Законом про фінансову реструктуризацію1 передбачається нова процедура роботи боржників (виключно юросіб) із фінансовими установами й іншими кредиторами. Її суть — дати можливість бізнесу не згорнути діяльність, а за рахунок комплексу заходів погасити свої заборгованості і продовжити вести діяльність. Поговоримо про основні процедурні аспекти фінансової реструктуризації.
Суб'єктний склад
У термінах коментованого закону боржником є юридична особа — суб'єкт підприємницької діяльності, яка має заборгованість хоча б перед однією фінансовою установою, що не є пов'язаною з боржником особою, та ініціює процедуру фінансової реструктуризації відповідно до цього закону, у тому числі комунальні та державні підприємства, крім фінансових установ та казенних підприємств. Тобто, по суті, з-під дії цього закону виведені фізособи-підприємці — в межах фінреструктуризації можуть працювати виключно юрособи. Ключовим критерієм у визначенні боржника є те, що така юрособа повинна мати заборгованість хоча б перед однією фінансовою установою.
1 Набирає чинності через 3 місяці після публікації — 19.10.2016 р. (був опублікований у «Голосі України» №134 19.07.2016 р.).
За приписами ст. 1 Закону про фінпослуги, статус фінансової установи має юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, — інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг. Тобто під дію коментованого закону не можуть потрапити борги юрособи перед іншими юрособами, ключовий момент — борг має бути хоча б перед однією фінустановою, і тоді всі борги такої юрособи зможуть бути опрацьовані в межах фінансової реструктуризації.
Статусом кредитора може бути наділено не лише банк чи іншу фінустанову: ч. 15 ст. 1 Закону про фінансову реструктуризацію дає досить широке визначення кредитора — це фізична особа, фізична особа — підприємець, юридична особа, органи стягнення, які мають документально підтверджені вимоги до боржника щодо його грошових зобов'язань. Отже, під дію цього закону потрапляють усі борги юросіб перед усіма їхніми кредиторами, одним з яких в обов'язковому порядку має бути фінустанова.
Чи поширюється дія цього закону на борги перед нерезидентами? Жодної заборони на участь нерезидентів у статусі боржників цим законом не передбачено, тому, на нашу думку, дія закону поширюється на будь-яку заборгованість (у т. ч. і перед нерезидентами). Відповідне прямо наведене у ч. 2 ст. 2 Закону про фінансову реструктуризацію.
Процедурні аспекти
Загальний строк проведення процедури фінансової реструктуризації не може перевищувати 180 календарних днів.
Тимчасовий період дії закону
Відповідно до ч. 2 ст. 31 коментованого закону, він втрачає чинність через 3 роки з дня набрання чинності. Тимчасовий характер закону має сприяти зацікавленості боржників якомога швидше долучитися до програми фінреструктуризації і далі працювати вже без обтяжливих боргів.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 коментованого закону, боржник має забезпечити проведення незалежним експертом огляду фінансово-господарської діяльності, стану заставного майна свого та майнового поручителя, прогнозу основних операційних та фінансових показників боржника та пов'язаних із ним осіб на період проведення реструктуризації грошових зобов'язань. Такий звіт незалежного експерта за своєю суттю є основним документом, на підставі якого кредитори погоджують свою участь у процедурі фінансової реструктуризації. Маючи на руках такий звіт, кожен із них може прийняти рішення про те, чи бажає він брати участь у процедурах повернення дебіторської заборгованості в межах реструктуризації.
На нашу думку, доцільно було б отримувати експертний висновок не від одноосібного експерта, а від колегіального експерта, який би був сформований у т. ч. і представником залучених кредиторів. Адже саме залученим кредиторам доведеться підтверджувати свою готовність брати участь у реструктуризації на підставі такого експертного огляду, а підготовка огляду дозволить експерту вивчити діяльність та сильні і слабкі сторони конкретного бізнесу набагато глибше та системніше.
Банкрутству — «ні»
Як сказано у ст. 18 Закону про фінансову реструктуризацію, на момент подання заяви про реструктуризацію боржник не повинен перебувати у стані банкрутства чи санації. Крім того, у разі якщо на дату початку процедури фінансової реструктуризації до господарського суду подано заяву про порушення провадження у справі про банкрутство боржника, залучений кредитор або боржник має право до прийняття судом ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство подати клопотання про зупинення процедури банкрутства (ч. 1 ст. 20 коментованого закону).
Мораторій
З дня початку проведення процедури фінансової реструктуризації запроваджується мораторій, і діє він до завершення процедури фінансової реструктуризації, але не більше ніж протягом 90 днів (за ініціативою кредиторів загальний строк дії мораторію не може перевищувати 180 днів).
