихований брак (дефекти) в товарі важко знайти відразу.

Серед переліку нормативно-правових актів України, що регулюють питання форми, порядку укладання та виконання зовнішньоторговельних договорів (контрактів), у п. 3 Положення №201 є ЦКУ. Тому до випадків урегулювання наслідків передання товару неналежної якості застосовуються норми ст. 673 — 676 та 678 — 680 ЦКУ. За ч. 1 ст. 679 ЦКУ продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту. Отже, факт недоліку треба довести та підтвердити документально.

Як підтвердити недолік товару

На практиці такий факт підтверджується претензією — рекламацією (затвердженої форми документа немає). Рекламації подаються в письмовій формі і містять такі дані:

— найменування товару;

— його кількість та місце перебування;

— причину рекламації із зазначенням недоліків для її подання;

— конкретні вимоги покупця для її урегулювання.

До рекламації додаються всі необхідні документи-докази. Відтак сторони ЗЕД-договору складають та підписують претензію.

Далі офіційний дилер виробника-нерезидента та український покупець — підприємство «В» створюють спільну комісію щодо прийняття товару за якістю. З огляду на цей факт для українського підприємства «А», яке є представником виробника, важливо обумовити в угоді з виробником (або окремій тристоронній угоді) обов'язок забезпечення компенсації або заміни покупцям нерезидента бракованих товарів. Якщо рекламація визнана обґрунтованою, одним зі способів урегулювання претензій є повернення коштів за бракований товар. У разі якщо на момент виявлення браку покупець не оплатив іноземний товар, зменшення заборгованості (фактично зменшення суми за товар із браком) може підтверджуватися виставленою кредит-нотою від іноземного постачальника. Якщо оплата вже пройшла, сума за бракований товар може бути перенесена сторонами договору в рахунок знижки на майбутні поставки (але ми розглядаємо операцію з повернення коштів).

Підсумуймо. Важливо:

1) документально засвідчити факт браку — подати рекламацію;

2) обумовити в угоді право на повернення коштів покупцеві від представника виробника.

Відображення в обліку дилера

На підставі укладеного договору, за яким підприємство «А» є офіційним дилером виробника, та погодженої рекламації виникає обов'язок повернути кошти і прийняти бракований товар. Отриманий товар із дефектом не є активом, запасами українського підприємства «А» — дилера. Адже з визначення термінів «активи» та «запаси» чітко випливає, що бракований товар не набуває ключових ознак ані активів, ані запасів. Тож отриманий бракований товар в обліку офіційного представника слід відображати на позабалансовому рахунку 02 «Активи на відповідальному зберіганні».

Активи і запаси

Активи — ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигід у майбутньому.

Пункт 3 НП(С)БО 1

Запаси — активи, які:

утримуються для подальшого продажу (розподілу, передачі) за умов звичайної господарської діяльності;

перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;

утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством/установою.

Пункт 4 П(С)БО 9

Рахунок 02 призначено для обліку цінностей, які тимчасово перебувають на підприємстві та не є його власністю. Облік ведеться за цінами, передбаченими в актах, у нашому випадку це ціна, зазначена в рекламації та накладній від покупця на повернення бракованого товару. Ми виходимо з того, що компенсація браку є разовою операцією дилера і її виконання не є підставою для визнання гарантійних забезпечень перед покупцями (рах. 47 у цьому разі не використовується).

За умовами ситуації офіційний представник повертає кошти покупцю виробника-нерезидента. Виробник, своєю чергою, сплатить компенсацію понесених витрат своєму представнику за умовами договору. Вважаємо, що такі операції в обліку представника не варто відображати у складі витрат та доходів. Адже договір із нерезидентом містить елементи посередницького договору — здійснення витрат як виплати коштів покупцю за бракований товар. А згідно з п. 9.1 П(С)БО 16 платежі за договорами комісії, агентськими угодами й іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо не є витратами.

Отримання коштів від виробника як компенсації слід відобразити в бухобліку як заборгованість на субрахунку 377 «Розрахунки з іншими дебіторами». А повернення коштів покупцю — на субрахунку 685 «Розрахунки з іншими кредиторами» (див. приклад).

Слід пам'ятати і про визначення курсових різниць за операціями у валюті згідно з п. 8 П(С)БО 21. Вище ми зауважили: вважаємо, що заборгованість від виробника-нерезидента в обліку офіційного представника відображається саме як дебіторська заборгованість. Відповідно, ця стаття балансу є монетарною, тому що активи будуть сплачені у фіксованій (або визначеній) у валюті сумі коштів. Як наслідок, згідно з п. 8 П(С)БО 21 визначення курсових різниць при зміні курсу НБУ за монетарними статтями відбувається на дату балансу, а також на дату здійснення господарської операції. Курсові різниці від перерахунку валюти від операційної діяльності відображають у складі інших операційних доходів на субрахунку 714 «Дохід від операційної курсової різниці» або витрат — субрахунку 945 «Втрати від операційної курсової різниці».

