Держпідприємства масово отримують від податківців «листи щастя», в яких міститься вимога доплатити держдивіденди з частини чистого прибутку, причому не з пропорційної частки держави у статутному капіталі таких підприємств, а з повної суми чистого прибутку. Та ще й пеню нараховують до сплати. Безглуздо, проте факт є фактом.
У межах дії ч. 5 ст. 11 Закону №1851 госптовариства, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, сплачують до держбюджету дивіденди у строк не пізніше 1 липня року, наступного за звітним, нараховані пропорційно до розміру державної частки (акцій) у їхніх статутних капіталах. Тобто розмір дивідендів залежить від частки, якою володіє держава. Госптовариства, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, до 1 травня року, наступного за звітним, приймають рішення про відрахування не менше 30% чистого прибутку на виплату дивідендів. Тобто для нарахування мінімального розміру дивідендів повинна братися вся сума прибутку.
1 Закон України від 21.09.2006 р. №185-V «Про управління об'єктами державної власності».
Далі до 1 липня року, наступного за звітним, суми, нараховані пропорційно до розміру держчастки (акцій) у їхніх статутних капіталах, вони мають сплатити. Отже, для нарахування мінімуму беремо всю суму прибутку, а для перерахування до бюджету — лише ту частину, що належить державі.
Ті держпідприємства, де 50 і більше відсотків акцій (часток) перебувають у статутних капіталах госптовариств, частка держави в яких становить 100%, сплачують дивіденди безпосередньо до держбюджету (не пізніше 1 липня наступного за звітним роком) у розмірі базових нормативів відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, але не менше 30%, пропорційно до розміру держчастки (акцій) у статутних капіталах госптовариств, акціонером яких є держава і володіє в них контрольним пакетом акцій. Як бачимо, скрізь є прив'язка до розміру частки держави у статутному капіталі госптовариств.
І скрізь є акцент на словах «пропорційно до розміру держчастки (акцій)». Отже, підприємства з державною часткою у статутному капіталі мають:
1) обчислити чистий прибуток за звітний рік;
2) взяти добуток цього показника чистого прибутку і частки держави;
3) цей результуючий показник помножити на норматив відрахування частини чистого прибутку.
Головні держрегулятори підтвердили цей алгоритм обрахунку: ДФСУ в листі від 26.08.2015 р. №31684/7/99-99-15-02-02-17, а Мінфін у листі від 24.05.2016 р. №31-24020-22-10/14711. Здавалося б, усе чітко та зрозуміло. Але є один випадок, який руйнує всю цю нібито струнку та прозору схему роботи.
У разі якщо такі товариства не прийняли рішення про нарахування дивідендів, вони все одно мають до 1 липня сплатити частину чистого прибутку в розмірі, визначеному за базовими нормативами відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, встановленими на відповідний рік, але не менше 30% (абз. 8 ч. 5 ст. 11 Закону №185). Зверніть увагу на формулювання! Формально читаючи цю норму закону, ми бачимо, що у разі коли рішення про виплату дивідендів не прийнято, госптовариство має сплатити 30% від усього чистого прибутку, без прив'язки до частки держави! ФДМУ та Центральний офіс ОВП вирішили скористатися цією неточністю й, оскільки про виплату дивідендів податківців жодним чином не сповіщають, прийняли рішення провести агресивну політику виведення коштів із держпідприємств за рахунок приватного інвестора: мовляв, ми ж не знаємо, чи прийнято рішення виплачувати дивіденди, сплатіть 30% від чистого прибутку, а далі будемо з'ясовувати.
Вихідною точкою сьогоднішньої проблеми є лист ОВП ДФС від 05.07.2016 р. №14556/10/28-10-10-3-33 (див. «ДК» №33/2016), де податковий офіс конкретно запитує: для бази розрахунку — загальний розмір чистого прибутку чи пропорційний до розміру державної частки? ФДМУ в листі від 14.07.2016 р. №10-51-13533 відповідає, що «госптовариства, які до 1 травня року, що настає за звітним, не прийняли рішення про виплату дивідендів, здійснюючи обрахування частини чистого прибутку, яка має бути сплачена до держбюджету, повинні брати для бази розрахунку загальний розмір чистого прибутку товариства, отриманого у звітному році». Тобто ФДМУ говорить про те, що частку держави враховувати в обрахунку не варто: достатньо просто чистий прибуток за звітний рік помножити на норматив відрахування і добуток сплатити до бюджету. Здається, це вже слід назвати не «частина чистого прибутку», а весь прибуток з урахуванням нормативу відрахування — все до бюджету.