На цей період боржник звільняється від обов'язку повертати кредиторам борги, передавати майно боржника в заставу або під контроль інших осіб, проводити взаємозаліки, реалізовувати з торгів рухоме і нерухоме майно боржника, інші необоротні активи, що використовуються у його госпдіяльності. Причому, увага: повертати борги забороняється абсолютно всім кредиторам, навіть тим, хто не залучений до процесу фінансової реструктуризації. По суті, дія мораторію не поширюється на вимоги кредиторів, які не є залученими кредиторами, а також на вимоги із зобов'язань, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, та вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати перед працюючими та звільненими працівниками. Загалом дія мораторію поширюється на будь-які вимоги пов'язаних осіб боржника.
Арбітраж
Кредитори мають право передати на розгляд арбітражному комітету будь-який спір, що матиме місце під час проведення фінансової реструктуризації (за наявності арбітражного застереження, яке є необхідною умовою участі сторін фінреструктуризації). Арбітражне рішення є остаточним та обов'язковим для сторін спору (ч. 3 ст. 16 коментованого закону). По суті, законодавець надав тільки арбітражному комітету право вирішувати спори, що виникають під час фінансової реструктуризації. Який у цьому сенс? На нашу думку, мета перекладення функції вирішення всіх спорів під час процедури фінансової реструктуризації полягає в тому, щоб відсторонити від цього процесу суди. Знаючи «любов» іноземних інвесторів до українських судів, можливо, це спонукає іноземних кредиторів брати участь у процедурі фінреструктуризації українських боржників, минаючи судові засідання.
Податкові пільги
Норми ст. 28 Закону про фінансову реструктуризацію регламентують ув'язку особливостей оподаткування окремих операцій, пов'язаних із проведенням процедури фінансової реструктуризації, із приписами ПКУ.
ПДВ. Тимчасово, до 1 січня 2020 року, звільняються від ПДВ операції платника податку — боржника з постачання товарів з метою погашення його заборгованості перед кредиторами відповідно до плану реструктуризації з урахуванням особливостей, установлених законом щодо фінансової реструктуризації. Під час постачання товарів, що звільняються від ПДВ, платник податку — боржник не застосовує норми розділу V ПКУ щодо нарахування податкових зобов'язань або коригування раніше визнаних податкових зобов'язань та/або виділеного податкового кредиту у зв'язку з таким постачанням (п. 46 підр. 2 Перехідних положень ПКУ).
Податок на прибуток. На період дії закону щодо фінансової реструктуризації платник податку на прибуток підприємств (п. 39 підр. 4 Перехідних положень ПКУ):
зменшує фінансовий результат до оподаткування:
— на суму доходів, визнаних ним відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності внаслідок списання йому податкового боргу, анулювання (прощення) та/або розстрочення (відстрочення) його зобов'язань;
— на суму доходів, визнаних ним відповідно до П(С)БО або МСФЗ у зв'язку з розформуванням резервів унаслідок реструктуризації ним зобов'язань відповідно до плану реструктуризації;
збільшує фінансовий результат до оподаткування:
на 1/3 суми доходів, визнаних у зв'язку зі зменшенням (розформуванням) резервів, на яку зменшувався його фінансовий результат до оподаткування згідно з пп. 1 п. 39 підр. 4 Перехідних положень ПКУ, у кожному з трьох років, наступних за роком, у якому було погоджено план реструктуризації;
не змінює фінансового результату до оподаткування:
— на суму використаного резерву внаслідок анулювання (прощення) зобов'язання на умовах плану реструктуризації;
— на суму інших (не перелічених вище) доходів та витрат, визнаних ним відповідно до П(С)БО або МСФЗ.
Податковий борг. Реструктуризація податкового боргу та грошових зобов'язань платника податків на умовах плану реструктуризації здійснюється за приписами п. 37 підр. 10 Перехідних положень ПКУ і не потребує укладення окремого договору про розстрочення, відстрочення боргу. По суті, реструктуризація цієї категорії боргу провадиться шляхом прощення (анулювання) розстрочення (відстрочення) зобов'язань перед бюджетом протягом 10 робочих днів з дня погодження плану реструктуризації. Такі операції не визнаються контрольованими і до них не застосовуються спеціальні норми законодавства, визначені для контрольованих операцій. Майно такого боржника звільняється від податкової застави та від адміністративного арешту з дня погодження плану реструктуризації. Увага: податковий борг та грошові зобов'язання платника податку з ПДФО та за ЄСВ, крім штрафних санкцій та пені, списанню та/або реструктуризації не підлягають.
Нормативна база
- ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. №2755-VI.
- Закон про фінансову реструктуризацію — Закон України від 14.06.2016 р. №1414-VIII «Про фінансову реструктуризацію».
- Закон про фінпослуги — Закон України від 12.07. 2001 р. №2664-III «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
Юлія КЛОВСЬКА, головний редактор