Під час позапланової виїзної перевірки підприємця податкова нічого не зазначила щодо працівників. Натомість в акті визначила, що порушень стосовно ПДФО не виявлено. Проте через деякий час податківці прийшли на фактичну перевірку через неоформлених працівників. Адже під час попередньої перевірки податковий інспектор виявив кілька неоформлених працівників, які не змогли надати трудові договори. Чи можна не допустити до перевірки? Чим ця перевірка загрожує підприємцю?
Джерела отримання інформації для перевірки
Нагадаємо, що підстави для позапланової перевірки визначені у п. 78.1 ПКУ, і цей перелік є вичерпним. Окрім того, слід розуміти, що позапланова перевірка обмежена її метою, тобто вона перевіряє не всю діяльність за певний період, а лише конкретні підстави, обставини чи відносини з чітко окресленими госпсуб'єктами тощо.
Тому, як правило, акти перевірки не мають містити інформацію про перевірки інших фактів, ніж тих, що прямо пов'язані з предметом перевірки, з метою притягнення платника податків до відповідальності.
Тож якщо, наприклад, як підставу для перевірки було визначено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях з податку на прибуток, чи контрольовані операції, то податківці не мають права одночасно перевіряти використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин. Не кажучи вже про те, що це різні перевірки: у перших двох випадках — це позапланова (не) виїзна перевірка (підстава: пп. 78.1.4, 78.1.14 — 78.1.16 ПКУ), а щодо оформлення трудових відносин — це вже фактична перевірка (підстава: пп. 80.2.7 ПКУ).
Якщо ми говоримо про перевірки саме трудових відносин, то відповідно до пп. 80.2.7 ПКУ підставою для проведення фактичної перевірки є отримана в установленому законодавством порядку інформація про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплата роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету.
А такою інформацією можуть бути як відомості в акті перевірки, так і, скажімо, доповідна записка посадової особи, яка безпосередньо здійснювала перевірку. Тобто фактично йдеться про податкову інформацію , отриману від працівника органу ДФС.
Податкова інформація
Податкова інформація — сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України.
Частина 1 статті 16 Закону України від 02.10.92 р.
№2657-XII «Про інформацію»
Отже, заперечити фактичну перевірку за описаних у запитанні обставин платнику податків з метою недопуску перевіряльників буде досить складно. На нашу думку, фактична перевірка буде цілком законною.
Принагідно зазначимо, що ВАСУ в одному з рішень1 наголосив, що письмовими поясненнями фізосіб, довідкою, складеною робочою групою податкового органу з питань легалізації виплати заробітної плати і зайнятості населення, актом перевірки та показами свідка підтверджується використання підприємцем праці найманих працівників без їх офіційного працевлаштування та сплати відповідних податків і зборів до бюджету. Тож прийнято рішення про донарахування сум ПДФО, єдиного внеску та застосування штрафних санкцій щодо таких неоформлених працівників.
1 Ухвала ВАСУ від 01.10.2015 р. №К/800/3076/15, http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/52078880.
Утім, така інформація може бути отримана і від податкової міліції, яка під час розслідування кримінального провадження виявила порушення трудового законодавства щодо найманих працівників. Отже, слідчий виносить постанову, яка буде належно отриманою інформацією про порушення, що й стане підставою для призначення фактичної перевірки як органом ДФС, так і органом Держпраці1.
1 Див. також ухвалу ВАСУ від 21.07.2015 р. №К/800/24061/14, http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/47193017, ухвалу ВАСУ від 14.04.2015 р. №К/800/56982/13, http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/43795178.
Слід також враховувати, що на такий випадок мораторій на перевірки не поширюється — отримувати дозвіл КМУ не треба.
Інформація з акта перевірки — за формою чи за суттю?
Судячи із запитання, результати однієї перевірки фактично стали податковою інформацією для наступної перевірки одного й того самого платника податків. Це наштовхує на думку, що тут ідеться про повторність перевірки щодо ПДФО. Тож чи не намагаються фіскальні органи формально маніпулювати підставами для різних видів перевірок?
Сама фраза в акті перевірки, що порушень стосовно ПДФО не знайдено, фактично говорить, що під час позапланової перевірки (звісно, залежно від предмета перевірки, яка певним чином стосується і ПДФО) перевіряльники отримали (на вимогу п. 85.1 ПКУ) й первинні документи, що стосуються ПДФО.
Якщо жодних порушень не було знайдено, то наступна фактична перевірка з питань дотримання належного оформлення трудових відносин виглядає вже повторною.
Проте вище ми звертали увагу на судові рішення і наголосимо, що судові інстанції досить вузько (що, на нашу думку, правильно) тлумачать підстави для кожного виду перевірок.
Пунктом 77.3 ПКУ встановлено заборону на проведення документальної планової перевірки за окремими видами зобов'язань перед бюджетами, крім правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати податку з доходів фізичних осіб та зобов'язань за бюджетними позиками і кредитами, що гарантовані бюджетними коштами.
Для позапланових перевірок установлено обмеження щодо повторності таких підстав, як пп. 78.1.1, 78.1.4, 78.1.8, 78.1.11 ПКУ, у разі якщо питання, які є предметом такої перевірки, були охоплені під час попередніх перевірок платника податків.
Для фактичних перевірок обмежень щодо повторності взагалі не передбачено.
Тож можна було б зробити висновок, що формально є податкова інформація, отримана перевіряльниками під час виїзної позапланової перевірки, яка є законною підставою для проведення фактичної перевірки щодо дотримання вимог трудового законодавства, якби не одне «але»...
Річ у тім, що в акті перевірки фіскальні органи надають перелік усіх первинних документів, які були предметом перевірки чи охоплювалися нею. За таких умов сама вказівка в акті перевірки на перевірені первинні документи, що стосуються нарахування ПДФО, говорить про вже проведену перевірку з цього податку. Це працює навіть тоді, коли перевіряльники вимагали, а платник податку добровільно надав потрібні документи, хоча вони й не стосувалися предмета перевірки. Утім, зважаючи на практику позапланових перевірок, фіскальні органи вкрай рідко виходять за межі предмета перевірки.
Отже, проведення фактичної перевірки, предмет якої охопить як оформлення трудових відносин, так і ПДФО, вимагатиме інших (нових) фактів та обставин.
На нашу думку, висновки, зроблені в акті перевірки, можуть бути перевірені лише в порядку пп. 78.1.12 ПКУ, тобто контролюючим органом вищого рівня. Але про фактичну перевірку тут уже не може бути мови.
За вищеописаних обставин платник має право не допустити до фактичної перевірки та оскаржити наказ на перевірку в суді.
Увага!
Недопуск, на нашу думку, буде незаконним у тому разі, якщо відсутність опису перевірених первинних документів в акті перевірки та формальна вказівка на відсутність виявлених порушень щодо ПДФО продиктовані лише затвердженою формою акта.
Хіба що платник податків (не допустивши до перевірки та оскаржуючи наказ у суді) доведе, що під час перевірки він під підпис та з описом (з відміткою посадової особи фіскального органу про отримання) надавав перевіряльникам усі документи, що стосуються нарахування ПДФО. А їх відсутність в акті пов'язана лише з тим, що про необхідність перевірки ПДФО не було зазначено ні в наказі, ні у повідомленні на перевірку.
Наталія КАНАРЬОВА, «Дебет-Кредит»