Далі всі територіальні СДПІ з ОВП почали масово розсилати підприємствам із державною часткою листи-вимоги сплатити неправильно обраховане ПЗ перед бюджетом та пеню за несвоєчасну сплату. Абсолютно всі листи-вимоги написані слово в слово, відрізняються тільки сума несплаченої частини прибутку та розрахунок пені. До речі, як вони розрахували пеню, якщо для її обрахунку треба знати дату, коли зобов'язання буде сплачене?
На що вони розраховують?! Щойно до 30 липня держпідприємства сплатили суми ПДВ за червень, далі на горизонті до 19 серпня — податок на прибуток за півріччя, і якщо тепер ще й виводити з таких підприємств необґрунтовано донараховані суми у вигляді держдивідендів із частини чистого прибутку, то більшість із цих підприємств просто ляже! Уже кілька тижнів підприємства з державною часткою очікують хоча б якоїсь реакції на цю ситуацію від уряду та перших осіб Мінфіну і ДФСУ. Враховуючи розміри та стратегічно важливі функції в державі таких підприємств, незрозуміло, чому ми досі не почули жодного слова від цих держрегуляторів?!
Звідки дмухне вітер? Наразі незрозуміло, чому в межах одних і тих самих відомств так різко змінилася точка зору на, здавалося б, вирішені та безпроблемні норми законодавства. І чому цю вже досить стару норму законодавства ФДМУ та Центральний офіс ОВП вирішили прочитати по-новому тільки тепер? Наприклад, СДПІ ОВП у м. Харкові чи не найпершою відгукнулася на лист ФДМУ від 14.07.2016 р. №10-51-13533, видавши лист від 18.07.2016 р. №4808/10/28-09-41-21, де пропонує підприємству «розглянути питання щодо сплати частини чистого прибутку на код бюджетної класифікації 21010100 «Частина чистого прибутку (доходу)...» з урахуванням вимог листа ФДМУ від 14.07.2016 р. №10-51-13533». Хоча не так давно цей самий податковий орган у листі від 04.05.2016 р. №3028/10/28-09-47-21 (зверніть увагу, різниця між датами цих листів — трохи більше 2-х місяців!), виданому буквально перед граничною датою сплати частини чистого прибутку до бюджету, жодним словом не прохопився про якісь нові алгоритми обрахунку частки чистого прибутку держави до бюджету: «СДПІ ОВП у м. Харкові МГУ ДФС просить надати інформацію щодо прийнятого рішення про відрахування частини чистого прибутку на виплату дивідендів, дату його прийняття та розмір таких виплат. У разі відсутності рішення про виплату дивідендів, прийнятого до 01.05.2016 р., наголошуємо на необхідності сплати до 01.07.2016 р. до держбюджету частини чистого прибутку відповідно до вимог ч. 5 ст. 11 Закону України від 21.09.2006 р. №185-V за кодом бюджетної класифікації 21010100».
Мета зрозуміла: всіма правдами та неправдами збільшити надходження до бюджету, навіть таким нездоровим шляхом. По суті, якщо врахувати той факт, що участь держави у статутному капіталі таких підприємств тільки часткова, інша частина — це частка приватного інвестора: це його вклади у ведення бізнесу і його дохід, то, пропонуючи сплатити до бюджету донарахування з дивідендів начебто держави, Центральний офіс ОВП та ФДМУ мають намір забирати до бюджету не тільки частину прибутку держави, а й частину прибутку приватного інвестора! Шкода, що навіть після вирішення цієї ситуації посадові особи, які підписали всі ці листи, не понесуть жодної персональної відповідальності!
Юлія КЛОВСЬКА, головний редактор