Повернення в інтернет-магазині

Купівлі в Iнтернеті не завжди є успішними — часто наші очікування розходяться з реальністю. У такому разі покупець повертає товар інтернет-магазину, очікуючи на повернення своїх коштів. Але ці процеси мають свою специфіку. Поговоримо про це змістовніше¹.

Повертаємо товари

Норми абз. 1 ч. 1 ст. 8 Закону про електронну комерцію регламентують, що права й обов'язки покупця (замовника, споживача) товарів, робіт, послуг у сфері електронної комерції визначаються законодавством України, зокрема Законом про захист прав споживачів.

¹ У статті не розглядається ситуація придбання товару в інтернет-магазині в кредит. Це питання стане предметом розгляду у наступних публікаціях.

Як і споживач, що придбав товар у звичайному магазині, покупець, що здійснив покупку в інтернет-магазині, має право розірвати укладений на відстані договір шляхом повідомлення продавця (виконавця) про це протягом 14 днів з моменту підтвердження інформації або з моменту одержання товару чи першої поставки товару (ч. 4 ст. 13 Закону про захист прав споживачів). Якщо підтвердження інформації не потрібне, споживач може розірвати договір протягом 14 днів з моменту його укладення. Сам по собі факт повернення матеріальних речей також свідчить про розірвання договору.

Як бачимо, покупець товарів в інтернет-магазині за обсягом своїх прав та обов'язків і в разі укладення договору на відстані (договір укладено через Iнтернет), і в разі укладення договору поза торговельними та офісними приміщеннями (договір укладається особисто в іншому місці) прирівнюється до споживача у звичному для нас сенсі. Права споживачів у разі укладення договору поза торговельними або офісними приміщеннями регламентовано ст. 12 Закону про захист прав споживачів, а права споживача, що уклав договір на відстані, визначені у ст. 13 цього закону.

У цьому матеріалі ми будемо орієнтуватися на ситуації укладення договору на відстані. До договору, укладеного на відстані, застосовуються положення ч. 5 — 9 ст. 12 Закону про захист прав споживачів (ч. 7 ст. 13 цього закону).

У ч. 2 ст. 13 Закону про захист прав споживачів містяться вимоги до інформації, що її продавець має надати споживачеві перед укладенням договору на відстані, зокрема основні характеристики продукції, гарантійні зобов'язання та інші послуги, пов'язані з утриманням та ремонтом продукції. I важливо, щоб факт надання цього переліку інформації був підтверджений письмово або за допомогою електронного повідомлення (ч. 3 ст. 13 Закону про захист прав споживачів). Для послуг є виняток: підтвердження інформації не потрібне, якщо послуга надається засобами дистанційного зв'язку й оплачується через оператора телекомунікаційних послуг.

Якщо факт передачі необхідної інформації не підтверджено письмово або за допомогою електронного повідомлення, строк, протягом якого договір може бути розірвано з ініціативи покупця, збільшується до 90 днів з моменту отримання необхідної йому інформації, а в разі продажу матеріальних речей — з моменту одержання товару або першої поставки товару. Якщо протягом цього строку підтвердження інформації було виправлено, споживач має право розірвати договір протягом 14 днів із моменту одержання виправленого підтвердження. Але слід пам'ятати і про низку випадків, коли договір, укладений на відстані, розірвати неможливо.

Випадки неможливості розірвання договору

У разі коли інше не передбачено договором, споживач не має права розірвати договір, укладений на відстані, якщо:

1) надання послуги або поставка товару електронними засобами зв'язку за згодою споживача відбулися до закінчення строку розірвання договору, визначеного у частині четвертій цієї статті, про що споживача було повідомлено у підтвердженні інформації;

2) ціна товару або послуги залежить від котирувань на фінансовому ринку, тобто поза контролем продавця;

3) договір стосується виготовлення або переробки товару на замовлення споживача, тобто якщо товар не може бути проданий іншим особам або може бути проданий лише з істотними фінансовими втратами для продавця (виконавця);

4) споживач відкрив аудіо- чи відеокасету або носій комп'ютерного забезпечення, які постачаються запечатаними;

5) договір стосується доставки періодичних видань;

6) договір стосується лотерей чи інших азартних ігор.