Оскільки компенсація від виробника буде отримана у валюті, треба врахувати валютні обмеження, встановлені НБУ. Надходження в іноземній валюті з-за кордону на користь юросіб у розмірі 65% відповідно до п. 2 Постанови №386 підлягають обов'язковому продажу на міжбанку. Ця вимога поширюється на надходження у валюті 1-ї групи Класифікатора іноземних валют, затвердженого постановою НБУ від 04.02.98 р. №34, і в російських рублях.

Крім цього, слід врахувати, що уповноважений банк здійснює обов'язковий продаж валюти за комерційним курсом, установленим на міжбанку. Валюта зараховується на валютний рахунок резидента за курсом НБУ, який діяв на цю дату. Власне різниця між курсами і формує доходи або витрати від продажу іноземної валюти. На субрахунку 711 «Дохід від купівлі-продажу іноземної валюти» узагальнюється інформація про доходи від купівлі-продажу іноземної валюти, зокрема додатна різниця між ціною продажу іноземної валюти і її балансовою вартістю. На субрахунку 942 «Витрати на купівлю-продаж іноземної валюти» узагальнюється інформація про витрати, зокрема від'ємна різниця між ціною продажу іноземної валюти та її балансовою вартістю.

Балансова вартість валюти

Балансова вартість валюти — це вартість іноземної валюти, визначена за валютним курсом грошової одиниці України до іноземної валюти на дату здійснення господарської операції або на дату складання балансу.

Пункт 4 П(С)БО 15

Якщо офіційний представник — платник податку на прибуток, що визначає різниці для визначення об'єкта оподаткування шляхом коригування фінрезультату, то за умовами ситуації, яка аналізується, жодних різниць у податковому обліку не виникає. Якщо офіційний представник — платник ПДВ, операція з повернення коштів покупцю не зумовить жодних змін в обліку ПДВ представника¹, бо компенсація понесених витрат не є об'єктом оподаткування. Отримання бракованого товару (за належного документального обґрунтування) згідно з пп. 14.1.191 ПКУ не є постачанням товарів. Адже вище ми зауважили, що отриманий товар не є активом представника.

¹ Чого не можна сказати про покупця щодо його сум ПК з ПДВ.

Щодо повернення товарів виробнику-нерезиденту, то слід звернути увагу, в якому митному режимі будуть декларуватися товари: реекспорт чи експорт. Хоча ситуація з митним оформленням доволі неоднозначна, адже товар повертатиме не покупець, а представник (фактично посередник).

За нульовою ставкою, відповідно до пп. 195.1.1 ПКУ, оподатковуються операції з вивезення товарів за межі митної території України: у митному режимі експорту або у митному режимі реекспорту, якщо товари поміщені у такий режим згідно з п. 5 ч. 1 ст. 86 МКУ. Водночас операції з вивезення товарів у митному режимі реекспорту (за винятком операцій з вивезення відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 86 МКУ) підлягають звільненню від оподаткування ПДВ.

Виходячи з приписів п. 200.16 ПКУ, представник виробника не матиме права на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ у сумі поверненого товару, тому що операція не передбачає переходу до нього права власності на такі товари.

Приклад Українське підприємство «А», що є офіційним представником виробника-нерезидента, компенсує покупцю кошти за бракований товар та отримує компенсацію від виробника. Сторони уклали тристоронню угоду. Вартість бракованого товару (що підтверджено рекламацією, складеною в присутності представників виробника) становить 4000 дол. США за курсом НБУ 25,00 грн/дол. на дату складання претензії. Тією самою датою рекламацію перевиставлено нерезиденту.

Курс НБУ на дату отримання валюти від виробника 25,05 грн/дол. (курси умовні).

Відображення в обліку операції повернення коштів компанією «А» див. у таблиці.

Таблиця

Відображення в обліку повернення коштів

Нормативна база

• МКУ — Митний кодекс України від 13.03.2012 р. №4495-VI.
• ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. №2755-VI.
• ЦКУ — Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. №435-IV.
• Положення №201 — Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затверджене наказом Мінекономіки від 06.09.2001 р. №201.
• НП(С)БО 1 — Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затверджене наказом Мінфіну від 07.02.2013 р. №73.
• П(С)БО 9 — Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затверджене наказом Мінфіну від 20.10.99 р. №246.
• П(С)БО 15 — Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затверджене наказом Мінфіну від 29.11.99 р. №290.
• П(С)БО 16 — Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затверджене наказом Мінфіну від 31.12.99 р. №318.
• П(С)БО 21 — Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів», затверджене наказом Мінфіну від 10.08.2000 р. №193.
• Постанова №386 — Постанова НБУ від 14.09.2016 р. №386 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» (чинна до 15.12.2016 р. включно).

Олена ВОДОП'ЯНОВА, «Дебет-Кредит»