ТОВ завдяки ноу-хау поліпшило виробниче обладнання та здало його в оренду з обов'язком його технічного обслуговування. Перевіряльники орендаря вимагають калькуляцію орендної плати та технічну документацію, про що ми отримали запит від нашого орендаря з посиланням на відповідний запит ДПІ під час комплексної перевірки.
1) Чи зобов'язана ЮО надавати перевіряльникам із податкової калькуляцію орендної плати на обладнання, якщо плата є договірною?
2) Чи зобов'язана ЮО надавати технічну документацію орендарям обладнання, якщо вона є комерційною таємницею?
Загальні положення про найм (оренду) наведені у ст. 759 — 786 ЦКУ. У цих статтях встановлено такі істотні умови договору найму (оренди) речей (майна), як опис предмета найму (опис речі, її властивості, інші необхідні відомості, які мають значення для мети договору (ч. 1 ст. 760 ЦКУ), строк оренди та плата, а також якість речі, переданої у найм, гарантія якості речі, страхування, ремонт тощо.
Щодо плати за користування майном або орендної плати, то вона встановлюється за домовленістю сторін, при цьому наведені статті ЦКУ не вимагають наводити у договорі, у його додатках чи в інший спосіб обґрунтування розміру орендної плати. В загальному розумінні приписів ЦКУ, розмір орендної плати — це договірна ціна договору найму (оренди). Тим більше що ми говоримо про юрособу-орендаря та юрособу-орендодавця, які не належать до державних підприємств та не мають частки держави у статутному капіталі.
Тож у разі якщо під час перевірки орендаря у фіскальних органів виникають запитання щодо визначення розміру орендної плати (наприклад, можуть вважати її завищеною), вони мають право зробити письмовий запит з вимогою надати відповідні документи, що підтверджують розрахунок плати за орендоване майно (обладнання). Чи відповідати на нього, — це право орендаря, а не обов'язок. Але тільки якщо такому орендарю не надано належним чином оформленої письмової вимоги (у випадках, визначених законодавством) із переліком документів та підставами їх надання (пп. 16.1.5 ПКУ), та сама вимога стосується, зокрема, доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань).
Утім, розрахунок калькуляції орендної плати не встановлено ПКУ як підстава для запиту з боку фіскальних органів.
А оскільки калькуляція орендної плати не є однією з умов договору, то в цій ситуації орендар має право звернутися до орендодавця з проханням надати відповідні документи, що підтверджують розрахунок саме такого розміру орендної плати.
До речі, це може зробити й сам податковий орган через процедуру проведення зустрічного звіряння з надсиланням запиту безпосередньо до орендодавця (щоправда, там ітиметься, зокрема, про підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між госпсуб'єктами, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків — п. 73.5 ПКУ).
Бухгалтерський облік
У бухгалтерському обліку орендодавця надання майна в оренду може бути основним видом діяльності та доходи від цього можуть обліковуватися в складі «Доходу від реалізації робіт та послуг» (субрахунок 703). А в інших випадках такий дохід може вважатися «Операційним доходом» (субрахунок 713). Своєю чергою, від формування доходу залежить визначення витрат, пов'язаних з отриманням доходу від надання майна в оренду. Якщо дохід від оренди класифікується як операційний, то витратами в орендодавця будуть лише амортизаційні відрахування. Тому калькуляція собівартості таких послуг орендодавцями не здійснюється.
А якщо підприємство формує дохід від реалізації послуг, то витрати будуть обліковуватися на субрахунку 23 «Виробництво» зі складанням калькуляції собівартості орендної плати. Такі витрати будуть складатися, зокрема, з амортизаційних відрахувань, зарплат та нарахувань на зарплату працівників, які безпосередньо пов'язані з наданням послуг, вартості матеріалів для підтримання майна в придатному стані (за умови що такі витрати несе орендодавець), інші витрати, пов'язані з отриманням доходу від надання майна в операційну оренду.
Техдокументація на орендоване обладнання
Щодо технічної документації для обладнання, яке є предметом оренди, то, повертаючись до умов договору оренди, передбачених ЦКУ:
1) наймодавець зобов'язаний передати наймачеві річ у комплекті й у стані, що відповідають умовам договору найму та її призначенню (ч. 1 ст. 767 ЦКУ);
2) поточний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймачем за його кошт, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 776 ЦКУ);
За умовами запитання, обладнання передавалось у робочому стані та з обов'язком його технічного обслуговування, що, відповідно, й не вимагало передбачати обов'язку орендодавця передати всю технічну документацію орендареві.
За умовами запитання, підприємство передало в оренду виробниче обладнання, поліпшене завдяки ноу-хау (технічна документація, яка є комерційною таємницею). Водночас поширення комерційної таємниці (конфіденційної інформації) здійснюється в порядку та на умовах, установлених чинним законодавством України. Конфіденційною1 є, зокрема, інформація, доступ до якої обмежено юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку згідно з передбаченими нею умовами, а також в інших випадках, визначених законом. Водночас із умов запитання випливає, що йдеться про обладнання, поліпшене завдяки ноу-хау, а ноу-хау (як наукове відкриття, раціоналізаторські пропозиції, комерційні таємниці тощо) — це один з об'єктів інтелектуальної власності (ст. 420 ЦКУ). Так, наприклад, комерційною таємницею можуть бути й відомості технічного, виробничого та іншого характеру (ст. 505 ЦКУ).
1 Стаття 21 Закону від 02.10.92 р. №2657-ХІІ «Про інформацію».
Комерційна таємниця
Інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв'язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію.
Комерційною таємницею можуть бути відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру, за винятком тих, які відповідно до закону не можуть бути віднесені до комерційної таємниці.
Тож власник (орендодавець) має право не надавати відповідних відомостей технічного характеру тощо про передане в оренду обладнання госпсуб'єктам, у т. ч. й орендарю. При цьому сторони договору оренди можуть безпосередньо в умовах договору передбачити, що технічна документація на виробниче обладнання є комерційною таємницею.
Проте коли йдеться про перевірки фіскальними органами, то посадові особи органу ДФС (суб'єкта владних повноважень) зобов'язані не допускати розголошення інформації з обмеженим доступом, що одержується, використовується, зберігається під час реалізації функцій, покладених на контролюючі органи (пп. 21.1.6 ПКУ). Якщо відповідна інформація орендодавця щодо технічної документації орендованого обладнання з обмеженим доступом (є комерційною таємницею) стосується об'єкта оподаткування, фіскальні органи мають право отримати доступ до неї.
Висновок
Отже, якщо відповідні відомості наведені в умовах договору оренди, фіскальний орган під час перевірки орендаря має право скласти запит і надіслати його орендодавцю. Відсутність таких відомостей у договорі й призвела, очевидно, до отримання орендарем запиту. Втім, чи стосуються ці відомості об'єкта оподаткування та чи мають бути надані орендарю та/або фіскальному органу, — вирішувати вже платнику податків.
Наталія КАНАРЬОВА, «Дебет-Кредит»