Частина 5 ст. 13 Закону про захист прав споживачів

На сьогодні є Перелік №172, який регламентує перелік товарів, що не підлягають обміну. У чинній редакції Закону про захист прав споживачів цей документ згадується в ув'язці з підставами повернення товарів належної якості в абз. 4 ч. 1 ст. 9. На практиці більшість інтернет-магазинів, аби напрацювати лояльне ставлення покупців до свого магазину, беруть до уваги Перелік №172, хоча прямо ніде не сказано, що інтернет-магазини мають керуватися у своїй роботі цим переліком.

Витрати на повернення товарів від покупця лягають на плечі продавця: як у разі розірвання укладеного договору (ч. 5 ст. 12 Закону про захист прав споживачів), так і в разі визнання договору недійсним (ч. 6 ст. 12).

Повернення коштів. Щодо строків повернення коштів за повернутий товар, то тут усе залежить від підстави відмови від товару. У ч. 5 ст. 12 Закону про захист прав споживачів строки повернення коштів не визначено. Але є строк у 30 днів із часу повідомлення споживачем про розірвання договору (ч. 4 ст. 12), однак про те, що ч. 4 ст. 12 працює в частині договорів, укладених на відстані, у ст. 13 не йдеться. У разі якщо договір визнано недійсним через ненадання документа, що підтверджує факт вчинення правочину, у ч. 6 ст. 12 встановлено строк на повернення коштів у 30 днів з моменту отримання повідомлення споживача. У разі якщо продавець у ситуації розірвання договору не повертає коштів за товар, покупцю має бути виплачена неустойка 1% від вартості товару за кожен день затримки повернення коштів (ч. 9 ст. 12 Закону про захист прав споживачів).

Форма повернення коштів визначається в загальному випадку тим, як вони первинно сплачувалися покупцем. Якщо товар забирався у пунктах самовивезення або з рук кур'єра (працівника постачальника) й оплата здійснювалася готівкою, то при поверненні товару кошти також повертаються готівкою. Якщо кошти сплачувалися через картку, то і повернення має бути на картку. Якщо оплата здійснювалася платіжним переказом або через програмно-технічні комплекси самообслуговування, кошти можуть бути повернені або на картку покупця, або на адресу, зазначену під час оформлення повернення.

Якщо оплата за товар була проведена через РРО, то слід пам'ятати про таке. Повернення коштів підпадає під визначення терміна «розрахункова операція» (абз. 4 ст. 2 Закону про РРО), тому повернення слід провести через РРО. Як це зробити, залежить від конкретних моделей РРО:

— якщо РРО має функцію окремого накопичення у фіскальній пам'яті від'ємних сум розрахунків, то розрахункова операція оформляється роздрукуванням фіскального касового чека видачі коштів за формою №ФКЧ-2 (додаток 2 до Положення №13);

— якщо конкретна модель РРО такої функції не має, розрахункова операція з повернення коштів оформляється як «службова видача».

На практиці, аби уникнути всіляких непорозумінь через повернення товарів та необхідності повернення коштів через РРО, представники інтернет-магазинів організовують грошові перекази від покупців через банківські відділення або через відділення зв'язку. Таким чином, для інтернет-магазину ця операція вважається безготівковою і в межах касових операцій розрахункових операцій немає.

Якщо кошти повертаються через РРО, додатково слід скласти акт про видачу коштів, якщо вартість товару понад 100 грн. Норми п. 8 р. III Порядку застосування РРО регламентують складення акта про видачу коштів на кожне повернення, коли вартість повернутого товару становить понад 100 грн. Законодавство не вимагає від продавця додавати до такого акта оригінал виданого під час купівлі фіскального чека.

Якщо товар оплачувався карткою і фіскальний чек було доставлено покупцю разом із товаром, незрозуміло, чи треба чек №ФКЧ-2 передавати покупцю у разі повернення такого товару. На практиці багато інтернет-магазинів не передають цього документа клієнтам. Права вимагати від покупця фіскальний чек для повернення товару чи послуг продавець не має.

Якщо оплата здійснювалася електронними грошима, продавець має право повернути їх покупцю у разі повернення товарів, придбаних за електронні гроші (абз. 2 п. 3.4 Положення про електронні гроші).

Покупець — суб'єкт господарювання. На покупців, які є суб'єктами господарювання, Закон про захист прав споживачів не поширюється. Треба діяти в межах норм ЦКУ. За приписами ст. 678 ЦКУ, покупець має право повернути неякісний товар або такий, що містить істотні недоліки. Щодо повернення якісного товару, то, хоча приписами ч. 1 ст. 525 ЦКУ не передбачається односторонньої відмови від якісного товару, таке повернення у разі настання певних обставин може бути прописане договором. Знову ж таки, цей хід має бути свідомою ініціативою інтернет-магазину для формування лояльного ставлення до нього покупців.

Відображаємо в обліку

Оскільки має місце повернення товару, застосовується ч. «а» пп. 192.1.1 ПКУ: продавець зменшує свої ПЗ з ПДВ на дату повернення. Якщо йдеться про покупця — платника ПДВ, то він зменшує свій ПК з ПДВ (якщо він суму вхідного ПДВ уже встиг відобразити у складі ПК, ч. «б» пп. 192.1.1 ПКУ).

Операції повернення відображають за субрах. 704 і «сторно» тих проведень, якими супроводжувався продаж товару.

Приклад 1 Підприємство А, що займається продажем ліків, придбало в інтернет-магазині Б холодильне обладнання за 240 тис. грн. Умовами договору передбачено, що оплата буде здійснюватися трьома рівними платежами по 80 тис. грн. Собівартість реалізованого товару становить 170 тис. грн. За результатом поставки покупець від товару відмовився і повернув товар магазину. Відображення в обліку див. у табл. 1.

Таблиця 1

Відображення в обліку операцій повернення товару (до прикладу 1)

Повертаємо передоплату

Часто договором може бути обумовлено й обов'язок внести передоплату за товар до моменту його передачі покупцю. За нормами ч. 5 ст. 13 Закону про електронну комерцію здійснення оплати відповідно до умов, зазначених у пропозиції укласти електронний договір, без виконання інших умов та/або без надання всіх відомостей, визначених у такій пропозиції, не вважається прийняттям пропозиції укласти електронний договір (акцептом), а оплата вважається неналежною та підлягає поверненню особі, яка її здійснила. Як і у випадку з поверненням товару, повернувши передоплату, продавець має право зменшити свої ПЗ з ПДВ, а покупець зобов'язаний зменшити свій ПК з ПДВ за такою операцією. Продавець складає РК на повернення передоплати, а реєструє його в ЄРПН покупець.

Тут є важливий момент. Аби не було непорозумінь із контрагентом на цьому етапі, радимо уважно в договорах прописувати застереження, яку дату вважати датою повернення товарів, бо на практиці це спричиняє безліч непорозумінь та конфліктів між контрагентами (з відмовою покупця реєструвати РК із датою, відмінною від тієї, коли він повернув товар зі свого складу).

Приклад 2 Підприємство А перерахувало інтернет-магазину Б передоплату у розмірі 240 тис. грн. Але за декілька днів на адресу інтернет-магазину було надіслано повідомлення про відмову від поставки такого товару і прохання повернути передоплату (див. табл. 2).

Таблиця 2

Відображення в обліку операцій повернення передоплати (до прикладу 2)

Нормативна база

• ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. №2755-VI.
• ЦКУ — Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. №435-IV.
• Закон про електронну комерцію — Закон України від 03.09.2015 р. №675-VIII «Про електронну комерцію».
• Закон про захист прав споживачів — Закон України від 12.05.91 р. №1023-XII «Про захист прав споживачів».
• Закон про РРО — Закон України від 06.07.95 р. №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
• Перелік №172 — Перелік товарів належної якості, що не підлягають обміну (поверненню) (додаток 3 до Постанови КМУ від 19.03.94 р. №172).
• Положення №13 — Положення про форму і зміст розрахункових документів, затверджене наказом Мінфіну від 21.01.2016 р. №13.
• Положення про електронні гроші — Положення про електронні гроші в Україні, затверджене постановою Правління НБУ від 04.11.2010 р. №481.

Юлія КЛОВСЬКА, головний редактор